Як оцінити важливість будь-якої події в історичному контексті? Найкраще – повернутися до неї щонайменше через десятиліття й подивитися, що вона змінила. Сьогодні саме той момент, коли можна з впевненістю сказати: трансляції судових засідань стали знаковим елементом демократичного розвитку країни. Адже мова йде не лише про технічний процес, а про прозорість, відкритість і зміну уявлення про правосуддя як про закриту систему.
Ця публікація про значення судових трансляцій відкритих судових засідань технічними засобами судів в історичному контексті. Вона складається з трьох важливих частин, які не дублюють одна одну, а разом формують цілісну картину:
- історична довідка про те, що стало причиною виникнення практики таких трансляцій судових засідань в Україні;
- інтерв’ю із суддею Святошинського районного суду міста Києва, кандидатом юридичних наук Сергієм Дячуком, який став першим суддею, який ухвалив рішення про проведення онлайн-трансляцій судових засідань самим судом, забезпечивши відкритість на новому рівні справи щодо розстрілів на Євромайдані. Його рішення протягом всього судового процесу бачили не лише присутні в залі, а й кожен, хто мав доступ до інтернету та цікавився цією темою;
- спогади та емоції усіх, хто стояв у витоків: людей, які ініціювали ідею та розробили публічності судових процесів, запропонували механізм онлайн-трансляцій і врешті сформували практику, якої раніше не існувало.
Історична довідка
Запровадження та розвиток транслювання судових засідань технічними засобами судів – це яскравий приклад не лише конструктивної співпраці громадянського суспільства та судової влади, а й уміння чути та домовлятись тоді, коли це дійсно необхідно.
Перша трансляція судового засідання у мережі YouTube відбулась 6 липня 2015 року у Святошинському районному суді м. Києва у справі про вбивства людей 20 лютого 2014 року під час Євромайдану. Цій події передували моніторинг судових процесів, численні обговорення між громадськістю, адвокатами, представниками судової влади, рідними та близькими потерпілих, а також медіа.
За місяць, 3 червня, до історичної без перебільшення події відбулась трансляція судового засідання у сусідні приміщення та Апеляційний суд Львівської області (зараз Львівський апеляційний суд).
Рушійною силою до забезпечення гласності судового процесу у такому форматі стало те, що потрапити на судові засідання сторонам у справі, представникам медіа та громадськості через велику кількість бажаючих та відсутність достатньо великої судової зали, яка б вмістила усіх, було неможливо. На той час кількість учасників у даній справі перевищувала 220 осіб.
Фактично розгляд справи про вбивство людей на Євромайдані був не просто резонансною подією, а історичним процесом, який затверджував демократичні зміни в країні.
Ініціаторами та партнерами запуску формування процесу судових трансляцій стали громадські активісти, зокрема, ГО «Вектор прав людини», адвокати, представники Ради суддів України та інші. Фактично такий склад дозволив створити міцну коаліцію, яка ініціювала та розвивала судові трансляції, як практичну реалізацію гласності судів.
Перша трансляція судових засідань технічними засобами судів відбулась в сусідньому приміщенні і одному суді в іншій області. Через невеликий проміжок часу усі зацікавлені з будь-якої точки світу мали змогу слідкувати за судовим процесом.
У тому ж році ще у 3-х справах вдалось організувати судові трансляції у судах міст Києва, Павлограда та Миколаєва.
2016 рік сміливо можна назвати роком обговорень, формалізації та перетворення ідеї судових трансляцій у систематичну роботу.
2017 рік – період внесення змін у процесуальні кодекси (цивільний, господарський, адміністративний). Відтепер документально затверджено, що у суспільно важливих справах (за умови відеозв’язку всіх учасників) трансляція є обов’язковою.
2018-2019 роки – трансляції судових засідань технічними засобами відбуваються у нових і нових судах України, громадськість має змогу бачити суспільно значущі справи країни, не відвідуючи суд.
2020-2025 роки – сотні судових справ у судах транслюються на постійній основі. Такий формат став частиною системи, доступним та повторюваним у всіх регіонах України та нікого не обмежує й не лякає.
За 10 років системної роботи судової гілки влади та громадськості (зустрічей, обговорень, меморандумів про співпрацю, навчань для представників судів, матеріально-технічного забезпечення та напрацювання механізмів для злагодженої роботи під час трансляції) судові трансляції стали невід’ємною частиною суспільно значущих та резонансних судових справ.
Десять важливих питань до судді Святошинського районного суду міста Києва, кандидата юридичних наук Сергія Дячука
Сергій Дячук. Фото: архів Watchers
Сергію Івановичу, як Ви оцінюєте вплив судових трансляцій на відкритість і довіру громадськості до судової системи за останні 10 років? Зокрема, яких змін, можливо, неочевидних на перший погляд, вдалось досягти завдяки цьому механізму?
