Свіжа статистика, яка свідчить про масштаби дезертирства в українській армії, пише екс-війсковослужбовець ( і екс- журналіст) Volodymyr Boiko з посиланнм на ЄРДР у Фейсбук.
«За п’ять місяців 2025 року зареєстровано 90 590 кримінальних проваджень за ст. ст. 407, 408 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби, дезертирство). Ось дані щодо кількості повідомлень за цими статтями, внесених в ЄРДР, з розбивкою по місяцях:
січень 2025 року – 18145
лютий 2025 року – 17809
березень 2025 року – 16349
квітень 2025 року – 18331
травень 2025 року – 19956
А всього з початку повномасштабного вторгнення станом на 1 червня 2025 року в Україні зареєстровано 213 722 випадки дезертирства (ст. ст. 407, 408 КК України). (Для довідки нагадаємо, що кількість війсковослужбовців в бригаді від 1000 до 8000 осіб. Тобто, якщо в середньому рахувати бригади чисельністю по 5000 осіб, то виходить в «бігах знаходиться десь біля 42 бригад»? -ред.)
Хочу підкреслити, що наведені статистичні дані стосуються лише тих випадків дезертирства, по яких розпочаті кримінальні провадження на підставі матеріалів службових розслідувань, надісланих командирами військових частин до ДБР або спеціалізованих прокуратур у сфері оборони. Реальна ж картина значно гірша, оскільки до жовтня 2024 року ДБР систематично відмовлялось вносити в ЄРДР відомості за фактами самовільного залишення частин або місця служби й командирам військових частин навіть доводилось оскаржувати в суді бездіяльність слідчих ДБР.
При цьому, дезертирів ніхто не розшукує і вони, попри розповіді керівництва ДБР, на службу не повертаються. Так, за перші п’ять місяців 2025 року про підозру в самовільному залишенні військових частин було повідомлено лише в 2732 випадках (3% від кількості кримінальних проваджень, зареєстрованих за цей період). За цей же час на військову службу повернулись тільки 1375 дезертирів (1,5%) – саме стільки клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності було направлено до суду.
Причина воєнної катастрофи, яка насувається на Україну, очевидна: демонстративне ухилення від мобілізації придворних баснописців на кшталт Стерненка, Лещенка чи Бігуса, масовий шабунінг – коли десятки тисяч шабуніних, вакарчуків, кіпіані та інших жаданів фіктивно рахуються на військовій службі, але службових обов’язків не виконують, і відсутність правопорядку в ЗСУ та інших військових формуваннях, спричинена ліквідацією у 2019 році військової прокуратури (наочним прикладом відсутності в армії правопорядку є так звана «бусифікація»).
Нормальна армія тримається на двох складових – на мотивації служити, з одного боку, та системі примусу, яка карає порушників, – з іншого. Про мотивацію можна забути: на фронті ніхто не збирається помирати заради того, щоби капітан ЗСУ Вакарчук їздив по закордонах з концертами, сержант НГУ Жадан виступав на корпоративах чи відкритті XXVII Конгресу Української асоціації футболу, військовозобов’язаний солдат запасу Стерненко купляв елітну нерухомість, а військовозобов’язаний Лещенко розважався в ролі діджея в нічних клубах. А система примусу, себто військова юстиція, в Україні ліквідована. Тому не дивно, що, за моїми підрахунками ( https://t.me/volodymyrboyko/6358 ), реально на лінії боєзіткнення з українського боку перебуває від 30 до 50 тисяч військовослужбовців. Наслідки цього спрогнозувати нескладно».