По ходатайству ЛОО КИУ городской голова Валентин Казаков выдал доверенность как второму представителю горсовета по иску об изъятии у города Ледового Дворца представителю общественности, руководителю приемной УГСПЛ в Северодонецке Сергею Серикову. Последний и стал главным защитником города в судебном споре, который рассматривался в хозяйственном суде Луганской области в Харькове 13 сентября.
В приложенном файле возражения Сергея Серикова на иск ПАО «Переходный банк «РВС Банк» о признании права собственности банка на Ледовый дворец. Суть основных возражений:
– «РВС Банк» не внесен в реестр как ипотекодержатель по Ледовому Дворцу, и поэтому не может подавать иск об обращении взыскания на этот объект;
– «РВС Банк» не обращался в городской совет с требованием погашения долга СТКЭ как к гаранту по кредиту, и поэтому иск об обращении взыскания на объект залога преждевременный.
Кроме того, представитель ставит под сомнение правомерность начисления истцом процентов по кредиту и такой способ защиты гражданского права, указывает другие основания для отказа в удовлетворении иска.
В судебном заседании был сделан перерыв до 21 сентября.
Несколько северодонецких активистов планируют осуществить пикетирование хозяйственного суда Луганской области в Харькове 21 сентября, с требованием прекратить рейдерский захват одного из самых ценных объектов социального назначения Северодонецка.
Алексей Светиков svsever.lg.ua
Господарський суд Луганської області
61022, м. Харків, проспект Науки, буд. 5
ПОЗИВАЧ: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО
«ПЕРЕХІДНИЙ БАНК «РВС БАНК»
04071, м. Київ, вул. Введенська, буд. 29/58
ЄДРПОУ 39849797
Номер засобів зв'язку: (044) 590-00-09
ВІДПОВІДАЧ: Сєвєродонецька міська рада
93400, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, бул.Дружби Народів, буд. 32
ТРЕТЯ ОСОБА: Комунальне підприємство
«Сєвєродонецьктеплокомуненерго»
93412, Луганська обл., місто Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, будинок 9А
ДОДАТКОВИЙ ВІДЗИВ НА УТОЧНЕНУ ПОЗОВНУ ЗАЯВУ
Сєвєродонецька міська рада, отримавши уточнену позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «РВС Банк» до Сєвєродонецької міської ради про звернення стягнення на майно шляхом визнання права власності (звернення стягнення на предмет іпотеки), не погоджується із вказаним позовом, заперечує проти нього, вважаючи вимоги позивача безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Позивачем заявлено вимогу в рахунок погашення заборгованості КП «Сєвєродонецьктеплокомуненерго» перед позивачем за кредитним договором №249-К/30 від 31.08.2005 року в сумі 10.077.814грн.06 коп., що складається з: 3 006 616 грн. 67 коп. кредитної заборгованості, 3.005.955 грн. 60 коп. процентів, 462.205 грн. 43коп. 3% річних, 3.603.036 грн. 36 коп. інфляційних витрат, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлю Льодового палацу спорту, розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, буд. 28, який належить територіальній громаді м. Сєвєродонецька в особі Сєвєродонецької міської ради Луганської області.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що «Взаємні права і обов’язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону», а також, що «Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації».
Статтею 4 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру іпотек від 11.09.2016року одним та єдиним зареєстрованим в даному Реєстрі іпотекодержателем, а отже одною та єдиною особою, яка має право на позов про звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечному договору від 07.09.2005року за реєстр.№ 4083, є лише первісний Іпотекодержатель, а право Позивача, про наявність якого він стверджує, не може бути реалізовано до того, поки не буде задоволено право згідно з його пріоритетом – у черговості державної реєстрації.
А оскільки таке право Позивача не є зареєстрованим, тобто, оскільки він взагалі не стоїть у черзі, то він не може вважатися іпотекодержателем в розумінні цього терміну Законом України «Про іпотеку», а може бути лише просто кредитором.
За таких обставин, Позивач взагалі не має права на позов про звернення стягнення на предмет іпотеки, а у разі звернення його з таким позовом до суду, йому має бути відмовлено судом в задоволенні на підставі вищевказаних норм Закону України «Про іпотеку», навіть враховуючи те, що він стверджує наявність у себе правонаступництва за «Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», неперевіреного ще судом.
Враховуючи вищенаведене, суду слід зробити висновок про необґрунтованість вимог Позивача, та повністю відмовити йому у задоволенні позову.
Крім вищенаведеної підстави для відмови Позивачу в позові, існує ще декілька рівноцінних підстав відмови судом у задоволенні позові, про які йтиметься далі в даному відзиві.
Так, у відповідності до п.11 Договору іпотеки від 07.09.2005року, Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений з Основного зобов’язання, Позичальник не поверне Іпотекодержателю всю суму кредиту та іншу заборгованість, яка випливає з Основного зобов’язання. При цьому, у відповідності до абз.2 п.11 цього ж Договору іпотеки, при настанні вищевказаних випадків «Іпотекодержатель надсилає Позичальнику, та/або Іпотекодавцю письмову Вимогу про усунення порушення Основного зобов’язання у не менш ніж 30-денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги».