За останні 10 років у багатьох резонансних провадженнях, щодо яких був запит суспільства на відкритість судового процесу, все частіше застосовується такий дієвий технічний інструмент – трансляція судових засідань.
Питання щодо відкритості судочинства у такий спосіб були зняті, але, що стосується довіри до судової влади, то результати були не завжди на користь останньої через несприйняття суспільством окремих судових рішень. Наприклад, таку ситуацію ми спостерігали за результатами тривалого продовження судами тримання під вартою розвідника Романа Червінського. І навпаки, коли за результатами одного судового засідання всі обвинувачені у справі про розстріл на Майдані людей 20 лютого 2014 року були звільнені з-під варти для обміну тощо.
Правосуддя повинно, окрім вирішення правових спорів, також відігравати і «просвітницьку» роль, надаючи громадянам відповідні настанови, інформацію та гарантії щодо права та його практичного застосування, яке має бути сталим та передбачуваним.
Виявляючи неспроможність забезпечити таку місію, судова влада значно програє та знецінює інші свої здобутки.
Проте, завдяки трансляції судових проваджень, громадськість вперше отримала неконтрольований доступ до правосуддя, яке продемонструвало здатність бути справді відкритим, що значно підвищило довіру до себе. Головне – не втрачати кредит такої довіри.
Які були найбільші виклики впровадження механізму онлайн-трансляцій і як вдалося їх подолати на практиці?
Це, передусім, були технічні питання. Інколи не витримувало «залізо» – збої відбувалися на різних етапах опрацювання інформації: вихід з ладу техніки в приміщенні суду, порушення цілісності передачі відео та звукового ряду в режимі онлайн та для його вивантаження на платформу «Ютуб» тощо.
При цьому, хочу наголосити, що в нашій справі трансляція судового засідання була запроваджена у 2015 році в умовах, коли не було передбачено відеофіксації судового процесу взагалі. Така запроваджена лише з 2019 року (Закон України від 16 листопада 2017 року № 2213-VIII).
Вирішувати технічні питання нам допомагали висококваліфіковані спеціалісти ДП «Інформаційні судові системи», ТУ ДСА в м. Києві – велика подяка їм за це. Ставилися з розумінням і колеги, які в умовах обмеженої кількості залів судових засідань враховували актуальні пріоритети.
Всі вчилися і цей досвід став безцінним. Чого варта була трансляція судових засідань під час відеоконференції з приміщення суду іншої держави 8 і 25 листопада та 2 грудня 2016 року, коли у справі було допитано колишніх Президента України та командувача внутрішніх військ! За даними платформи «Ютуб» ці судові засідання досягли рекордних за всю історію судової влади України переглядів – 133 000, з яких 177 «лайків» та жодного «дизлайку»; 145 000 – 255 «лайків» та жодного «дизлайку»; 12 000 – 22 «лайки» та жодного «дизлайку».
Для порівняння: проголошення вироку у цій справі переглянули всього 259 разів. Якщо казати про загальну тенденцію переглядів судових засідань у справі, то вона з часом зменшувалася (з тисяч до сотень, у подальшому до десятків переглядів). На це впливав ряд об’єктивних чинників – тривалість самого судового процесу (2015-2023 рр.), зміщення акцентів через вплив інших значущих соціальних явищ (Ковід 2020-2022 рр.), повномасштабне вторгнення росії (2022 р. по т.ч.). Але були і сплески. Зокрема, окрім вже згаданих трансляцій, такою була трансляція першого судового засідання після 24 лютого 2022 року, яке відбулося 18 травня 2022 року – 474 перегляди.
Судові трансляції з часом ставали все більш технічно досконалими, а для їх проведення відпала потреба кожного разу залучати унікальних технічних спеціалістів. Звичайно, нам іноді не вдавалося уникати помилок: траплялися прорахунки в організації судового процесу, але наша команда намагалася миттєво їх усувати, і це не впливало на перебіг судових засідань загалом.
Непростим питанням була й готовність до трансляції процесу присяжних – звичайних громадян, недотичних до професійної правничої діяльності. Вони не втекли, не шукали причин ухилитися, а попри всі складнощі та ризики взяли на себе відповідальність і довели справу до логічного завершення – ухвалення вироку.
Моя порада колегам: плануйте за можливості все до самого кінця. Результат – це все. Треба планувати весь шлях до нього, беручи в розрахунок всі можливі варіанти подій, перешкоди та ускладнення, особливо коли до судового процесу залучена велика кількість людей зі своїми проблемами та власним баченням.
