Чому Україна не має лякати своїх громадян покаранням за російські паспорти?
Цього тижня у відповідь на указ президента Росії Володимира Путіна про спрощення видавання російських паспортів та громадянства для українців у Кабінеті Міністрів запропонували вносити громадян, які отримали паспорти Росії, до бази даних з подальшим позбавленням їх статусу отримувачів соціальних виплат чи пенсій з боку України.
Особисто я вважаю, що покарання тих громадян України, які з певних причин, нам достеменно не відомих, отримають російські паспорти є не тою реакцією, яку би мала продемонструвати держава Україна у відповідь на такий жест Кремля.
Натомість держава Україна мала би сконцентрувати свою увагу на поліпшенні соціальних та інших публічних сервісів для людей, які досі з різних причин мешкають на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей України.
Оскільки, по-перше, це все ще наші громадяни і держава зробила вкрай мало, аби підтримати людей, що стали заручниками російської агресії.
По-друге, неправильною є сама риторика, що оголошує “ворогами” всіх людей, які продовжують жити на окупованих територіях. Тож я абсолютно не погоджуюсь із думкою міністра соціальної політики про те, що “всі люди, які за Україну, виїхали, а залишилися мразі”. Це не так, і стратегія в стилі пошуку відьом замість створення умов – це дорога в прірву. А ви точно впевнені, що нам туди треба?
Як на мене, найбільш здорову та адекватну позицію щодо видавання паспортів мешканцям тимчасово окупованих територій та, як наслідок, позбавлення людей, що отримають такі паспорти, українського громадянства, висловив Комітет Верховної Ради України з прав людини.
“Закликаємо публічних осіб держави утриматися від “каральної” риторики і залякування мешканців окупованих територій Донецької та Луганської областей стосовно позбавлення їх громадянства України. Наша держава не повинна узалежнювати ставлення до своїх громадян від дій держави-агресора чи від прийнятих нею рішень.
Навпаки, ми маємо нарешті повернутися до питань, які стосуються полегшення життя тих, хто внаслідок військової агресії Російської Федерації залишився проживати на окупованих територіях. Це стосується полегшення доступу до адміністративних послуг і процедур, зокрема встановлення фактів народження і смерті на окупованих територіях, видачі паспортів, забезпечення права на освіту (отримання атестатів та вступ до закладів вищої освіти) тощо. Тільки такі дії приведуть до підтримання зв’язків із жителями окупованих територій, а отже, спростять реінтеграцію після відновлення контролю”, – йдеться в заяві.
А тепер давайте змоделюємо ситуацію (одну з), в якій опинилися люди там, і подумаємо, чи маємо ми їх карати за те, що вони живуть в умовах “без вибору”. На цьому етапі важливо мати хоч крихту критичного мислення та не узагальнювати з тими, хто дійсно на тій території спричинив конфлікт.
Отже, уявімо, що ви живете в селі під Луганськом, яке перебуває під контролем військ Росії. Можливості виїхати звідти у вас просто немає. Ваша мама захворіла на рак та потребує оперативного втручання. Але внутрішніми так званими наказами встановлено, що швидка та лікарні погоджуються надавати допомогу лише за умови, що у вас або у вашої мами є паспорт РФ. Ваші дії? Ви в цей момент будете про любов до України розповідати чи намагатиметеся допомогти своїй мамі? А якщо ще й аптеки видаватимуть рецептурні ліки для проходження такого лікування лише за умови, що у вас є паспорт РФ? А якщо вам буде відмовлено в будь-якій соціальній та медичній підтримці, коли ви опинились у такій ситуації? А якщо вашу дитину в садочок та школу приймуть лише за умови російського паспорта? А якщо вас на роботу візьмуть лише за такої умови, а у вас маленькі діти і можливості виїхати немає. То що? Адже це тиск, якому людина просто не може протистояти, об’єктивно.
Чи вам не здається позбавлення громадянства України в такому разі непропорційною мірою в той час, коли Україна для таких людей не зробила нічого хорошого? А всі ці ситуації цілком можливі, оскільки ми маємо справу з Росією, і це в її стилі – ставити людей у такі умови. Так навіщо ж нам чинити з ними аналогічно?
Тож менше риторики “покарань”, а більше гуманності та дотримання статті 25 Конституції України, де “громадянин України не може бути позбавлений громадянства і права змінити громадянство”, а також “громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі”.
Отже, масове позбавлення громадянства тих українців, що мешкають на тимчасово окупованих територіях Луганської та Донецької областей, в односторонньому порядку вважаю неконституційним.
А ще маю питання до Кабміну: як ви збираєтеся повертати територію, якщо позбавлятимете громадянства людей на цій території? Тобто у вашій картині світу легше буде повернути територію, якщо там житимуть лише громадяни Росії? Серйозно?
Людмила Янкіна