Стояли осторонь під час викрадення колеги з Житомирщини працівниками ТЦК: На Рівненщині звільнені поліцейські програли суд за поновлення на посаді

Двоє поліцейських із Рівненщини, які працювали у групах оповіщення, намагалися поновитися на посаді та вимагали виплатити їм середній заробіток. 

Як зазначається у рішенні №460/5165/26 від 11.06.2026р. Рівненського окружного адміністративного суду (дивіться ниже повний текст в додатку), капітана та старшого сержанта поліції звільнили з посади за результатами службового розслідування, яке виявило низку порушень службової дисципліни. 

Зазначається, що 28 лютого 2026 року поліцейські виконували службові обов’язки у складі двох груп оповіщення на двох автомобілях, якими керували військовослужбовці ТЦК.

Групи оповіщення заїхали на територію села Кам’янка Житомирської області. Поліцейські стверджували, що не знали про виїзд за межі Рівненщини і дізналися про це від місцевого жителя. Після цього, за їхніми словами, вони намагалися переконати працівників ТЦК повернутися назад. 

У цей час на узбіччі дороги представники ТЦК помітили чоловіка, який ходив біля свого автомобіля. 

До чоловіка під’їхали два автомобілі ТЦК і запитали його персональні дані. Після цього він пішов до свого авто, щоб взяти мобільний телефон і показати додаток «Резерв+» та підтвердити наявність бронювання.

Проте в цей момент з автомобілів ТЦК вибігли п’ятеро невідомих осіб — четверо в темному цивільному одязі й один у камуфляжі. Вони підбігли до потерпілого, вибили в нього з рук телефон, застосували сльозогінний газ, завдали кілька ударів по голові та тулубу, повалили на землю й затягли в автомобіль Volkswagen Transporter.

Потерпілий повідомляв невідомим, що має відстрочку та бронювання, однак на це не реагували. Вже в автомобілі ТЦК він одразу заявив, що є діючим працівником Національної поліції та має відстрочку і бронювання.

Працівники ТЦК дорікали йому, що він «відсиджується» в поліції й не воює за країну, а вони змушені робити це замість нього. Вони також погрожували, що примусять його служити та знімуть бронювання. Один із чоловіків у камуфляжі, який сидів поруч, плював потерпілому в обличчя, лаявся нецензурними словами та погрожував фізичною розправою. Водночас інший чоловік, що сидів спереду, розпилював йому в обличчя сльозогінний газ.

Дорікання супроводжувалися ударами кулаками та стисканням шиї руками. Коли потерпілого привезли до невідомого місця, один із працівників ТЦК почав тягнути його за одяг на вулицю, а інший виштовхував із салону. Коли потерпілий почав виходити, його збили з ніг і кинули на сніг.

Згодом невідомі підняли потерпілого й силоміць завели до приміщення, де знову побили. Після прибуття до ТЦК Рокитного в нього перевірили дані, з’ясували, що він є працівником поліції, і повернули мобільний телефон.

Після цього потерпілий повідомив про інцидент заступнику начальника відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області.

На місце прибули поліцейські з Житомирщини, однак працівники ТЦК відмовилися називати свої дані та давати пояснення.

Потерпілий упізнав капітана поліції, оскільки вони разом навчалися на базі Харківського національного університету внутрішніх справ у Вінниці.

Також потерпілий зазначив, що напередодні мав телефонну розмову з позивачем з робочих питань. Він пояснив, що капітан був одягнений у чорний тактичний одяг без шевронів та знаків розрізнення, через плече — чорна сумка. Поліцейський був присутній під час затримання, не вживав жодних заходів, не представлявся і не фіксував події на бодікамеру.

У присутності позивача працівники РТЦК застосовували до потерпілого фізичну силу, однак поліцейський не вживав заходів для припинення правопорушення, а лише спостерігав. Також він перебував в автомобілі, яким потерпілого доставляли до РТЦК, сидів позаду й намагався прикрити обличчя (натягнув горловину кофти на обличчя й опустив шапку на очі). 

Представниця ГУ НП в Рівненській області звернула увагу суду на свідоме приховування позивачами незаконних дій представників ТЦК щодо потерпілого, які містили ознаки кримінального правопорушення. Це, на її думку, свідчить про грубе порушення ними законодавства та посадових інструкцій.

Вона просила суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог. За словами представниці, ці події спричинили значний суспільний резонанс як у селищі Рокитне Рівненської області, так і в сусідніх громадах Житомирщини.

Як зазначається, капітан поліції з серпня 2014 року працював в органах внутрішніх справ, а з листопада 2015 року — в Національній поліції України. Він обіймав посаду поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області. До дисциплінарної відповідальності його притягали 8 разів (без урахування звільнення).