Оголошення рішення у справі розстрілів на Інститутській 18-го жовтня у Святошинському райсуді Києва. Фото: архів Watchers
Чи змінилась поведінка учасників(ць) судового процесу (суддів, адвокатів, сторін) у зв’язку з публічністю трансляцій?
Так, і однозначно в кращий бік, оскільки всі учасники процесу – професійні юристи – були зосереджені на виконанні своїх професійних обов’язків, зриви заздалегідь запланованих судових засідань було мінімізовано.
Людина краще всього дивиться за собою, коли інші дивляться за нею теж. Зрозуміло, організація судового процесу досягалася не тільки завдяки одній трансляції. Робота у цьому напрямку мала комплексний характер, а трансляція в ній – лише окремий технічний кластер.
На Вашу думку, це питання достатньо врегульовано законодавчо чи потрібні додаткові зміни до нормативної бази?
Питання проведення в залі судового засідання транслювання перебігу останнього врегульовано положеннями ч. 6 ст. 27 КПК України, які слід застосовувати у взаємозв’язку з іншими приписами закону в контексті реалізації такої засади кримінального судочинства, як відкритість та публічність.
Дотримання балансу між законними інтересами правосуддя, суспільства та окремих учасників провадження є у даному аспекті ключовим, тому останнє слово має належати суду – це є очевидним. Нормативна зарегульованість цього питання є зайвою. Для законодавців повинен бути характерним дух поміркованості, для суду – свобода у прийнятті збалансованого рішення, яким мають бути правильно визначені пріоритети у кожній конкретній ситуації. При цьому слід чітко усвідомити, що відкритість судового провадження не дорівнює праву на його трансляцію.
Які категорії справ, на Ваш погляд, найважливіше транслювати для суспільства? Чому?
Можливість проведення трансляції судового процесу доцільно обговорювати, коли предметом судового розгляду є правові питання, вирішення яких розв’язуватиме соціальні конфлікти, впливатиме у подальшому на суспільне життя в цілому, може стосуватися великих груп населення тощо. У будь-якому випадку трансляція судового процесу доцільна, коли на судове провадження справді існує суспільний (!) запит на відкритість, тобто наявний суспільний (публічний) інтерес у такій процедурі, а не коли трансляція педалюється, скажімо, активними та галасливими прихильниками однієї сторони процесу.
Наявність суспільних (публічних) інтересів повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку; це складне питання права, яке стосується «невизначеного» інтересу, оскільки він не має конкретного суб’єкта з назвою, правосуб’єктністю, а також безпосередньою можливістю реалізувати свої процесуальні права у спорі, що розглядається у суді.
Ознаками суспільного (публічного) інтересу можуть бути:
1) інтерес, безпосередньо пов’язаний з моральністю та моральними засадами;
2) інтерес, який може та повинен співпадати із загальнодержавними інтересами та/або охоплювати локальні інтереси певної територіальної громади або цілої соціальної групи;
3) інтерес, який відображає прагнення усього суспільства в цілому або його переважної частини; максимально відтворює (відстоює) інтереси всіх соціальних груп для досягнення в суспільстві справедливості, як найвищого блага;
4) такий інтерес може носити національний (благоустрій населених пунктів, надрокористування, захист довкілля, безпека громадян, доступ до публічної інформації, охорона об’єктів культурної спадщини та ін.) або міжнародний характер (вирішення глобальних екологічних проблем, охорона здоров’я та ін.);
5) такий інтерес завжди пов’язаний із необхідністю гарантування безпеки людей у всіх її вимірах, зокрема, збереження життя та здоров’я людини, а також збереження інституцій, які покликані забезпечувати ці гарантії, використовуючи відповідні цивілізаційні, юридичні та інші механізми.
Право на трансляцію є несумісним із ситуаціями, коли йдеться лише про самопіар когось з учасників провадження, переслідування особистої, політичної, пропагандистської чи іншої мети, яку категорично не повинно обслуговувати правосуддя, залишаючи для таких випадків доступним загальне право на гласність та відкритість судового провадження через інші, в тому числі, обов’язкові за законом інструменти – присутність в судовому засіданні, його фіксація технічними засобами.
Чи відмітили Ви, що трансляція судових засідань вплинула на подальше розуміння справи в медіа, зокрема, у справі щодо вбивства людей 20 лютого 2014 року під час Євромайдану?
Безумовно, трансляція судових засідань впливає на подальше розуміння суті справи, її фактичних обставин в медіа. Справа щодо вбивства людей під час Майдану 20 лютого 2014 року є тому переконливим доказом. Вся доказова база, її сприйняття та оцінка сторонами, правова позиція сторін щодо суті правового спору були опубліковані, відтак, кожна зацікавлена особа (сторонній спостерігач) мала змогу таку інформацію «пропустити через себе» та зробити свої, власні висновки, співставити їх з висновками, твердженнями та оцінками сторін, а також кінцевими висновками суду у своєму рішенні.
