Кожен українець має право на належне пенсійне забезпечення, однак у деяких випадках виплата може бути припинена.
Про це розповіли юристи в телеграм-каналі “Юридична допомога “Право на Захист””.
(Фото обкладинки ілюстративне з вільного доступу вмережі Інтернет).
Виплата пенсії може бути припинена у випадках, передбачених статтею 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а саме:
1) призначення пенсії на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України – на весь час його проживання за межами України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Виплата пенсії поновлюється при зверненні пенсіонера особисто до територіального органу Пенсійного фонду, що призначав йому пенсію, з заявою та паспортом (або іншим документом, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік), крім випадків продовження виплати пенсії по інвалідності.
Поновлення виплати пенсії за заявами, посвідченими нотаріально, поданими довіреними особами або надісланими поштою, не допускається.
Нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії.
Частина суми не отриманої пенсії, але не більше як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решту суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищує місячного розміру пенсії на момент звернення.
Відповідно до частини другої статті 49 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з’ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
Тривала відсутність звернень пенсіонера за пенсією потребує встановлення місця його перебування, а в окремих випадках – проживання, за наявності перерв у реєстрації місця проживання в Україні або надання нових документів, що посвідчують особу, відмінних від тих, копії яких зберігаються у матеріалах пенсійної справи.