За чотири роки з початку війни Україна так і не знайшла вирішення проблеми дискримінаційного обмеження права на пенсію переселенців із Донбасу і Криму та громадян, які залишилися на тимчасово непідконтрольних територіях.
Проблеми, з якими стикнулася наша країна, не унікальні.
Раніше подібне переживали в Сербії, Грузії, Колумбії, на Кіпрі та в інших країнах, які вразила війна.
Який досвід у питанні пенсійного забезпечення переселенців Україна може запозичити в інших держав?
Сербія
У 2008 році парламент Косово, частини Сербії, ухвалив рішення про незалежність. Сербська влада не визнала це рішення та у відповідь запровадила низку заходів, серед яких було і припинення виплати пенсій тим громадянам Сербії, які залишилися на території самопроголошеної держави.
Як виправдання Белград стверджує, що на непідконтрольній території неможливо забезпечити роботу управлінь пенсійного фонду Сербії.
Також на території Косово існує паралельна пенсійна система. Не визнаючи статус Косово, сербська влада водночас на практиці визнала факт виплати пенсій владою Косово та рівнозначність пенсійної системи своїй пенсійній системі, тим самим фактично визнавши державність Косово.
Про схожість цієї ситуації на ту, що в нас зараз, говорити зайве. Варто звернути увагу в першу чергу українським чиновниками та спеціалістам у Пенсійному фонді, як на таке рішення Сербії відповіла Європа.
Припинення виплат пенсії громадянам спровокувало масу позовів до уряду Сербії з боку самих громадян. В одному з таких позовів (справа Grudiç v. Serbia), подружжя вимагало в Сербії повернути гроші за невиплачену пенсію за 10 років.
Європейський суд з прав людини задовольнив позов та зобов’язав Сербію виплатити гроші, та більше того – забезпечити виплату пенсій на території Косово.
Грузія
Інший приклад вирішення проблеми переселенців-пенсіонерів та мешканців окупованих територій продемонструвала Грузія. Після окупації територій Абхазії та Південної Осетії Грузія не відмовилася від громадян, які залишилися на непідконтрольних територіях.
Відповідно до законодавчих змін від 2014 року, громадяни Грузії, які опинилися в окупації, зберігали право на соціальні виплати.
Було передбачено механізм, коли громадянин міг отримати спеціальну банківську картку, з якої знімав пенсію на підконтрольній території. Ввели так звані “банки на колесах”, мобільні банківські пункти, де громадяни могли зняти гроші неподалік лінії розмежування.
Обидва приклади демонструють нам, що необхідно вирішувати питання з виплатою пенсій для переселенців та мешканців окупованих територій. Більше того, як видно на прикладі Грузії, вирішити цю проблему цілком реально.
Невідворотність грошових втрат, яких зазнає бюджет України (а точніше – всі ми) через продовження політики дискримінації переселенців-пенсіонерів має стимулювати владу України до більш активних дій у цьому напрямку.
У середньому сума компенсації у випадку позитивного рішення Європейського суду з прав людини на користь пенсіонера може складати 8500 євро або приблизно 277 тисяч гривень.
Якщо хоча б кожен сьомий з пенсіонерів на окупованих територіях подасть такий позов, то загальна сума компенсацій, які муситиме сплатити Україна, сягне майже мільярда доларів.
А для того, щоб сплатити таку суму, в України, відповідно до правил ЄСПЛ, буде лише три місяці.
Думаю, не варто казати, що це може призвести до дефолту держави, яка так недалекоглядно та безпідставно вирішила позбавити пенсії своїх громадян.
Пенсія – це власність громадянина. І залишається власністю незалежно від того, чи мешкає громадянин у Києві, чи в окупованому Донецьку.
Відмова держави повернути цю власність – це порушення не тільки національного, а й міжнародного законодавства.
Покарання за це порушення буде невідворотнім, і платити за це будуть не чиновники, які приймали це рішення, а громадяни України, з власних кишень.
То поки цього не трапилося, вигідніше та економніше буде повернути пенсіонерам, які постраждали від війни та окупації, їхні законі гроші.
Нагадаю, в Україні понад 500 тисяч громадян, які є пенсіонерами та переселенцями. Після початку війни на Донбасі, рятуючись від окупації, ці люди були змушені залишити свої домівки.
Отримавши довідку ВПО, вони зберегли своє право на пенсію. Однак можуть його втратити через відсутність за місцем тимчасового проживання, адреса якого зазначена в довідці ВПО, або просто перетнувши державний кордон.
Тобто більше півмільйона громадян – під загрозою втрати єдиного джерела для існування, прикуті до власного житла та не можуть вільно пересуватися по Україні та за її межами.
Ще приблизно 700 тисяч громадян України – це пенсіонери, що залишилися на тимчасового окупованих територіях. Вони позбавлені права отримувати пенсію та залишені фактично сам-на-сам із викликами окупації.
Ольга Іванова, виконавча директорка українсько-канадського фонду “Stabilization Support Services“