Станом на березень 2026 року діючих дисциплінарних стягнень у нього не було, а по службі його характеризували позитивно. 

Старший сержант працював в ОВС з листопада 2011 року, а з листопада 2015 року — в органах НПУ. Він обіймав посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області. До дисциплінарної відповідальності його притягали 6 разів (без урахування звільнення).

Станом на березень 2026 року діючих дисциплінарних стягнень у нього не було, а по службі його також характеризували позитивно. 

Також відомо, що за цей інцидент затримали двох працівників ТЦК. 

Зрештою суддя Сергій Борискін відмовив у задоволенні позову до ГУ НП у Рівненській області про визнання наказів протиправними, їх скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку.

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2026 рокум. Рівне№460/5165/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., за участю секретаря судового засідання Ясковець О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

представника позивачів Бурми О.В.,

представника відповідача Раєвської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 доГоловного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач-1) та ОСОБА_2 (далі позивач-2) звернулися до Рівненського окружного адміністративного суду через свого представника з позовом до Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі відповідач / ГУНП в Рівненській області), в якому просять:

— визнати протиправним та скасувати пункти 1 та 2 наказу ГУНП в Рівненській області від 09.03.2026 №502 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», наказ ГУНП в Рівненській області від 09.03.2026 №92о/с «По особовому складу» та наказ ГУНП в Рівненській області від 09.03.2026 №91о/с «По особовому складу», якими поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції;

— поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області з 09.03.2026;

— поновити ОСОБА_2 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області з 09.03.2026;

— стягнути з ГУНП в Рівненській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2026 по дату прийняття рішення судом, без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику;

— стягнути з ГУНП в Рівненській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 09.03.2026 по дату прийняття рішення судом, без урахування сплати податків та інших обов`язкових платежів, які підлягають стягненню під час виплати її працівнику;

— рішення суду в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання;

— рішення суду в частині поновлення старшого сержанта поліції ОСОБА_2 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивачів зазначив, що наказом начальника ГУНП в Рівненській області від 02.03.2026 №445 призначено службове розслідування (у формі письмового провадження) з метою повної, усебічної та об`єктивної перевірки відомостей щодо можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП в Рівненській області під час проведення заходів оповіщення військовозобов`язаних 28.02.2026 та з інших питань. За результатами проведення вказаного службового розслідування, дисциплінарною комісією відповідача установлено відомості (обставини), які свідчать про порушення службової дисципліни, зокрема, поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадянами відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції ОСОБА_1 та поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 , у зв`язку з чим запропоновано притягнути позивачів до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». За наслідками затвердження висновку дисциплінарної комісії, 09.03.2026 начальником ГУНП в Рівненській області видано оспорюваний наказ №502, яким поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції. У свою чергу, з метою реалізації вказаних дисциплінарних стягнень, наказами ГУНП в Рівненській області від 09.03.2026 №91о/с і №92о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_2 та капітана поліції ОСОБА_1 відповідно звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Вважаючи притягнення позивачів до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції безпідставним та протиправним, представник позивачів стверджує, що застосоване дисциплінарне стягнення є непропорційним вчиненим позивачами діянням. І хоча у діяннях поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_2 формально містяться порушення норм чинного законодавства, що регулює діяльність поліції, однак вони не є такими грубими, що повинні мати наслідком застосування до позивачів найсуворішого виду дисциплінарного стягнення. Зауважив, що дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування не наведено даних, які індивідуалізують застосоване до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення, а також не вказано про наявність пом`якшуючих відповідальність обставин, зокрема таких, як: сприяння службовому розслідуванню; відсутність негативних наслідків; позитивна характеристика; відсутністю діючих дисциплінарних стягнень; належна службова поведінка до цієї події; високі показники у роботі; відсутність обтяжуючих відповідальність обставин. Означені вище недоліки та обставини у своїй сукупності, на переконання представника позивачів, є достатньою підставою для визнання протиправними і скасування оспорюваних наказів у судовому порядку, а також наступного поновлення позивачів на відповідних посадах з одночасним стягненням з відповідача належних їм сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За наведеного, представник позивачів просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 25.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/5165/26 та вирішено розгляд справи провести за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою суду призначено підготовче судове засідання у справі на 27.04.2026 та витребувано у сторін додаткові докази по справі.