Саме тому вирок у нашій справі не був сприйнятий сплеском емоцій як несподіваний. Описана присутніми журналістами умовна «тиша» в залі суду після проголошення вироку, попри часткову незгоду з ним окремих учасників процесу, вказувала на в цілому очікуваний характер вердикту з боку тих, хто тривалий час активно спостерігав за ходом судового процесу завдяки запровадженій його безперервній трансляції.
Що, на Вашу думку, чекає судові трансляції в майбутньому: які технології або підходи можуть покращити їхню ефективність та зручність для глядачів?
У майбутньому на судові трансляції чекає тільки розширення таких можливостей, але за умови, якщо нам вдасться відстояти наші цінності у війні, яку з нами веде росія. Більше того, на даний час ми вже маємо фактичний відеоконференцзв’язок, коли судове провадження відбувається дистанційно із застосуванням не тільки механізму його трансляції, а й прямої участі в судовому процесі його учасників під час такої трансляції.
Суддям треба усвідомити, що побудовою «мурів» себе не захистити: ізоляція небезпечна.
Проте питання зручності для глядачів не має домінувати над законними інтересами учасників судового провадження, наприклад, право на конфіденційність під час відеофіксації або збереження відстані, яка не дозволяє бачити робочі записи потерпілого, обвинуваченого, його захисника, прокурора чи суддів тощо.
Як Ви відчуваєте публічність – вона дисциплінує чи створює напругу?
Відкрита трансляція судового провадження захищає всіх добросовісних суб’єктів процесуальної діяльності, дисциплінує схильних до порушень та зловживань і, безумовно, дратує процесуальних провокаторів.
На жаль, трансляція судового провадження може створити і напругу в суспільстві через непрофесійні дії суду, ухвалення вочевидь несправедливого судового рішення. Трансляція судового засідання – це дорога з двостороннім рухом. Суд є джерелом запитуваної суспільством інформації. У свою чергу, суспільство може реагувати на таку інформацію не тільки як на допустиму чи очікувану, схвально оцінюючи дії суду та судове рішення, а й негативно ставитися до почутого та побаченого, виплескувати обурення та, як наслідок, висловлювати недовіру судовій системі в цілому.
Тому трансляція – це завжди висока вимогливість до суду та зона його підвищеної відповідальності та самодисципліни.
Наскільки трансляції реально підвищили довіру до суду?
Сам по собі факт поширення практики трансляції судових проваджень є самодостатнім фактором для підвищення довіри до суду, який у своїй діяльності публічно обрав «Вектор прав людини», але такий кредит довіри може бути легко вичерпаним непрофесійними діями суду. Девіз правосуддя: бути, а не видаватися. Крім того, і про це не варто забувати. Довіра до суду – це питання не тільки судової влади. Є потужні зовнішні чинники на ці маркери суспільної думки щодо діяльності судової системи.
Чого варта, скажімо, одна заява від 10 липня 2025 року народного депутата Данила Гетьманцева – голови комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики, коли він середню пенсію по країні в 5 800 грн. публічно порівняв з найвищими соціальними виплатами для суддів, які сягають захмарні 390 000 грн., також «лукаво» назвавши їх пенсіями. Такі заяви зводять нанівець багаторічну роботу всього юридичного середовища щодо формування довіри до суду.
По-перше, за законом, тобто за встановленими самим народом правилами, лише доброчесні судді – ті, хто протягом усієї своєї кар’єри дотримувався етичних принципів і правил поведінки, не вчиняв дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, отримують почесне довічне утримання як винагороду за своє сумлінне служіння від імені України українському народові в умовах надзвичайного контролю за своєю діяльністю, підвищеної відповідальності та безпрецедентних обмежень у правах та свободах, порівняно з іншими громадянами.
Отже, довічне утримання та пенсія – це різні соціальні категорії, які мають різну правову природу, відтак і не є порівнюваними.
По-друге, за даними ПФУ середній розмір довічного утримання всіх 3 769 суддів у відставці станом на липень 2025 року не перевищує і 100 000 грн.
По-третє, довічне утримання в розмірі за 300 000 грн. отримують декілька десятків суддів, що може бути предметом окремої розмови, але ніяк не в контексті проблем всього інституту довічного утримання судді та претензій до суддів у відставці в цілому.
По-четверте, в контексті порушеного паном Гетьманцем питання справді жахає цифра 5 800 грн., як прояв турботи з боку держави до більш, ніж 60 % пенсіонерів, які пропрацювали все своє життя, створювали національні блага та сплачували відповідні внески, а влада не спромоглася всім цим достойно розпорядитися саме в інтересах цих осіб, а не власних.
