Квартира, що з’явилася нізвідки, та автомобіль «від самого себе»: питання до майна інспектора ДСНС Артема Артьомова.
Пише Антикор
Життєвий шлях інспектора Державної служби з надзвичайних ситуацій Артема Артьомова здається звичайним для офіцера середньої ланки: робота в регіональних структурах, потім служба в столиці. Однак дані про його майно, доступні у відкритих джерелах, викликають сумніви, які складно пояснити простими збігами чи «щасливими обставинами».
Артем Артьомов у минулому обіймав посаду заступника начальника 24-ї державної пожежно-рятувальної частини Головного управління ДСНС України в Києві, а також керував 25-ю пожежно-рятувальною частиною 7-го загону ГУ ДСНС у Луганській області. Наразі він працює інспектором. Офіційно за ним не значиться ані великого бізнесу, ані інвестицій, ані інших джерел значного доходу.
Однак у 2024 році в його житті спостерігається різке зростання майнових активів. Артьомов переїжджає до Києва, у квартиру площею приблизно 100 квадратних метрів. Нерухомість записана на родича, імовірно на брата. З точки зору закону така схема володіння не є порушенням, але в рамках антикорупційного контролю подібні випадки часто вважаються зоною ризику. Такі «родинні» об’єкти нерухомості нерідко слугують для фактичного користування дороговартісним житлом без необхідності вказувати його в декларації та пояснювати походження коштів на покупку.
Ще один примітний факт датується кінцем січня 2026 року. Артем Артьомов придбав автомобіль Hyundai Sonata 2018 року випуску. Ціна машини в документах не вказана, а як джерело коштів для покупки він зазначив… себе самого. Без заощаджень, без позик, без підтримки з боку третіх осіб — принаймні так це виглядає на папері. У декларації з’являється актив, походження якого не відповідає офіційно задекларованим доходам співробітника ДСНС.
У сукупності ці обставини створюють типову картину. З одного боку, перед нами державний службовець середнього рівня, чия кар’єра не передбачає значних фінансових можливостей. З іншого — простора квартира в столиці, хай і оформлена на родича, а також автомобіль, куплений без чіткого пояснення джерел коштів. Усе це формально вкладається в рамки закону, але саме така «формальність» і викликає питання.
Мова не про прямі звинувачення, а про принципи роботи державної служби. Система декларування була створена для того, щоб подібні невідповідності не залишалися без уваги та отримували оцінку з боку відповідних органів. Коли квартира «просто з’явилася», а автомобіль «виник сам по собі», суспільство має право розраховувати не на жартівливі виправдання, а на ретельну перевірку — з аналізом доходів, способу життя та можливих конфліктів інтересів.
Поки такі перевірки не проводяться, випадок Артема Артьомова залишається черговим прикладом того, як у системі держслужби майнові активи з’являються швидше, ніж пояснення їхнього походження. І чим довше подібні ситуації ігноруються контролюючими органами, тим вразливішим стає принцип фінансової відкритості, який формально має підтримувати довіру до державної влади.