Site icon ZARAZ.INFO

Реформи в Україні: Підсумки 20-27 жовтня

Українська англомовна газета Kyiv Post щотижня публікує аналіз стану українських реформ у ключових галузях. Цей текст – переклад такого аналізу за тиждень з 20 по 27 жовтня.

Основне

Активізація парламенту в середині жовтня, яку сприймають як пряму реакцію на опозиційні протести та встановлення наметів під Верховною Радою, призвела до того, що депутати ухвалили законопроект медичної реформи та зробили крок назустріч скасуванню депутатської недоторканності, проте виборчої реформи вони так і не торкнулися.

Парламент направив два альтернативні законопроекти про зняття депутатської недоторканності на розгляд до Конституційного Суду: один підготувала адміністрація президента, інший – група депутатів. Проте Конституційному Суду бракує п’ятьох членів, і за останній рік орган не ухвалив жодного рішення, тож питання недоторканності по суті просто відклали до тих пір, поки парламент не ухвалить закон, що дозволить дообрати відсутніх суддів.

Хоч протестувальникам і вдалось розворушити владу, протест навряд можна назвати успішним – учасники періодично вдавались до насилля, залучити велику кількість прибічників не вдалось, а один з організаторів, колишній президент Грузії Міхеіл Саакашвілі, виглядає ізольованим та непопулярним. Окрім цього, деякі центристські сили, такі як партія Самопоміч, понесли репутаційні втрати через свої зв’язки з агресивно налаштованими учасниками протесту, що представлялися бійцями батальйону “Донбас”, яких координував Семен Семенченко, депутат Самопомочі.

Деякі інші помірковані опозиціонери та громадські організації вийшли з протесту, і тепер опозиція до чинної влади виглядає ще більш роз’єднаною, ніж завжди. Тепер малоймовірно, що подібні протести у майбутньому зможуть досягти таких результатів, як цього разу. Між тим, парламент збереться у сесійній залі 7 листопада, тому до тих пір про прийняття нових реформістських законів не йдеться.

Освіта

Новий закон про освіту, підписаний українським президентом 25 вересня, роздратував декількох держав-сусідів України через те, що він скасовує державну освіту мовами меншин.

Тоді як Польща, Болгарія та Словакія були стримані у своїй критиці, Угорщина відреагувала жорстко: її уряд навіть пообіцяв блокувати не лише українські спроби вступити до Європейського Союзу, а й зближення з Брюсселем.

Близько 157 000 українців належать до угорськомовної громади в Україні, в основному у західній частині Закарпаття, – це значно менше ніж румунськомовна (319 000) та болгарськомовна (234 000) громади, проте не набагато більше за кількість польськомовного населення (144 000).

Тим не менше, угорський уряд, очолюваний правоцентристським прем’єр-міністром Віктором Орбаном, підтримував Україну найменше з її сусідів, та загравав з націоналістично налаштованими групами в Угорщині, деякі з яких вважають, що західна Україна має належати до Угорщини.

Україна у свою чергу пішла у дипломатичний наступ і, здається, повернула певну міжнародну підтримку. Зокрема, Польща відмовилась від своєї претензії до українського нового закону про освіту, а Угорщина погодилась “співпрацювати з Україною щодо впровадження закону”, Міністр Закордонних Справ України Павло Клімкін заявив у парламенті 20 жовтня.

Україні, очевидно, доведеться піти на певні поступки на користь угорськомовного населення, але галас навколо мовної частини нового закону нарешті стих.

Решта елементів ухваленої освітньої реформи, включно з переходом на 12-річну шкільну освіту, які сприятимуть збільшенню заробітних плат вчителів, створенню кращих умов для дітей з сільських регіонів, мають впроваджуватись без заперечень з-за кордону.

 

Енергетика

Вже у листопаді Україна оголосить умови відбору компанії, яка стане оператором української газотранспортної системи (ГТС), заявив Андрій Коболєв, голова правління НАК “Нафтогаз України”.

Виступаючи на міжнародній конференції “Нафта й Газ” у Києві, Коболєв зазначив, що декілька західних компаній хочуть увійти до української ГТС, і що “Нафтогаз” веде перемовини з чотирма потенційними операторами зі східної Європи. Російські компанії не мають права брати участь у відборі.

Відокремлення ГТС від державного “Нафтогазу” є одним з важливих кроків у реформуванні енергетичного сектору. Павел Добровольський, директор PwC Polska, польської компанії, яка за контрактом допомагає “Нафтогазу”, заявив на тій самій конференції, що відокремлення напряму транспортування газу у окрему структуру необхідне для збереження транзиту газу через Україну після 2019 року.

За його словами, ГТС буде відокремлена у три етапи: спочатку на базі ПАТ “Укртрансгаз”, дочірньої компанії “Нафтогазу”, створять базову філію “Оператор ГТС”, яка на другому етапі розростеться до 200-300 співробітників, а на третьому вже буде спроможна функціонувати як незалежна організація.

Часу для впровадження цієї реформи небагато, адже другий проект Російського магістрального газопроводу через Балтійське море від Росії до Німеччини, “Північного Потоку-2”, має бути добудований у 2019-2020 році, збільшуючи транзитну потужність потоку вдвічі – до 110 мільярдів кубометрів на рік.

Чинний транзитний контракт російського газового гіганта, державної компанії “Газпром” з Україною завершується у 2019, і Росія наголосила, що після цього зменшить обсяг транзиту її газу через Україну до 15 мільярдів кубометрів на рік (у порівнянні з 82,2 мільярдів кубометрів за 2016).

Росія заявляє, що віддає перевагу “Північному Потоку-2” через те, що цей маршрут коротший на 2 000 кілометрів, а також “екологічно безпечніший” за українську ГТС, проте аналітики зазначають, що Москва таким чином отримає важіль політичного тиску на Київ.

За словами посла США в Україні Марі Йованович, від переходу Росією до “Північного Потоку-2” Україна втратить 3% ВВП.

Тим не менше, у Європейському Союзі до “Північного Потоку-2” ставляться скептично. Лідери дев’яти європейських держав у 2016 році підписали листа до Європейської Ради, нарікаючи, що проект порушує правила ЄС стосовно того, що енергопостачальник не має контролювати газогін. Голова Європейської Ради Дональд Туск також заявляв, що проект “Північного Потоку” не у інтересах ЄС, який намагається диверсифікувати постачальників газу.

 

Цей матеріал підготовлено за проектом Reform Watch, що впроваджується Media Development Foundation (MDF) у співпраці з Kyiv Post та фінансується Національним фондом на підтримку демократії (NED).

 

Exit mobile version