Скандали з розкраданням бюджетних коштів, державного майна та волонтерської допомоги, з «відкатами» на тендерах та завищеними закупівлями яєць, ну, аж ніяк не стосуються суддів разом з вказаною часткою пенсіонерів.
Подібні інформаційні провокації нібито заради справедливості, насправді стосуються спрощеного вирішення дрібних копійчаних питань – в когось щось забрати і прямо зараз, а на стратегічну перспективу є руйнівним підходом для державних інституцій. Якщо ж є претензії до конкретних персоналій судової влади (а вони, на жаль, інколи бувають небезпідставними), то тут нічого не поробиш – задійте всі існуючі найсуворіші правові механізми, які не те що можуть знизити розмір довічного утримання конкретного судді, а й взагалі позбавити його права на таке. За підсумком така особа буде отримувати пенсію на рівні з іншими громадянами – в середньому згадані 5 800 грн.
Негативний, а інколи і вочевидь заангажований, вплив на формування викривленої думки суспільства щодо судового процесу та його результатів може відігравати, на жаль, і непрофесійне медіа, яке в пошуках «сенсацій» задля популярності здатне вдатися до конспірологічних конструкцій, власних припущень та ярликів, які спотворюють дійсні обставини справи, що формує невиправдані очікування від суду.
Внаслідок таких маніпуляцій під шквал критики може потрапити і цілком справедливе судове рішення. Тому відкрита та безперервна трансляція судового процесу у таких випадках має неабияке значення в утвердженні верховенства права.
Отже, довіра до судової влади забезпечується рівнем правосвідомості громадян, а формується за показниками зростання чи зниження – як власними діями судової системи, так й об’єктивними зовнішніми чинниками.
Позитивне вирішення питання відкритості правосуддя створило більш широкі можливості для об’єктивної оцінки якості існуючої судової системи, здатності суддів ухвалювати справедливі рішення. Ця тенденція стала незворотною. І це дуже добре – будь-яка зміна прокладає шлях для інших змін.
Які переваги судових трансляцій саме для суддів, а не для громадськості?
Судова трансляція є найкращим майданчиком для практичного формування у судді таких особистих компетенцій, як рішучість, відповідальність, безперервний розвиток. Водночас вона виступає процесуальним «полігоном» для оцінки: а) соціальної компетенції судді, а саме того, наскільки він (вона) ефективно використовує комунікацію; б) емоційної стійкості судді, тобто його (її) здатності ефективно управляти своїми емоційними станами, в тому числі у стресових ситуаціях, утримувати фокус на справі та зберігати емоційну рівновагу.
«Історія – це не лише наука про минуле, а й суддя майбутнього», – Мішель де Монтень, французький мислитель, письменник, суддя, гуманіст епохи Відродження
Згадуємо разом із Валерією Рибак – директоркою ГО «Вектор прав людини»
Валерія Рибак. Фото: з її архіву
Валеріє Валеріївно, чи пам’ятаєте той момент, коли у Вас вперше виникла ідея транслювати судові засідання? Що саме стало поштовхом – емоції, бажання вирішити проблему чи, можливо, відчуття гідності та віра у цінності прав людини?
Це був дуже емоційний період – і під час Майдану, і після нього. Важливими були відчуття гідності та віра в цінності прав людини. Саме це підштовхнуло до обговорення ідеї трансляцій судових засідань.
Ідея щодо трансляції з залу судових засідань стала результатом кропіткої роботи – місяців моніторингу судових справ стосовно подій Революції Гідності.
Важливою умовою моніторингу судових процесів є «холодна голова», аналіз багатьох фактів і факторів з різних сторін без емоцій, щоб була можливість побачити загальну, максимально об’єктивну картину. Розуміння важливості Справи допомагало стримувати емоції та керуватися, насамперед, професійністю, а віра в цінності давала ширший погляд, креативність і рішучість.
Чи відчували Ви, що з однодумцями починаєте щось справді масштабне, те, що може змінити довіру людей до правосуддя?
Чесно кажучи, аж так тоді я не думала. Такими категоріями можна оперувати вже через десять років: коли те, що було втілено тоді пройшло перевірку часом і показало свою доцільність, спроможність, значення і вплив. Хоча і зараз є багато над чим ще працювати.
Тоді я бачила конкретні проблеми, які треба було вирішувати тут і зараз: як у справі «Вбивства людей 20.02.2014 під час Євромайдану», так і в інших справах. Завдяки системності дій, моніторинговій діяльності, ці проблеми були зафіксованими і в інших процесах, що підтверджувало цю необхідність. Потерпілі не могли всі потрапити на судові засідання, а це їх законне право і для них це важливо, щоб пересвідчитись у справедливості процесу. Судовий процес був надважливим для суспільства і мав бути висвітлений журналістами, тож вони мали максимально швидко і в повному обсязі отримувати всю інформацію. Суд, прокуратура, адвокати мали працювати в належних умовах, щоб якісно виконати свою роботу. Це складові права на справедливий суд, що є одним з основоположних прав людини. Це як складна головоломка, яку треба було вирішити. От я і вирішувала: GPT тоді ще не було, довелось все витягувати з мозку (посміхається).
