У серпні Рада ухвалила за основу законопроєкт про медіа, на даний момент він готується до другого читання. Ще у 2020 році депутати намагалися запровадити нове законодавство, яке б регулювало за новими правилами засоби масової інформації. Тоді проєкт закону зазнав критики від журналістської спільноти і депутати провалили його голосування. На відміну від минулої невдачі, в цей раз у Раді знайшли достатню кількість голосів на перше читання. Хоча критика оновленого документу нікуди не зникла. Негативне ставлення до нього вже висловили: Американський комітет захисту журналістів (CPJ), Європейська федерація журналістів та Національна спілка журналістів України. Пише ukranews.com
Також свою думку висловила Інтернет асоціація України, яка відправила у комітет Ради з інформполітики свої пропозиції щодо змін норм у законопроєкті. “Українські Новини” поспілкувалися з її членом правління Максимом Тульєвим, щоб дізнатися предмети занепокоєнь асоціації. Він відразу попередив, що розмова про законопроєкт буде йти саме з точки зору інтернету.
Чому ви відреагували на ухвалення закону про медіа за основу зверненням із пропозиціями?
Ключовий момент, який нам не подобається, це термінологія. Поняття “медіа” чітко не визначено. Під це визначення підпадають будь-які вебсайти, у тому числі всі інтернет-магазини, блоги, персональні вебсайти. Всі вони будуть “медіа”, так як і в Росії, де розповсюджувачем інформації вважається будь-який сайт. ІнАУ вважає, що медіа – це медіа, а персональні робочі вебсайти – це персональні робочі вебсайти. Регулюватися вони повинні по-різному.
Другий ключовий момент, який нас турбує – це велика кількість норм, які пов’язані з блокуванням сайтів. Так сказати, узаконювання позасудового блокування у мирний час на власний розсуд регулятора. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення зможе звернутися до регулятора в телекомунікаціях і наказати постачальникам комунікації блокувати інтернет-ресурси. Підкреслюю – блокувати сайти, які визначила Нацрада на власний розсуд. Це навіть не Роскомнадзор, а гірше.
Чи відреагували депутати на ваші пропозиції щодо закону про медіа?
Якось вони реагують, але всі ключові норми, які ми просимо змінити, залишаються тими самими.
Чи була якась офіційна реакція?
Реакції, яка б призвела до якихось змін, зазначених ключових пунктів, не було. В кулуарах і поза ними хтось щось говорить, але як-то кажуть “а віз і нині там”.
Ви у своєму звернені пропонували комітету з інформполітики запросити ваших спеціалістів на обговорення до другого читання. Чи було запрошення?
На цей момент ми очікуємо реакції на лист. Думаємо, що нас залучать до активної співпраці над цим законом. Поки що тільки чекаємо.
Чи є такі нардепи, що підтримують ваші вимоги?
Я таких ще не знаю. Власне воєнний час накладає свої обмеження. Медіа мають контролюватися якось жорсткіше, щоб не допустити ворожої пропаганди Росії, але цей законопроєкт про мирний час, а не воєнний, що потрібно розуміти.
Наскільки у них є розуміння предмета вашого занепокоєння?
Розуміння є. На мій погляд, вони прекрасно розуміють, що роблять. Там є деякі неточності, пов’язані з технічною реалізацією, але блокування всього в інтернеті по бажанню якоїсь людини на російський лад робиться свідомо. Це точно не тому що вони не розуміють що як працює.
Ви про повноваження Нацради по блокуванню без суду вебсайтів?
Саме про це.
Які загрози від закону ви вважаєте найбільшими?
Вплив на український інтернет і постачальників телекомунікаційних послуг, які, власне і є членами нашої організації. Нас турбує як і технічний механізм блокування, так і блокування сторонніх сайтів. Якщо десь на сторонньому сервері с сайтом, який намагаються блокувати, знаходиться якийсь інший сайт, то він також буде заблокований.
Ми переживаємо і за свободу слова. Якщо буде підконтрольний президенту або виконавчій владі орган, який зможе блокувати сайти на власний розсуд, то ми побачимо політичні блокування. Буде блокування інших думок, що дуже небезпечно у період після нашої перемоги, коли треба буде обирати новий парламент. В післявоєнний час будуть вибори, тому розповсюдження інформації – це ключовий момент в будь-яких демократичних виборах. Якщо його немає, то виберуть тих, хто контролює телебачення, радіо і інтернет. Ми за це дуже переживаємо і тому зараз “б’ємо в набат”, бо не хочемо, щоб інтернет в Україні був таким же як в Росії, Китаї чи Туркменії, де заблоковано майже все.
