ТЦК не має права самостійно затримувати та доставляти громадян до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Це повноваження мають представники поліції в певних випадках, визначених законом.
Водночас поліція без представника ТЦК не може вручити повістку. Про це повідомляє “Судово-юридична газета”, посилаючись на законодавство.
Згідно зі статтею 262 КУпАП, адміністративне затримання може здійснюватися лише органами або посадовими особами, уповноваженими законами України, зокрема Національною поліцією при порушенні військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. ТЦК у цьому переліку не згадується.
При адміністративному затриманні обов’язково складається протокол, який містить дату і місце складання, дані посадової особи, яка склала протокол, відомості про затриманого, час і мотиви затримання, підписи посадової особи та затриманого. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це. Родичі затриманого негайно повідомляються про його місцезнаходження.
Стаття 259 КУпАП також регулює процедуру доставлення порушника. З метою складання протоколу порушника можуть доставити до поліції, підрозділу Військової служби правопорядку, територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо. Працівники ТЦК не мають права здійснювати доставлення.
Згідно зі змінами, внесеними до статті 258 КУпАП законом №3696-IX, який набув чинності 19 травня 2024 року, складання протоколу про порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію більше не є обов’язковим в особливий період. Якщо особа не з’явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик ТЦК, протокол не складається за наявності підтверджувальних документів про отримання виклику.
Як зазначено у п. 47 і п. 54 Порядку проведення призову громадян на військову службу, затвердженого постановою Кабміну від 16 травня 2024 р. №560, затримання поліцією та доставлення громадянина до ТЦК здійснюється на підставі статей 261 (обов’язкове складання протоколу) і 262 КУпАП (визначає осіб, що мають право на затримання).
Постанова №560 визначає такі повноваження ТЦК щодо ініціювання затримання і доставлення:
Керівники районних (міських) ТЦК:
Звертаються до поліції для адміністративного затримання та доставлення до ТЦК осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 КУпАП.
Вживають заходів разом з поліцією для адміністративного затримання та доставлення осіб, які відмовляються від отримання повісток або порушили правила військового обліку. При цьому “вжиття заходів” не означає, що ТЦК самостійно здійснюють затримання і доставлення.
Існує певна суперечність з постановою Кабміну від 30 грудня 2022 р. №1487, яка передбачає звернення ТЦК до поліції для доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, до відповідного ТЦК у разі неможливості складання протоколу на місці.
Щодо повноважень поліції постанова №560 визначає у контексті затримання і доставлення до ТЦК:
Під час оповіщення – у разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення до ТЦК на підставі статей 261 і 262 КУпАП. Поліцейські можуть входити до груп оповіщення і перевіряти військово-облікові документи, але не мають права вручати повістки.
Під час перевірки військово-облікових документів – у разі відмови слідувати до ТЦК поліцейський проводить адміністративне затримання та доставлення на підставі статей 261 і 262 КУпАП. Пропозиція “прослідувати” до ТЦК повинна надходити від старшого групи оповіщення (зазвичай представника ТЦК) у випадках порушення правил військового обліку або виявлення розбіжностей у військово-облікових документах.
Поліцейські можуть самостійно здійснити адміністративне затримання і доставлення до ТЦК у разі відсутності військово-облікового документа або наявності інформації про розшук особи.
Також, відповідно до повідомлень ТЦК, СБУ та розвідувальних органів, Національна поліція здійснює досудове розслідування щодо осіб, які вчинили кримінальні правопорушення за статтями 335, 336, 337 Кримінального кодексу, включаючи ухилення від військового обліку.