Що є належне урядування?
ВСТУП
Останнім часом все частіше вживаються терміни “урядування” та “належне урядування“. Погане (неналежне) урядування все частіше розглядається як одна із першопричин всього злого (поганого) в нашому суспільстві. Найбільші донори та міжнародні фінансові інституції все частіше надають фінансову допомогу та позики на умовах, що впроваджувані реформи гарантуватимуть “належне урядування”.
Ця стаття пояснює, якомога простіше, що означає “урядування” та “належне урядування”.
УРЯДУВАННЯ
Концепція “урядування” не є новою. Вона така ж стара, як і людська цивілізація. Загалом термін “урядування” означає: процес прийняття рішень та процес яким ще рішення впроваджується (імплементується) або не впроваджується (не імплементується). Урядування може бути вживане у декількох контекстах, зокрема, корпоративне урядування, міжнародне урядування, національне урядування, місцеве урядування.
Оскільки урядування є процесом прийняття рішень та процесом імплементації таких рішень, аналіз урядування фокусується на формальних та неформальних суб’єктах (акторах), залучених до прийняття рішень і їх впровадження та формальних і неформальних структурах, створених для прийняття та впровадження прийнятих рішень.
Уряд є одним із суб’єктів (акторів) урядування. Залучення інших суб’єктів (акторів) до урядування залежить від рівня урядування, про який йдеться мова. В сільських місцевостях (на периферії) можуть функціонувати інші суб’єкти (актори), наприклад, впливові землевласники, асоціації фермерів, кооперативи, НГО, дослідницькі інститути, релігійні лідери, фінансові інституції, політичні партії, військові тощо. Ситуація в міських регіонах є значно складнішою. Схема № 1 показує взаємозв’язки між суб’єктами (акторами), залученими до міського урядування. На національному рівні, на додачу до зазначених вище суб’єктів (акторів), велику роль у прийнятті рішень та впливі на процес прийняття рішень відіграють засоби масової інформації, лобісти, міжнародні донори, транснаціональні корпорації тощо.
Всі суб’єкти (актори), крім уряду та збройних сил (військових) можуть бути об’єднані, як частина “громадянського суспільства”. В деяких країнах на додаток до громадянського суспільства вплив на прийняття рішень мають також організовані кримінальні синдикати (угруповування), особливо в урбанізованих місцевостях та на національному рівні.
Формально урядові структури приймають рішення та імплементують ці рішення. На національному рівні можуть існувати такі неформальні структури прийняття рішень, як “кухонні кабінети” або неформальні радники. В урбанізованих місцевостях на прийняття рішень впливають організовані кримінальні синдикати (угруповування), такі як “земельна Мафія”. В деяких сільських місцевостях місцеві владні родини можуть впливати на прийняття рішень. Таке, неформальне прийняття рішень, зазвичай, є результатом корупції або призводить до корупції.
Схема 1: Міські суб’єкти (актори)
НАЛЕЖНЕ УРЯДУВАННЯ
Належне урядування має вісім основних характеристик. Ними є участь, орієнтація на консенсус, відповідальність (підзвітність), прозорість, належне реагування, ефективність та результативність, рівність та врахування інтересів і відповідність принципу верховенства права. Воно засвідчує, що корупція є мінімізованою, погляди меншості враховано та голоси найбільш незахищених верств суспільства почуто при прийнятті рішень. Воно також є відповідним до існуючих та майбутніх потреб суспільства.
Участь
Участь чоловіків та жінок є ключовим наріжним каменем належного урядування. Участь може бути як прямою, так і опосередкованою через легітимізовані посередницькі інституції та представників. Важливо підкреслити, що представницька демократія не обов’язково означає врахування потреб найбільш вразливих верств суспільства під час прийняття рішень. Участь має бути інформованою та організованою. Це означає свободу об’єднань та вираження поглядів з однієї сторони та організоване громадянське суспільство з іншої сторони.
Верховенство права
Належне урядування вимагає справедливих правових рамок, які створені неупереджено. Воно також вимагає повного захисту прав людини, в тому числі прав меншин. Неупереджене застосування законів вимагає незалежного правосуддя та неупередженої та не корумпованої поліції.
Прозорість
Прозорість означає, що рішення приймають та їхнє введення в дію відбувається відповідно до процедур, передбачених законом та інструкціями (законодавством). Це також означає, що інформація є у наявності та є вільно доступною для тих, кого може стосуватись це рішення, чи його введення в дію. Це також означає, що інформація надається у достатній кількості, у зрозумілій формі, а також через засоби масової інформації.
Належне реагування
Належне урядування вимагає, щоб всі інституції та процедури намагались задовольнити всіх бажаючих у розумний проміжок часу.
Схема 2: Характеристики належного урядування
Орієнтація на консенсус.
У певному суспільстві є декілька суб’єктів (акторів) та відповідна кількість точок зору. Належне урядування вимагає медіації різних інтересів в суспільстві з метою досягнення загального консенсусу щодо найкращого інтересу всієї спільноти, та засобів його досягнення. Це також вимагає загальної (широкої) та довготривалої перспективи щодо потреб тривалого (стабільного) людського розвитку та засобів, як можна досягти цих потреб. Це може реалізуватись виключно на основі розуміння історичних, культурних та соціальних контекстів певного суспільства чи спільноти.
Рівність та врахування інтересів
Добробут суспільства залежить від забезпечення відчуття врахування інтересів кожного члена суспільства у ньому. Також має бути забезпечено відчуття не відірваності від основної маси суспільства. Це вимагає аби всі групи, в тому числі найбільш незахищені, мали можливість вдосконалювати та підтримувати свій добробут.
Ефективність та результативність
Належне урядування означає, що всі процедури та інституції створюють результат, що задовольняє потреби суспільства, раціонально використовуючи надані ресурси. Концепція ефективності в контексті належного урядування також включає тривале (стабільне) використання природних ресурсів та захист навколишнього природного середовища.
Відповідальність (підзвітність)
Відповідальність (підзвітність) є ключовою умовою належного урядування. Не лише урядові інституції, а й приватний сектор і організації громадянського суспільства мають бути відповідальними (підзвітними) громадськості та їх інституалізованим представництвам. Хто є відповідальним (підзвітним) перед ким (кому) залежить від того, які рішення чи дії здійснюються, чи є вони внутрішніми чи зовнішніми, і чи стосуються вони організацій чи інституцій. Загалом, організація чи інституція є відповідальною (підзвітною) перед тими (тим), кого стосуються рішення чи дії. Відповідальність (підзвітність) не може бути впроваджено без прозорості та принципу верховенства права.
ВИСНОВКИ
З поданого вище матеріалу очевидно випливає, що належне урядування це ідеал, який складно досягти у всій його повноті. Лише декілька країн та суспільств наблизились у досягненні повноти належного урядування. Проте, з метою забезпечення триваючого (стабільного) людського розвитку, потрібно докладати зусиль для досягнення ідеалу, його провадження в реальність.