Як в умовах війни забезпечувати цифрову безпеку і водночас не звужувати свободу слова, право на приватність та доступ до інформації – про це говорили під час круглого столу «Дотримання цифрових прав в Україні: основні виклики і тренди». Модерував дискусію член Національної ради Олександр Бурмагін. Повідомляється на сайті Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення.
Цифрові права сьогодні охоплюють свободу слова, приватність, доступ до інформації та особисту безпеку. Під час війни ці питання напряму пов’язані зі стійкістю держави, а також із європейською інтеграцією України та впровадженням європейських правил у цифровій і медійній сферах.
Відкриваючи круглий стіл, Олександр Бурмагін звернув увагу на те, як цифровізація змінила реалізацію прав людини і чому після 2022 року ця тема набула ще й безпекового виміру.
«Із розвитком соцмереж і цифрових технологій дедалі більше питань, пов’язаних із реалізацією прав людини, перейшли в цифрове середовище – від освіти й медицини до свободи слова та поширення інформації. Після 2022 року цифровий простір став ще й питанням нашої стійкості, захисту та оборони, фактично – полем когнітивної війни. Тому навіть в умовах екзистенційної війни ми маємо шукати баланс між безпекою та дотриманням прав і свобод людини», – сказав Олександр Бурмагін.
Директорка з юридичних питань ГО «Платформа прав людини» Ольга Вдовенко нагадала, що дослідження цифрових прав організація проводить понад сім років і постійно розширює його відповідно до нових викликів. Цього року вперше досліджували булінг і права дітей в інтернеті. Результати роботи стають основою для рекомендацій державним органам щодо змін у законодавстві та правозастосуванні. За словами Ольги Вдовенко, дослідження вже стало своєрідним «барометром» викликів у сфері цифрових прав.
Програмна директорка Центру прав людини ZMINA Марія Савіна звернула увагу на цифрові загрози для журналістів, правозахисників і громадських активістів. За даними дослідження ZMINA та Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, 80% жінок-активісток стикалися з онлайн-залякуванням, 77% вважають, що держава їх не захищає, а дві третини опитаних назвали цифрову безпеку серед того, чого їм найбільше бракує.
Марія Савіна також наголосила, що цифрові права є частиною євроінтеграційного процесу. Україна має наближати своє законодавство до європейських норм у сфері захисту персональних даних, цифрових послуг, цифрових ринків і свободи медіа. Водночас український досвід захисту прав людини під час війни може бути корисним і для європейської практики.
Що показав моніторинг цифрових прав
Результати дев’ятимісячного моніторингу – з вересня 2025 року до травня 2026 року – презентувала адвокатка, медіаюристка ГО «Платформа прав людини» Людмила Опришко. За цей час команда підготувала п’ять аналітичних звітів, які стали основою підсумкового дослідження.
Серед ключових тенденцій – зростання загроз для приватності. Найпоширенішим способом незаконного збору персональних даних залишається фішинг. Новим тривожним явищем стала малінформація – поширення приватних і чутливих матеріалів для тиску або дискредитації людини.
Моніторинг охопив і судову практику щодо поширення інформації в інтернеті. Дослідники відзначили активніше застосування стандартів Європейського суду з прав людини, але водночас зафіксували неоднакові підходи у справах про презумпцію невинуватості, образи та поширення неправдивої інформації. Проблемою залишається і використання у Кримінальному кодексі терміна «засоби масової інформації», який суди подекуди трактують надто широко – зокрема поширюють його на звичайні сторінки користувачів.
Значну увагу дослідники приділили процедурам блокування вебресурсів. Необхідність обмежувати доступ до ворожих ресурсів під час війни не ставилася під сумнів. Водночас моніторинг виявив проблеми з обґрунтуванням окремих рішень, строками обмежень та процедурами їх перегляду і розблокування.
Учасники також говорили про дезінформацію, маніпулятивну інформацію та скоординовані онлайн-атаки на журналістів і активістів. Йшлося про російські інформаційні операції, бот-мережі, анонімні ресурси, дипфейки, клонування голосу та використання штучного інтелекту. Експерти застерегли, що надто широке тлумачення понять «дезінформація» і «маніпулятивна інформація» може створювати ризики для свободи слова, особливо якщо воно стає підставою для юридичних санкцій.
Серед запропонованих підходів – ширше використання FIMI (Foreign Information Manipulation and Interference), що дає змогу аналізувати зміст повідомлення, скоординованість його поширення, поведінку учасників та ознаки іноземного втручання. Йшлося також про потребу у відкритій методології та чіткому визначенні повноважень державних органів.
Під час розмови про доступ до публічної інформації експерти назвали серед проблем необґрунтовані обмеження доступу до реєстрів, незручні формати оприлюднення даних, надмірне приховування інформації в судових рішеннях і нерівний доступ до цифрових сервісів.
За даними, озвученими під час дискусії, кількість звернень до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зросла приблизно на 30% і за підсумками року може перевищити 20 тисяч. Учасники наголосили, що воєнний стан сам по собі не є достатньою підставою для закриття інформації. Будь-яке обмеження має бути законним, необхідним і пропорційним.
За підсумками дискусії учасники наголосили на необхідності узгодити термінологію і методології у сфері цифрових прав, чіткіше розмежувати повноваження державних органів, зробити процедури блокування ресурсів прозорими й обґрунтованими. Серед інших рекомендацій – розвиток підходу FIMI, підвищення цифрової та медійної грамотності, навчання суддів і державних службовців, посилення захисту персональних даних та постійна взаємодія держави, медіа, громадянського суспільства і правничої спільноти.
Дискусія показала, що під час війни цифрові права дедалі тісніше пов’язані з безпекою держави. Водночас безпекові рішення мають залишатися законними, обґрунтованими і пропорційними та передбачати можливість перегляду й оскарження.
Захід організувала ГО «Платформа прав людини» у співпраці з Центром прав людини ZMINA за фінансової підтримки Європейського Союзу.