Жоден хороший вчинок не залишається безкарним: Сага Ганни Соломатіної
Ганна Соломатіна не планувала бути викривачкою. Колишня керівниця департаменту фінансового контролю та моніторингу способу життя українського Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) просто хотіла використати свої знання у сфері фінансів й аудиту, щоб допомогти країні подолати повальне хабарництво. НАЗК управляє українською системою електронного декларування, яка вимагає, щоб чиновники щорічно оприлюднювали свої статки, аби була змога перевірити, чи не отримали їх незаконним шляхом. Відділ Соломатіної в НАЗК відповідав за перевірку декларацій.
А потім почалася сага, яка позбавила пані Соломатіну ілюзій щодо корупції в самому НАЗК. Зрештою, вона опинилася на роздоріжжі: мовчати і сидіти тихо або ж заявити про це та ризикнути всім. Вона обрала другий шлях, ставши однією з найбільш видатних і сміливих викривачок в Україні, і відтоді її життя змінилося. Ось її історія.
Через кілька місяців після початку роботи в НАЗК у червні 2017 року Соломатіна почала підозрювати, що щось було не так. Вона виявила, що попередня виконуюча обов’язки голови її департаменту мала кримінальну судимість з часів, коли працювала у податковій. Вона також спостерігала, як нинішня голова НАЗК Наталія Корчак та її заступник постійно сперечаються про роботу її департаменту.
Її підозри тільки посилились, і пані Соломатіна поставила аудитору НАЗК задачу з’ясувати, що відбувається. Невдовзі він почав надавати їй докази попередньої кримінальної діяльності в її департаменті. Вона негайно повідомила про виявлену інформацію керівникові апарату НАЗК Ігорю Ткаченку, а також керівникові сектору із запобігання корупції у самому НАЗК, і всі троє вирішили надати ці докази Генеральній прокуратурі України.
Невдовзі колишній радник Наталії Корчак на ім’я Сергій Карпушин – який на СБУ – повернув Соломатіній документи з тривожним коментарем: щоб вони не втручалися в чужу справу.
З цього моменту ситуація лише погіршувалась.
Соломатіна зустрілась із куратором НАЗК в Адміністрації Президента, Олексієм Горащенковим, разом зі службовцем СБУ і сказала, що не збирається відступати. Однак невдовзі Горащенков почав писати Соломатіній, вимагаючи «правильних висновків» по тих чи інших перевірках декларацій чиновників – іншими словами, завуальовано вимагаючи, щоб Соломатіна та її підлеглі виправляли результати перевірок електронних декларацій. Наталія Корчак висловила ту саму вимогу.
«Фактично, голова моєї власної агенції плюс сама Банкова сказали мені підтасовувати результати нашої роботи, щоб корупціонери могли уникнути правосуддя», – сказала Ганна Соломатіна.
Після відпустки Соломатіна повернулась на роботу, рішуче налаштована продовжити боротьбу. На наступній зустрічі з Горащенковим вона знову відмовилась покривати корупцію. Корчак відповіла тим, що позбавила повноважень Ігоря Ткаченка, а департамент Соломатіної підпорядкувала представникові Адміністрації Президента всередині НАЗК.
Попри те, що у жовтні минулого року вона подала заяву про звільнення, Соломатіна вирішила залишитись у НАЗК та боротися з корупцією зсередини. Вона також публічно заявила про серйозні зловживання владою, які вона спостерігала. У серії інтерв’ю та прес-конференцій вона пролила світло на корупцію всередині самого НАЗК, що викликало скандал загальнодержавного масштабу. Зрештою, Ганну Соломатіну звільнили; вона також продовжувала отримувати погрози від Горащенкова.
Чи шкодує Ганна Соломатіна про своє рішення? Адже тепер вона – публічна особа з численними могутніми ворогами.
«Думаю, я зробила все правильно, – сказала пані Ганна. – Я не маю права відступати, бо я є прикладом для інших. Я хочу пройти весь шлях до кінця, щоб у разі прийняття закону про викривачів корупції було зрозуміло, які заходи потрібні для їхнього захисту», – пояснила вона.
Соломатіна також з готовістю відзначає сміливість своїх двох колег, Оксани Дивнич та Вадима Ніколаєва, які підтримали її версію подій і також зіткнулися з наслідками. «Проти Вадима порушили дисциплінарні провадження, і він змушений був звільнитись, а тепер вони роблять те ж саме з Оксаною», – сказала вона.
Зараз Ганна Соломатіна називає себе активісткою. Вона подала позов проти НАЗК, щоб поновитися на роботі. «Можливо, я повернусь, якщо вони перезапустять агенцію, і її очолять чесні люди», – і читає лекції, щоб надихнути інших діяти так, як їм вказує совість.
Якщо говорити про світло в кінці тунелю, ним може бути те, що жертва Соломатіної вже принесла результати. Національне антикорупційне бюро України вже відкрило кримінальні провадження проти всіх залучених до спроби маніпулювати НАЗК.
Зараз критично, щоб Соломатіну підтримали західні партнери України. Насамперед під час наступного візиту представників Заходу до Києва їм варто додати до звичних показових заходів публічну зустріч з Ганною Соломатіною та висловлення їй підтримки.
США та Європейський Союз також повинні тиснути на Київ, вимагаючи повного перезапуску НАЗК та оновлення керівництва агенції – групи лідерів, які найматимуть та підтримуватимуть чесних українців, які прагнуть зберегти ідеали Євромайдану. Захід повинен також наполягати, щоб НАЗК повернуло на роботу і Соломатіну, і Ніколаєва, та припинило тиснути на Дивнич.
Нарешті Захід повинен вимагати прийняття закону, який би забезпечував однозначний захист викривачів та гарантував їм безпеку, якої вони потребують – щоб інші могли вчинити так само, як зробила Соломатіна.
Ніхто не казав, що буде легко змінити Україну. Але завдяки таким хоробрим українцям, як Ганна Соломатіна, держава зрештою стане успішною.
Джон Коен – колишній керівник проектів USAID, який займався проектами економічних реформ по всьому колишньому СРСР. Він пише для Reuters, Foreign Policy, the Washington Post та інших видань.
Переклад ti-ukraine