“Громади здатні уcпішно управляти природними ресурсами, якщо є розуміння мети та відповідальність”,-
Нобелівська лауреатка з економіки
Елінор Остром.
Термін “трагедія громад” або “трагедія спільного” (Tragedy of the commons) став широко відомим у 70-х роках минулого століття, коли вчені поставили ребром питання про ризики неконтрольованого доступу до природних ресурсів.
З того часу проблема вичерпності ресурсів набула глобального рівня, але наука має що запропонувати для того, аби запобігти екологічній катастрофі. Розкажемо про те, як відбувається реформування управління водними ресурсами України, зокрема річковими басейнами.
План управління річковим басейном
До цього часу управління водними ресурсами в Україні здійснювалося за адміністративно-територіальним поділом, наче річки теж мають кордони між областями та країнами.
Рішення щодо екологічного стану та використання ресурсів рік приймалося обласними управліннями водних ресурсів, які підпорядковані Держводагентству. Кожен район сам собі управляє, а інтегрованого управління немає.
Чому такий підхід не є ефективним? По-перше, ми маємо результати такого підходу — ріки міліють, зменшилася кількість та різноманіття флори та фауни, з них не можна пити воду, і краще не купатися.
По-друге, через відсутність єдиного, системного підходу до управління річками, навіть позитивні ініціативи можуть обернутися проблемою. Під системним підходом ми маємо на увазі управління і поверхневими, і підземними водами, і природними і штучними водоймами.
Для того, аби бачити повну картину, ми маємо володіти не просто 3D зображенням шляху ріки, але і розумінням звідки вода береться, куди йде, де є витоки забруднюючих речовин, які навколо існують аграрні, чи промислові потужності, які соціально-економічні функції несе ріка і що відбувається із її рослинним та тваринним світом.
Нобелівська лауреатка з економіки, Елінор Остром, яка активно вивчала “трагедію спільного” і шляхи її запобігання, почала свою наукову кар’єру саме з вивчення водопостачання Південної Каліфорнії.
На той час у США існувала приблизно така сама адміністративно-територіальна модель управління річками, яка не враховувала ані довгострокових планів із поновлення річок, ані екологічних загроз при будівництві промислових об’єктів на річках.
Більше того, розподіл водних ресурсів був несправедливим та у висновку загрожував опустелюванням регіону.
Її головна порада управлінцям та громадам — переглянути підхід до управління спільним ресурсом та спустити можливість розподілу на місця.
Адже, як було виявлено у її вже дещо пізніших дослідженнях, спільноти, які мають безпосереднє відношення до спільного ресурсу (ріки, моря, пасовища, ліси тощо) ефективніше знаходять підходи раціонального споживання та сталого розвитку.
Нова система в Україні передбачає запровадження гідрографічного і водогосподарського районування території України.
Зараз це починає впроваджуватися на практиці, зокрема, регіони розробляють плани управління річковими басейнами, виносять їх на громадське обговорення та відпрацьовують механізми його впровадження.
План управління річковим басейном (ПУРБ) є ключовим документом, який містить розуміння того, що можна вважати річковим басейном, та має інструкцію з досягнення екологічних цілей при користуванні ріками.
На рівні Кабміну був затверджений Порядок розроблення ПУРБів, який має відповідати Рамковій водній директиві ЄС. Всього до 2024 року мають бути розроблені 9 планів для управління найбільшими ріками України.
Як розробляється план управління річками
Візьмемо для прикладу ПУРБ району басейну ріки Дніпро, який розробляється в рамках реалізації проекту технічної допомоги Європейська ініціатива плюс.
Насамперед, буде здійснено опис річкового басейну щодо гідрографічного й водогосподарського районування, клімату, рельєфу, геології, гідрогеології, ґрунтів, рослинності, тваринного світу, гідрологічного й гідрогеологічного режиму тощо.
На цьому ж етапі також буде здійснено типологію масивів поверхневих та підземних вод, а також виділено такі масиви (ділянки) водних об’єктів, для яких спостерігається відносно однорідна ситуація щодо якісних, кількісних та екологічних, зокрема гідробіологічних характеристик.
Цей етап буде закінчено визначенням так званих референційних умов, тобто умов, що характеризують водний об’єкт, або ж окремий його водний масив до започаткування його змін внаслідок впливу антропогенної діяльності.
Другий етап запланованих робіт передбачає оцінку основних джерел антропогенного впливу на водний басейн, включаючи як зміни русла та річкового ложа (заплави, прибережної частини, тощо), так і визначення й оцінку стаціонарних та дифузних джерел забруднення.
Зокрема забруднення пріоритетними небезпечними забруднюючими речовинами.
На третьому етапі будуть визначені зони та території, що підлягають охороні, які включають в себе об’єкти Смарагдової мережі, зони санітарної охорони водних об’єктів, що використовуються як джерела централізованого водопостачання, зони охорони цінних видів водних біоресурсів, масиви поверхневих і підземних вод, які використовуються для рекреаційних, лікувальних, курортних та оздоровчих цілей, води, які призначені для купання, а також зони, вразливі до (накопичення) нітратів.
Надзвичайно важливим закінченням цього етапу буде нанесення усіх виділених зон та територій на карту (ГІС систему).
Четвертий етап підготовки ПУРБ передбачатиме створення програми моніторингу поверхневих та підземних вод та нанесення на карту мереж моніторингу, а також картування результатів здійснення програм моніторингу вод.
Це дозволяє здійснити оцінку гідроморфологічного, хімічного й екологічного стану, а також екологічного потенціалу поверхневих водних об’єктів, а також оцінку хімічного стану та об’ємів (запасів) підземних вод.
На п’ятому етапі відбувається формування екологічних цілей для поверхневих вод, підземних вод і зон, які підлягають охороні, та строки їх досягнення (у разі потреби обґрунтування встановлення менш жорстких цілей та/або перенесення строків їх досягнення у разі виникнення такої необхідності).
Шостий етап підготовки ПУРБ передбачає здійснення економічного аналізу водокористування, який має відповідати принципам “водокористувач платить за воду”, “забруднювач платить за забруднення вод”.
Використання водних ресурсів має бути окупним, з тим, щоб кошти, які були отримані як плата за використання водних послуг, були використані для відновлення та оздоровлення природних водойм та оздоровлення водних та навколоводних екосистем, існування яких є гарантією належної якості води.
Сьомий етап включає формування програм заходів, спрямованих на досягнення визначених цілей з екологічного оздоровлення району річкового басейну. Програми мають містити комплекс заходів передбачених, як для поверхневих, так і підземних вод.
Окрім вказаних семи етапів, ПУРБ також має включати спеціальний розділ про інформування громадськості та громадське обговорення проекту плану управління річковим басейном, вказати перелік компетентних органів державної влади, відповідальних за виконання плану управління річковим басейном та визначити порядок отримання інформації, у тому числі первинної, про стан поверхневих і підземних вод.
Якщо план буде розроблено за такою схемою – ми матимемо сучасну систему, яка дозволить уникати грубих екологічних помилок і поступово дасть можливість зберегти та відновити багатства річок.
Однак, будь-який план є лише планом, тому кінцевий успіх проекту залежатиме від ефективної політики на місцях та усвідомленні потреб довкілля населенням.
Адже, як писала вже згадувана Нобелівська лауреатка – громади здатні уcпішно управляти природними ресурсами, якщо є розуміння мети та відповідальність.