Підозра генералу Петрулевичу. Як визначити його вину?

Підозра генералу Петрулевичу. Як визначити його вину? Тоді треба визначити ступінь вини політичного керівництва України під час захоплення Криму і Донбасу?

8 червня цього року видання «Бастіон» опублікувало новину про те, як працівники Державного бюро розслідувань вручили підозру у вчиненні кримінального правопорушення колишньому начальникові Управління СБУ в Луганській області Олександру Петрулевичу. Йому інкримінують ч. 2 ст. 426 КК України – бездіяльність військової влади, що спричинила тяжкі наслідки.

Автор цієї новини журналіст Володимир Бойко опублікував до неї документ повідомлення про підозру. Олександр Петрулевич підозрюється в умисному невиконанні військовою службовою особою дій, які вона повинна була виконати, що спричинило тяжкі наслідки.

У чому конкретно обвинувачують Олександра Петрулевича?

У квітні 2014 року войовничо налаштований натовп у Луганську захопив обласне управління служби безпеки України, яке тоді очолював Олександр Петрулевич. У натовпі переважали люди із проросійськими поглядами. У журналістів, громадських активістів, у тому числі місцевих, які тоді були неподалік будівлі служби безпеки , є свої версії розвитку цих подій. За інформацією голови громадського руху «Сила права» Андрія Сенченка, нападники захопили багато зброї: 970 автоматів Калашникова, 832 пістолети, 20 ручних кулеметів, стільки ж гранатометів, близько мільйону патронів різного калібру, тисяча гранат «Ф-1». Активіст із Луганську, місцевий політик Григорій Пригеба у своєму відеоблозі розповідає, що нападники захопили до тисячі одиниць зброї.

Фото УНІАН (і ілюстрація обкладинки) / Александр Петрулевич

Проте всі версії мають одну спільну тезу: правоохоронці, які того дня обороняли будівлю служби безпеки, не виконали свої службові обов’язки і вона була захоплена натовпом. Це у підсумку суттєво прискорило падіння української влади в Луганську та інших містах Луганської і Донецької областей. Адже, отримавши зброю, цивільні люди з натовпу перетворювалися на бойовиків.

У цій статті я не буду давати правову оцінку діям Олександра Петрулевича – для цього є правоохоронні органи і суд. Я поміркую над тим, як визначити вину Олександра Петрулевича та інших державних осіб, на яких покладався обов’язок захищати українську державність.

Почну з Майдану. 21 листопада 2014 року на той час журналіст Мустафа Найєм на своїй сторінці у «Фейсбук» закликав усіх бажаючих прийти на Майдан і підтримати в українському суспільстві Євроінтеграцію. Наступний крок, на який розраховувала громадськість – це підписання владою Угоди про асоціацію з Євросоюзом у Вільнюсі.

Чи була Україна станом на 2014 рік економічно і політично готова до цієї угоди – нехай це вирішують дослідники, історики і експерти. Закликаючи людей прийти на Майдан, Мустафа Найєм неодноразово наголошував, що це буде громадська акція без політиків. Справа в тому, що у 2014 році в українському суспільстві панувала зневіра – люди не вірили політикам. Щоб згуртувати людей навколо ідеї зблизити Україну з Європою, потрібний був громадський активіст, непублічний лідер, «людина з народу». Цією людиною був Мустафа Найєм.

Проте уже на другий день біля монумента Незалежності можна було побачити Юрія Луценка, Віталія Кличка та інших політиків, які згодом долучилися до Майдану і навіть очолили його.

Тобто, з перших днів принцип Майдану без політиків було проігноровано. Майдан вийшов за межі громадської акції і став політичною.

Проте виникає логічне питання: що робити було людям, які повірили Мустафі Найєму, а не пов’язаними з олігархами політиками? Таких людей, особливо студентів, які повірили Мустафі Найєму і вийшли у листопаді підтримати Євромайдан, було багато.

Фото / Рушійною силою перших днів Євромайдану 2013р. було студентство. Студенти київських вишів

Що було потім відомо: протистояння у центрі Києва між прихильниками Майдану і правоохоронцями. Підсумок протистояння – «Небесна сотня», постраждалі люди. За повідомленням координаторки медичної допомоги на Майдані Ольги Богомолець, серед постраждалих – сотні важкопоранених й тисячі легкопоранених людей.

Пізніше Мустафа Найєм визнає, що не треба було Майдану орієнтуватися на старих політиків. Ця помилка дорого коштувала українському народу – замість, реформ і позитивних змін, він отримав старі схеми з корупцією.

30 серпня 2016 року у «Фейсбуці» Мустафа Найєм написав:

«Усе пішло не так у той момент, коли президент Петро Порошенко і прем’єр-міністр Арсеній Яценюк, замість того, щоб зрозуміти чого хочуть громадянське суспільство і виборці, запросили за стіл переговорів олігархів та їхніх союзників. У результаті головним партнером і підтримкою влади став не народ, а старі схеми, клани, групи і методи.

Чи був інший вихід? Так, був. Відразу після Майдану у суспільства був запит на реформи. Можна було б відрізати старі еліти від доступу до суспільних ресурсів, спалювати мости минулої системи. Так, це була б війна. Так, це було б некомфортно. Так, довелося б відрізати і власні схеми. Проте це була б зовсім інша країна –з іншою підтримкою влади і реформ».