І це все не про щось абстрактне – це про твоє життя, яке ти відчуваєш максимально пульсуючим і близьким. Це про людей, яких ти не знаєш, але вони близькі. Це як зараз, коли немає чужого горя. Я дуже рада і вдячна, що стільки людей долучилися до цього процесу й склали цей багатоелементний пазл.
Тоді, насправді, не було впевненості, що ідея транслювати судом «свої» засідання буде сприйнята в першу чергу самим судом. Адже ще донедавна у відкриті засідання взагалі не дуже допускали громадськість, не те, щоб відкривати двері судової зали у YouTube. І чи журналісти користуватимуться такими трансляціями теж не було відомо, адже ми просили тоді вийти з зали судових засідань і спостерігати онлайн за процесом, щоб в маленькому залі судових засідань могли більш вільно працювати суд, обвинувачені, захисники.
Коли ми організовували з пресслужбою Ради суддів України (тоді Пресцентру судової влади України) пресконференцію, на якій повідомляли про трансляції і як ми бачили їх організацію, я очікувала «гнилих помідорів» від медіа. Адже тільки отримали такий доступ до судів, а тут на тобі – вийти з зали і дивитись в монітор. Але у нас громадянське суспільство, щоб там хто не казав, досить зріле, раціональне і гарно об’єднується для вирішення важливих для країни питань. Тому всі все одразу зрозуміли, всі бачили у яких умовах доводилось проводити засідання, погодились і попросили тільки одну професійну камеру державного каналу у залі судових засідань для гарної картинки, а всю інформацію отримували з судових трансляцій. І в цьому випадку судова влада показала себе неймовірно вмотивованою і точно такою, яка поважає і слідує цінностям прав людини.
Я вдячна Раді суддів України, пресслужбі РСУ, судді Сергію Івановичу Дячуку, працівникам Святошинського районного суду м. Києва, захисникам потерпілих, прокуратурі, учасникам судового процесу, волонтерам – моніторам, медіа, адже всі долучились і доклали своїх зусиль, щоб допомогти процесу правосуддю бути більш ефективним і відкритим.
Сьогодні я досі з приємністю і захопленням відкриваю, яких аспектах судові трансляції справили позитивний вплив на судову владу та є корисними для нас всіх.
Не у всіх відео високі показники переглядів, адже це не розважальний контент. Але серед цих переглядів будуть медіа, які висвітлюватимуть цей процес на тисячні аудиторії простими словами, моніторів судових процесів, які аналізуватимуть дотримання права на справедливий суд і здійснюватимуть функцію громадського контролю, студентів – майбутніх суддів, прокурорів, адвокатів і т.п., їх викладачів, які використають відео засідань у навчанні.
Уявіть, що за 20 років це будуть вивчати в університетах. Як би Ви хотіли, щоб про початок судових трансляцій технічними засобами згадували: як про новаторство, громадянську позицію, боротьбу чи Ваша версія?
Дуже цікаво, що будуть вивчати в університетах через 20 років і якими будуть студенти(ки) та навчальні заклади в Україні. Зараз я бачу, як багато речей, які для нас були за межею, яких треба було добиватись, для сучасної молоді вже є нормою. Але справді: 10, 15, 20 років тому як би ви відреагували на інформацію про те, що судді, працівники апарату суду масово записуються самі на тренінги, які проводять українські громадські організації по певним правовим, комунікаційним та іншим питанням? Мінімум, думаю, специфічно посміхнулися б. А зараз це вже норма – тренінги, семінари, конференції, активна співпраця в міжсекторальних групах. Зараз це дуже помітно, наприклад, щодо справ, пов’язаних з воєнними злочинами, у яких належне правосуддя – це спільна Справа. Це я все до того, що не знаю (це для мене складне питання давно), як передати це відчуття змін, які відбувались в той момент.
Для мене був дуже дивним і навіть болючим факт відсутності таких емоцій і прояву почуттів, які я відчувала щодо подій Євромайдану, у студентів, яким я про них розповідала буквально через пару років після революції. Вони не були учасниками(цями) тих подій. Для них вже були актуальні інші питання. Але тепер бачу, що таки було варто розповідати, адже тепер ми всі, наприклад, побачили «картонки».