Також всі ресурси, вкладені в блокування операторами, — це гроші та адміністративна праця (супроводження й аналіз), котрі даремні. Будь-який VPN або інший інструмент обходу цензури працює. Навіть в Китаї не знайшли механізм, який би це зупинив. Єдині країни, як змогла це зробити – це Туркменістан, Північна Корея і Куба. Вони зробили дійсно працюючу цензуру в інтернеті. Вона працює не шляхом блокування сайтів, а шляхом дозволу. Дозволені тільки ті сайти, які визначило керівництво країни, тому VPN у них не працює.
То ми на шляху таких “прекрасних” країн ухваленням закону про медіа?
Дивіться, що в нас є зараз. Є практики в деяких європейських країнах блокування сайтів. В Балтійських країнах блокують російські сайти, в списку блокування близько сотні сайтів росіян. Цей список блокування малий і змінюється нечасто. У воєнний час є цензура і це нормально. За законами воєнного часу ми бачимо, що понад шістсот інтернет-сервісів провайдерів (переважно російських) внесені цілком у список блокування. Тобто їх автономні системи блокуються. Це не виключна цензура, а праця по великим площам. Можна назвати перехідним періодом між вільним інтернетом (за адекватними обмеженнями через агресора) до “білих списків”. Існуючий список буде розширятися, до нього будуть потрапляти інші автономні системи. І буде як у Туркменістані, де дозволені лише деякі сайти владою.
Які наслідки може мати прийняття закону в нинішній редакції?
Перше, це те, що під визначення “засоби масової інформації” підпадуть будь-які ресурси в інтернеті. У законопроєкті немає будь-яких запобіжників або чіткого визначення саме медіа. Тобто будь-який сайт – це ЗМІ.
По-друге, за бажанням якогось чиновника буде блокування вебсайтів без рішення суду і без механізму серйозної перевірки. Захотіли – заблокували.
Які є розбіжності в з Європейською практикою регулювання діяльності провайдерів щодо роботи з медіа?
В нашому документі є безліч правок, які прямо вказують на суперечність конкретних норм в законі з європейською практикою. Хоча Європа – це дуже різні країни стосовно інтернету. Французька інтернет-цензура дещо схожа на російську, а в Нідерландах ухвалено закон, який взагалі визначив інтернет-цензуру поза законом. Дві сусідні країни зовсім по-різному: в одній жорстка цензура, а в іншій цілковита свобода. На кого саме ми маємо орієнтуватися?
Якщо у вас є приклад, який, Україні потрібно наслідувати, то скажіть вашу думку.
Нідерланди та Німеччина – це дві країни, в яких немає цензури в інтернеті. Держава не має можливості вимагати заблокувати ресурс в інтернеті. В цих двох країнах найбільш розвинений інтернет у Європі. У них знаходяться всі крупні data-центри, хмарні провайдери, точки з’єднання мереж. Це такий вибух росту бізнесу в сфері інтернету. В країнах з більш жорсткою регуляцією цей бізнес не дуже розвинений. Треба дивитися, що нам потрібно – політика або бізнес.
Ви говорили про виборчий процес, який зачепить цей закон. Чи можемо ми говорити про певну узурпацію влади за допомогою контролю держави інтернет-ресурсів?
Будь-яка цензура – інструмент узурпації влади. Цензура є інструментом, який в першу чергу використовується для узурпації влади. В другу чергу, його використовують для “разборок” в бізнесі. Якщо ми робили ми робили інтернет-магазин, скажемо, десять років тому в Україні, то в нас не було загрози блокуванням для вимагання грошей за розблокування. На цей час така загроза є. Вже був перший дзвіночок – намагання заблокувати інтернет-магазин алкоголю. Це може бути й з правильних причин, наприклад через відсутність ліцензії, але ж це може бути звичайною “разборкой”. Ми ж не знаємо точно через відсутність рішення суду або опублікованої причини блокування. Ми тільки бачимо вимогу на власний розсуд НСУ.
Йде побудова системи цензури… У воєнний час вони мають право це робити. Але ж паралельно вони розробляють і ухвалюють закони, які розповсюдять таку цензуру у мирний час.