Хто відповідатиме за те, що Україна не скористалася можливостями Майдану і знову пішла корупційним шляхом? Від цього залежала підготовка держави до війни з Росією. Відповідно підготовлену до війни, боєздатну державу ворог не зміг би швидко захопити у перші дні свого вторгнення.

Про бездіяльність державних органів під час захоплення Росією Криму в суспільстві сказано багато. Верховний Головнокомандувач збройними силами України з 26 лютого по 7 червня 2014 року Олександр Турчинов у розпал російської окупації Криму назначає командувача Військово-морськими силами Дениса Березовського. Наступного дня Денис Березовський зраджує Україну і переходить на бік Росії.

У документальному фільмі «Бельбек. Як це було» показано, як російський спецназ, прикриваючись «місцевою самообороною», захоплює територію 204-ї Севастопольської бригади тактичної авіації у Бельбеку. За 7 хвилин 13 секунд екранного часу режисер без використання закадрового голосу показав безпорадне становище українських солдат у військовій частині. Це не аналітичний матеріал із довгими інтерв’ю – ні. У фільмі зафіксована атмосфера безпорадності і розгубленості, у якій перебували українські солдати. У кінці фільму показана протилежна сторона і режисер, ніби насміхаючись над цинізмом росіян, фіксує російських солдат, один із яких говорить: «Доведіть істину, як воно тут було реально».

Відео каналу ютуб BABYLON’13/ Belbek. As it was / Бельбек. Як це було / Бельбек. Как это было

(Для перегляду цього відео перейдіть за посиланням).

Реально за цією схемою Росія захопила усі українські військові частини в Криму.

Український режисер Василь Гагарін, щоб фільм був правдивий, не побоявся знімати ворожу сторону.

На початку фільму показано українського солдата, який телефоном веде з кимось розмову. «Емоцій багато – слів мало, говорити не хочеться, – розповідає солдат. – Втомилися. Ми тут із 28 лютого і ніхто ніяких команд не дає. Просто сидимо».

22 березня 2014 року в ефірі телемарафону на телеканалі «1+1» на той час виконуючий обов’язки міністра оборони Ігор Тенюх заявив, що чіткий наказ усім військовим у Криму був ще два тижні назад – стояти, охороняти, тримати оборону і не піддаватися на провокації росіян. Виконуючий обов’язки міністра оборони зазначив, що мета Росії – показати світу, як здаються без бою українські солдати. Ігор Тенюх визнав, що ситуація у Криму складна і викликана вона тим, що з 2010 року українські збройні сили знищувалися.

На цьому телемарафоні виступив заступник міністра оборони Леонід Поляков, який підтвердив «дипломатичний курс» Києва щодо своїх військ у Криму. За словами Леоніда Полякова, офіційному Києву важливо зберегти життя людей і триматися у Криму стільки, скільки це доцільно, щоб політичне керівництво країни використало усі мирні, дипломатичні засоби.

Тобто, станом на 22 березня 2014 року офіційний Київ все ще сподівався вплинути на захоплення російськими військами українських військових частин і кораблів мирними засобами. Чим закінчилося це для України відомо – Росія провела незаконний сфальсифікований референдум у Криму і включила його до свого складу.

Відео ютуб каналу ТСН (9 років тому)/ Тенюх: українські моряки повинні просто витримати облогу

Трохи пізніше після своєї відставки Ігор Тенюх в ефірі інтернет – каналу «Hromadske» розповів журналісту Роману Скрипіну, чому українська влада була безпорадною в Криму.

Відео ютуб каналу “Громадське” (9 років тому)/ Ігор Тенюх: Потрібна була політична воля

За словами Ігоря Тенюха, міністр оборони не відповідає за територіальну цілісність держави. Ті завдання, які були поставлені у той час перед збройними силами, вони виконали. На ситуацію, яка склалася тоді у Криму, впливало не тільки міністерство оборони, а й політичне керівництво держави. Ігор Тенюх пропонував депутатам ініціювати внесення законопроєктів про введення воєнного стану та використання збройних сил, щоб вони почали діяти. Жодний депутат цього не зробив.

Отже, якщо Державне бюро розслідувань закидатиме генералу Олександру Петрулевичу бездіяльність під час штурму натовпом будівлі служби безпеки, що спричинило тяжкі наслідки, то як визначити ступінь вини політичного керівництва України під час російського захоплення Криму? Адже бездіяльність української влади в Криму підштовхнула Росію вторгнутися на Донбас.

Як визначити ступінь вини тих, хто закликав людей йти на Майдан, щоб прискорити рух України в Європу, а у підсумку державою почали керувати не нові люди, а старі політики?

Роман Назаренко

***

DONATE

Підтримайте незалежну журналістську діяльність редакції ZARAZ.INFO

Рахунок № UA383047950000026002053729142

в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ банку 14360570, код банку 304795), валюта UAH

отримувач: ГС “ГРОМАДСЬКИЙ IНСТИТУТ РЕГIОНАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ”, ЄДРПОУ/ДРФО 42889473

Призначення платежу: підтримка статутної діяльності

Контакти: zarainfo7@gmail.com

***

«Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network»

.