Тому я хочу щоб студентам майбутнього розповідали про ідею судових трансляцій, яка була втілена, і як про громадянську позицію, і боротьбу, і креативний підхід, і захист прав людини.
І я б дуже хотіла, щоб передали або хоча б розповіли про відчуття ось цієї зрозумілої необхідності чинити вірно і робити максимум, що є в твоїх силах і можливостях, не казати що щось неможливо, а діяти та в результаті відчувати зміни на краще. Про це відчуття суспільної самоорганізації і єдності (наче всі/багато хто знав, що треба робити) на Майдані, під час війни і знають що ще буде через 20 років. Про необхідні дії, які в результаті дають можливість відчути зміни на краще.
Згадуємо з Валентиною Пастуховою (на момент організації трансляцій – головний спеціаліст Пресцентру судової влади (на правах відділу). Наразі Валентина Миколаївна – головний спеціаліст відділу організаційного забезпечення суддівського самоврядування (з обов’язками пресслужби).
Валентина Пастухова. Фото: з її архіву
Валентино Миколаївно, чи пам’ятаєте той момент, коли вперше прозвучала ідея судових трансляцій? Що Ви тоді відчували – це здавалося реальним чи більше нездійсненним бажанням?
Ідея трансляцій судових засідань, якщо мені не зраджує пам’ять, з’явилася у травні 2015 року. А поштовхом для її реалізації стала підготовка до слухань справи про розстріл людей на Майдані 20 лютого 2014 року. Суддя Святошинського районного суду Сергій Дячук готувався почати процес на початку липня. Ось тоді й почався пошук шляхів висвітлення цього процесу.
Я не буду говорити про важливість для суспільства цієї справи, про значний суспільний інтерес, про прикуту до неї увагу українських та зарубіжних ЗМІ, про тиск громадянського суспільства на судову владу у зв’язку з цим процесом. Ще один аспект, який дозволяв застосувати трансляції у 2015 році в судах України – відеоконференцзв’язок. Принаймні, хоч один зал засідань у суді був обладнаний камерами, мікрофонами, телевізорами, усіма технічними засобами, які дозволяли чітко не тільки фіксувати, а транслювати процес. Хоча на перші засідання у цій справі ми, пресцентр, звернулися за допомогою до Першого національного каналу, який роздавав телевізійний сигнал на інші телерадіокомпанії. Власне, ідея трансляції була представлена тодішній Голові Ради суддів України Валентині Миколаївні Сімоненко. Вона її не лише підтримала, а зобов’язала ДСА України (тоді РСУ мала такі повноваження) організувати і забезпечити весь необхідний процес. Заради справедливості підкреслю, що якби не підтримка Ради суддів України та особисто Голови – Валентини Сімоненко, зацікавленість у забезпеченні відкритості та прозорості правосуддя самих суддів, ця ідея можливо б і не була реалізована. Щодо мого особистого сприйняття цього процесу – я сприймала його як реалізацію нового телевізійного проєкту (я прийшла в пресцентр з телебачення), тому ніяких складнощів я не бачила, тим більше, що ми мали вагому підтримку очільників судової влади.
Що було найскладнішим: переконати колег у необхідності судових трансляцій, знайти необхідне фінансування чи довести, що публічність – це не загроза, а шанс для правосуддя?
Довести, що публічність – це не загроза, а один із шансів для правосуддя повернути довіру до судової влади. Щодо фінансування, то жодних додаткових коштів трансляції не потребували. Для їх забезпечення повністю використовувалися технічні засоби суду, а завдяки трансляціям вдосконалювалися й технічні засоби судів. Щодо переконування суддів, то певні труднощі були, але поділюсь своїми спостереженнями.
Судові трансляції сприйняли й активно застосовували судді, які не боялися бути відкритими і чесними перед суспільством, які досконалі у своєму фахові, знають достеменно законодавство у своїй спеціалізації, володіють словом та вміють тримати учасників процесу “в процесі”.
Власне, це судді, які усвідомлюють свою відповідальність за рішення, які вони ухвалюють.
Сьогодні ми говоримо про трансляції, як про звичну річ. Але чи є у Вас внутрішнє відчуття, що за цих 10 років вдалося змінити не лише практику, а й саме уявлення про те, яким має бути суд у демократичному суспільстві?
Про трансляції, як про “звичну річ”, я б не говорила. Я б хотіла, щоб вони такими стали, адже був період, а це приблизно 2015-2021 роки, коли трансляції, як інструмент, застосовувалися досить активно. Зараз такої активності немає. І на цьому фоні мені б не хотілося, щоб вони взагалі перестали використовуватись. Щодо уявлення про суд у демократичному суспільстві, то воно є, мабуть, у кожного українця. І зрозуміло, що це образ, який насамперед асоціюється зі справедливістю. А от щодо практик, то немає меж для вдосконалення і нам ще багато потрібно працювати, аби суди стали беззаперечними авторитетними органами для громадян.
