На початку 2018 року уряд України зробив «крок вперед» в монетизації пільг за послуги в громадському транспорті затвердивши Постанову Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018р. №197 про «ПОРЯДОК надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах порядок надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування». Зробивши перший рекомендаційний крок в напрямку монетизації пільг за послуги в громадському транспорті уряд не затвердив монетизацію пільг як «обов’язкові вимоги» і не прописав в нормативному акті деталізацію забезпечення готівковими коштами кожного пільговика не прорахувавши фінансові можливості по забезпеченню цих пільг окремими органами місцевого самоврядування.
Переклавши обов’язок держави по забезпеченню пільг на місцеве самоврядування уряд в цьому нормативному акті турбується за монетизацію пільг в першу чергу для окремих категорій пільговиків (дивиться нижче) і залишає вирішення монетизації пільг інших пільгових категорій громадян по “радянським стандартам” на місцеві громади, що може спонукати конфлікти між тими хто отримав монетизовані пільги і пільговиками (пенсіонерами), яким запропонували залишатися у “совку” і перевізниками.
Що каже Постанова КМУ №197 від 14 березня 2018р.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018р. №197 затверджено порядок надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршутках.
Зауважимо, що дана постанова Кабінету Міністрів носить рекомендаційний характер. Так в нормативному документі зазначено: «у разі неприйняття органом місцевого самоврядування рішення про надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах відповідні пільги продовжують надаватись у безготівковій формі».
Відповідно до даного урядового рішення, вищезазначений порядок поширюється на окремі категорії осіб, які мають право на пільги з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутках, а саме:
– осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесених до категорії І, відповідно до статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
– учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 2, відповідно до статті 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
– дітей віком від шести років, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, яким встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою, відповідно до ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
– учасників бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»; – осіб, які отримали інвалідність внаслідок війни, відповідно до статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту»;
– дітей віком від шести років з багатодітних сімей відповідно до статті 13 Закону України « Про охорону дитинства»;
– ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів нацполіції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів, служби цивільного захисту, ветеранів Держспецзв’язку відповідно до статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»;
– батьків військовослужбовців, які загинули чи померли або пропали безвісти під час проходження військової служби, відповідно до статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий військовослужбовців та членів їх сімей»;
– осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю віком від шести років та осіб, які супроводжують осіб з інвалідністю І групи або дітей з інвалідністю, відповідно до статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні»
– реабілітованих осіб, які отримали інвалідність внаслідок репресій або є пенсіонерами, відповідно до статті 6 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».
Крім вищезазначеної категорії осіб, органи місцевого самоврядування мають право визначати інші категорії громадян, на яких буде поширюватись дія цього Порядку, відповідно до статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Розмір щомісячної готівкової виплати затверджується обласними держадміністраціями та визначається шляхом множення середньої вартості проїзду у міському комунальному транспорті в області на 30 поїздок.
Середня вартість проїзду у міському комунальному транспорті в області визначається станом на 1 січня календарного року, як середня величина встановленої органами місцевого самоврядування вартості однієї поїздки у міському комунальному транспорті серед усіх комунальних підприємств області. Для осіб, які відповідно до законів мають право на пільги з оплати проїзду транспортом загального користування на міжміських маршутках, розмір щомісячної готівкової виплати збільшується на 20 відсотків.
Щомісячна готівкова виплата особам з інвалідністю І групи або дітям з інвалідністю (крім дітей до шести років) здійснюється у подвійному розмірі.
Додатково органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення щодо збільшення кількості поїздок та розміру суми щомісячної готівкової виплати для окремих категорій осіб, які мають право на пільги з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршутках.
Монетизація пільг здійснюється за кошти місцевих бюджетів. Постановою зазначено, що органами місцевого самоврядування можуть надавати пільгу як у виді компенсації її в грошовому еквіваленті, так і в безготівковій формі.
Фінансування витрат, пов’язаних з наданням пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах, здійснюється за рахунок місцевих бюджетів відповідно до підпункту “ґ” пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України.
“Два кроки назад”
або
потуги Лисичанської міськради по виконанню Постанови КМУ №197 і підпункту “ґ” пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України
На розгляд депутатів на сесії Лисичанської міської ради 21 червня 2018 р. пропонується прийняти проект рішення «Про надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах» в якому зазначено наступне:
«З метою надання соціальної підтримки ветеранам війни, особам з інвалідністю, громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, багатодітним сім’ям, деяким іншим пільговим категоріям населення міста, керуючись підпунктом 1 пункту «а» статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підпунктом «ґ» пункту 3 частини першої статті 91 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 року № 197 «Деякі питання надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах», міська рада
В И Р І Ш И Л А:
- Запровадити з 01 липня 2018 року надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду усіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах (крім залізничного та річкового транспорту) для пільгових категорій громадян за рахунок коштів місцевого бюджету, відповідно до Порядку, затвердженого постановою КМУ від 14.03.2018 № 197, в межах державних соціальних нормативів у сфері транспортного обслуговування, затверджених постановою КМУ від 14.03.2018 № 196».