В силу ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Крім цього, у відповідності до ч.4 ст.612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов’язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора. Тобто, іншими словами, у Іпотекодержателя не виникає навіть право звернення до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі, якщо він не виконає умови про надсилання вищевказаної вимоги і Боржнику, і Іпотекодавцю, та про збіг (сплив) 30-денного строку, та не надасть суду докази виконання цих вимог.
Іпотекодавець, в даному випадку – Сєвєродонецька міська рада - стверджує, що ані від первісного кредитора (Іпотекодержателя) - «Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк», ані - тим більше - від Позивача по даній справі такої вимоги не отримувала, а отже порушення свого зобов’язання, як субсидіарного боржника, щодо сплати заборгованості за Боржника за Основним зобов’язанням, не допустила, а втім, не визнає та не може визнавати позовну вимогу Позивача про звернення на предмет іпотеки як таку, що є дочасною через прострочення кредитора, про яке йдеться у ч.4 ст.612 ЦК України.
Крім цього, ми стверджуємо також те, що Позивач, в порушення законодавства про іпотеку та Договору про іпотеку, навіть не намагався врегулювати цей спір в досудовому порядку, який передбачає зазначення у своїй Вимозі про усунення порушень з Основного зобов’язання, платіжних реквізитів, а саме окремих банківських рахунків, на які має бути сплачена заборгованість кожного виду заборгованості окремо (пеня, проценти, інфляційні, штрафні та інш.). Позивач збільшив грошові вимоги за Основним зобов’язанням з 4-х мільйонів гривень аж до 10 мільйонів абсолютно безпідставно, оскільки не надав Відповідачу та Боржнику навіть можливість для виконання своїх зобов’язань шляхом своєчасної сплати суми боргу та іншої заборгованості на рахунки в банку, які мав відкрити для зарахування цієї заборгованості, та сповістити про них Іпотекодавця, разом з вимогою про виконання зобов’язання замість Боржника.
Проте, ці наші доводи можна було б застосовувати у разі незмінності законодавства про іпотеку, але за умови внесення змін до Закону України «Про іпотеку» в частині порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, якими значно звужені права Іпотекодержателів, має бути застосований зовсім інший порядок звернення на предмет іпотеки. Зокрема, статтею 35 цього Закону у редакції від 22.09.2011року, визначене наступне: «У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору». Отже, законодавець визначив, що невиконання іпотекодавцем своїх зобов’язань тягне за собою врегулювання спору шляхом переведення його в договірну площину.
Слід додати до цього, що Сєвєродонецька міська рада, як майновий поручитель та іпотекодавець, ані від первісного кредитора - іпотекодержателя, ані тим більше – від Позивача за цим позовом – ніяких позасудових звернень з врегулювання на підставі договору не отримувала, а отже, внаслідок порушення Позивачем вимог законодавства, зокрема ст.35 Закону України «Про іпотеку», вважає позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки необґрунтованими, передчасними, а втім – такими, що не підлягають задоволенню.
Сєвєродонецька міська рада, як благочесна організація, при цьому не відмовляється врегулювати саме договірним шляхом у позасудовому порядку питання виконання свого зобов’язання щодо сплати заборгованості Боржника за Основним його зобов’язанням, але виключно належному Іпотекодержателю та у розмірі, визначеному рішенням суду по справі про стягнення з Боржника.
Крім вищенаведених доводів щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, є не менш важливий та суттєвий довод, який має бути врахований судом обов’язково оскільки, він підтверджений судовою практикою Верховного суду України, а отже у відповідності до норм про законодавства про однакове застосування законодавства, має бути врахований.
Зокрема, йдеться про таке. Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України “Про іпотеку” звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України “Про іпотеку” договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України “Про іпотеку”.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).
Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Отже, для вирішення спору, суду слід перевірити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.
Оскільки такої згоди іпотекодавця – Сєвєродонецької міської ради – не існує в природі, то не існує підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки, а втім суду на цій підставі слід відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Крім цього, існує також ще один немаловажний довод необгрунтованості позову. Так, зокрема йдеться про наступне. Відповідач є майновим поручителем та, у відповідності до ст.11 Закону України «Про іпотеку» відповідає лише в рамках вартості предмета іпотеки, визначеному у договорі іпотеки за згодою сторін, тобто, у відповідності до п.4 Договору іпотеки від 07.09.2005року, у розмірі лише 8.736.239грн. 10коп., а тому вимога Позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки у розмірі 10.077.814грн.06 коп. не підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене, вважаємо вимоги Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «РВС Банк» до Сєвєродонецької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
ПРОШУ:
1) Відмовити повністю в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Перехідний банк «РВС Банк» до Сєвєродонецької міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: будівлю Льодового палацу спорту, розташований за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Маяковського, буд. 28, який належить територіальній громаді м. Сєвєродонецька в особі Сєвєродонецької міської ради Луганської області.
Представник Сєвєродонецької міської ради
за довіреністю від 12.09.2016 року Сєріков С.М.