Згадуємо разом з Ольгою Какауліною (у 2015 році – в.о. керівника Пресцентру судової влади, на момент публікації статті – експертка з міжнародних відносин та євроінтеграції Управління міжнародного співробітництва НАЗК).
Ольга Какауліна. Фото: з її архіву
Судова гілка влади України – трендсеттер в запровадженні відкритості в судах. Майдан – знакова подія в історії сучасної України, яка змінила не тільки хід історії, а й дала поштовх для розвитку інструментів, що й досі, навіть в умовах повномасштабного вторгнення, забезпечують одне з найважливіших прав громадян України, а це доступ до суду. Безперечно – онлайн-трансляції судових процесів – це знакова подія не тільки для України, а й новий тренд в світі. Так, наприклад, в 2020 році, вперше в історії, Верховний Суд США почав транслювати усні аргументи у справах у прямому ефірі, але лише через радіо. Раніше аудіозаписи слухань не робилися, а відеозаписи не допускалися. Історія цього процесу складна, проте дуже захоплива. Адже після Революції Гідності, судова гілка влади врешті-решт усвідомила, що без комунікації неможливо говорити про довіру до судів. Тоді якраз був створений пресцентр судової влади.
Цікавий факт, про який мало хто вже пам’ятає, а можливо й не знає: першу концепцію такого пресцентру писала я зі своїм колегою ще в 2013 році. Ми тоді працювали в ДСА. Але на той час в мене не було впевненості, що ми зможемо переконати представників судових інституцій запровадити її в життя. А тим більше на той момент я й подумати не могла, що мені доведеться бути не тільки ідейною натхненницею, а ще й комунікаційницею. Бо в 2015 році Голова Ради суддів України запропонувала мені очолити цей структурний підрозділ. Мені дуже пощастило. В мене була дуже потужна команда, разом з якою нам все ж таки вдалось змінити спосіб мислення представників судів та увласнити необхідність комунікувати з суспільством. Звісно, що події на Майдані стали викликом та своєрідним випробуванням для судів. А справа про вбивства на Майдані, що розглядалась у Святошинському суді, стала вже іспитом, який ми здали на «відмінно», на мою думку.
Саме тоді, в співпраці з громадянським суспільством ми шукали рішення задля того, щоб забезпечити гласність того процесу. І знайшли. Саме тоді відбулась перша, без перебільшення скажу, безпрецедентна пресконференція, під час якої представники судової гілки влади, адвокатури, прокуратури та громадськості вийшли зі спільною заявою і спільним рішенням. Саме тоді ми вже розробили дієвий механізм, який згодом запрацював у всіх судах України, а під час ковід-пандемії – ще раз довів свою ефективність. Це один із яскравих прикладів, коли спільнодія та синергія всіх залучених та зацікавлених в результаті сторін може призвести до ефективного результату та стати модним трендом в цілому світі. А далі вже почалась щоденна копітка робота, адже треба було не тільки переконати суддів в безпечності цього процесу, забезпечити технічні можливості, написати інструкції, а й найголовніше – підготувати спеціалістів в судах, які б змогли стати, так би мовити, “перекладачами” з юридичної мови на людську. І тут знов на допомогу нам прийшла громадськість та міжнародні партнери. Народилось відразу два паралельних проєкта. Один для прессекретарів, а інший для суддів-спікерів та голів судів. З ГО «Вектор прав людини» ми розробили навчальну програму для комунікаційників у судах, провели тренінги по всіх регіонах України.
З гордістю можу сказати, що наші напрацювання лягли в основу навчальних програм з комунікації в Національній школі суддів. Спільно з нашими європейськими та канадськими партнерами (EUAM, Українсько-канадський проєкт підтримки судової реформи) було розроблено навчальну програму вже для Голів судів та суддів-спікерів. Протягом 15-17 років відбувалась потужна навчальна програма задля забезпечення сталості процесу не тільки онлайн-трансляцій, а й комунікації загалом. За нинішніх умов у демократичному суспільстві діяльність органів судової влади має носити винятково публічний характер. І така відкритість забезпечується поширенням інформації про діяльність інституцій. У судовій владі такою формою є трансляція судових засідань технічними засобами суду. Це вже сталий, ефективний інструмент, який треба тільки вдосконалювати.
Коли після публікації лунають висновки, завжди закрадається питання: а чи не намагаються нам навʼязати свою точку зору? Післямови не буде. Лише прохання одне – поділитися своїми думками: чи вважаєте ви судові трансляції важливим історичним процесом?
_______________________
Авторка: Наталія Міщук ГО «Вектор Прав Людини»