Але разом з цим проектом рішення депутатам Лисичанської міськради пропонується прийняти звернення депутатів Лисичанської міської ради Голові Верховної Ради України Парубію А.В., Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, головам фракцій політичних партій у Верховній Раді України, народному депутату України Дунаєву С.В., Прем’єр-міністру України Гройсману В.Б., міністру соціальної політики Реві А.О., в.о. міністра фінансів України Маркаровій О.С.:
«ЗВЕРНЕННЯ
Ми, депутати Лисичанської міської ради, висловлюємо занепокоєність у зв’язку із прийняттям Постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2018р. №197 «Деякі питання надання пільг у готівковій формі з оплати проїзду всіма видами транспорту загального користування на міських, приміських та міжміських маршрутах», якою визначено механізм надання зазначених пільг.
Станом на 01.06.2018 право на отримання пільг у готівковій формі мають 4660 мешканців міста, які перебувають на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі пільговиків в УПСЗН Лисичанської міської ради.
Орієнтовний обсяг коштів, необхідних на ІІ півріччя 2018 року для забезпечення пільгового проїзду громадян відповідно до визначеної Порядком категорії осіб становить 3,0 млн. грн.
Відповідно до п.2 Порядку органи місцевого самоврядування мають право визначати інші категорії громадян, на яких буде поширюватися дія цього Порядку.
Крім компенсації за проїзд пільгових категорій громадян, визначених у Порядку, згідно з постановою КМУ від 17.05.1993 № 354 «Про безоплатний проїзд пенсіонерів на транспорті загального користування» право на безоплатний проїзд у міському пасажирському транспорті загального користування мають пенсіонери за віком. Станом на 01.06.2018 на обліку в УПСЗН Лисичанської міської ради перебуває 28170 пенсіонерів за віком. Орієнтовний обсяг коштів, необхідних для виплати у ІІ півріччі 2018 року компенсації пенсіонерам за віком, становить 18,3 млн. грн.
З урахуванням пенсіонерів за віком очікувана потреба в коштах для забезпечення пільгового проїзду громадян складає 21,3 млн. грн. на півріччя або 42,6 млн. грн. на рік. Такий фінансовий ресурс у міському бюджеті відсутній.
Таким чином, положення вказаної Постанови призводять до обмеження пільг особам, які згідно законодавчих актів мають на це право, та порушують норми ст.22 Конституції України, яка передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод; ст. 24 Конституції України, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; а також ст.142, ч.3 ст.143 Конституції України, яка передбачає, що витрати органів місцевого самоврядування, які виникли внаслідок рішень органів державної влади, компенсуються державою.
Незрозумілим залишається позиція вищих органів влади щодо перекладення дедалі більшого обсягу повноважень на органи місцевого самоврядування без надання додаткових джерел наповнення місцевих бюджетів, зокрема, обов’язку держави фінансувати пільги, визначені законами України, в результаті чого міський бюджет не в змозі фінансувати передбачені власними повноваженнями заходи у повному обсязі. Отже, реалізувати дану Постанову вкрай важко, оскільки це призведе до великого, не підйомного навантаження на міський бюджет, чим знівелюється економічний ефект від фінансової децентралізації, а також може збільшити соціальну напругу серед мешканців міста.
З огляду на те, що монетизація пільг на перевезення розбалансовує міський бюджет та не враховує інтереси всіх пільгових категорій громадян, просимо відновити з 2018 року фінансування компенсацій за пільговий проїзд окремих категорій громадян за рахунок субвенції з Державного бюджету, як це передбачено Конституцією України, та при уточненні показників Державного бюджету України на 2018 рік передбачити для міста Лисичанська зазначену субвенцію у сумі, не меншій ніж 21,3 млн. грн.
Сподіваємось на порозуміння та вирішення проблеми у найкоротший термін».
***
Підсумовуючи вищевикладене для повного забезпечення монетизації пільг за послуги в громадському транспорті в стодвадцятисячному місту, як Лисичанськ потрібна сума близько 42 млн. на 2019 рік, а це близько 5% від загального бюджету міста, або близько 10% від не захищених статей бюджету, що є значною сумою. Зрозуміло, що ця сума може бути спірна і ще прораховуватися різними методами і корегуватися. Але вочевидь, що органи місцевого самоврядування в умовах дефіциту бюджетних коштів будуть дуже повільно діяти (або чинити спротив) в монетизації пільг, тому виділення коштів на монетизацію пільг в місцевих бюджетах треба зафіксувати спеціальним законом, або передбачити відповідні субвенції з держбюджету. Інакше повної монетизації пільг за послуги в громадському транспорті суспільству прийдеться чекати довгі роки, а сама НЕДОмонетизація буде тягарем місцевому самоврядуванню, реформам і гілкам державної влади.
Володимир ХАПЧУК