08.04.2026, у межах встановленого судом строку, від ГУНП в Рівненській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача не визнала заявлені позовні вимоги та вважає їх безпідставними. В обґрунтування своїх заперечень зазначила, що під час проведення службового розслідування дисциплінарною комісією у діях капітана поліції ОСОБА_1 та старшого сержанта поліції ОСОБА_2 встановлені порушення службової діяльності, а саме: Закону України «Про Національну поліцію», Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил носіння однострою поліцейських, затверджених наказом МВС України від 19.08.2017 №718, Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, що виразилося у самостійному залишенні місця дислокації підрозділу поліції (Рівненської області), свідомому невикористанні пристрою, призначеному для запису, зберігання та відтворення відеоінформації (відеореєстратора), порушенні правил носіння однострою поліцейських та прямому укриттю кримінального правопорушення, вчиненого військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 . Причинами вказаних дисциплінарних проступків є особиста недисциплінованість, неналежне та безвідповідальне ставлення капітана поліції ОСОБА_1 та старшого сержанта поліції ОСОБА_2 до виконання покладених на них службових обов`язків. Зауважила на тому, що під час визначення видів дисциплінарних стягнень дисциплінарною комісією враховано характер дисциплінарних проступків, обставини, за якими вони були вчинені, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби, а також обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського, а саме його попередня бездоганна поведінка, високі показники виконання повноважень, вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку. Таким чином, враховуючи встановлені у ході службового розслідування фактичні обставини і виявлені порушення позивачами службової дисципліни, представник відповідача стверджує про правомірність та обґрунтованість оспорюваних наказів начальника ГУНП в Рівненській області. При цьому, не погоджуючись із твердженнями представника позивачів щодо порушення принципу індивідуалізації застосованого до поліцейських покарання та його надмірної суворості, представник відповідача вказала, що законодавством регламентовано обов`язок осіб, які проходять службу в органах поліції, неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання. Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії і вчинки. Тому, вирішуючи питання про притягнення позивачів до дисциплінарної відповідальності, зважаючи на їх характеристику, відсутність діючих дисциплінарних стягнень, але враховуючи факт вчинення дисциплінарного проступку в умовах воєнного стану, ГУНП в Рівненській області обґрунтовано та правомірно прийнято спірний наказ про накладення на позивачів дисциплінарних стягнень у вигляді звільнення зі служби в поліції. Крім того, представник відповідача зауважила, що повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеної у статті 29 Дисциплінарного статуту, а саме з дотриманням порядку зростання, що відповідає усталеній практиці Верховного Суду у такій категорії судових справ. Враховуючи викладене, представник відповідача вважає, що факт вчинення дисциплінарного проступку позивачами доведено матеріалами, зібраними у ході проведення службового розслідування, а відтак дії ГУНП в Рівненській області щодо притягнення капітана поліції ОСОБА_1 та старшого сержанта поліції ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції є такими, що вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.

У підготовчому судовому засіданні 27.04.2026 позивач ОСОБА_1 та представник позивачів підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі, щодо закриття підготовчого провадження не заперечували.

Водночас, представник відповідача заперечила щодо позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову; щодо закриття підготовчого провадження не заперечувала.

Ухвалою суду від 27.04.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті у відкритому судовому засіданні на 18.05.2026.

У судове засідання 18.05.2026 позивачі та їх представник не з`явились; до початку судового засідання, з використанням підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної система (ЄСІТС), подали суду клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та час.

Ухвалою суду від 18.05.2026 визнано поважними причини неявки у судове засідання позивачів та їх представника, задоволено подані ними клопотання про відкладення розгляду справи і призначено розгляд справи по суті на 01.06.2026.

Того ж дня, ухвалою суду задоволено клопотання ОСОБА_2 та вирішено проводити всі наступні судові засідання у справі за участі позивача-2 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

У судовому засіданні 01.06.2026 представник позивачів підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково суду пояснив, що наказами ГУНП в Рівненській області від 09.03.2026 №92о/с, №91о/с «По особовому складу» поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_1 та поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області старшого сержанта поліції ОСОБА_2 відповідно звільнено зі служби в поліції в порядку реалізації дисциплінарного стягнення за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Вважає, що застосування до позивачів найсуворішого заходу дисциплінарної відповідальності є протиправним. Щодо обставин самостійного залишення позивачами як працівниками ГУНП в Рівненській області місця дислокації підрозділу поліції (Рівненської області) зазначив, що 28.02.2026 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконували свої службові обов`язки у складі двох груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 на двох автомобілях, водіями яких були військовослужбовці вказаного територіального центру. При виявленні факту виїзду за територію Рівненської області позивачі відразу вжили заходів до повернення, однак у зв`язку із виявленням на вулиці ОСОБА_3 , не встигли цього зробити. Зауважив, що в ході службового розслідування не встановлено факту попередньої обізнаності працівників поліції про те, що вони залишать територію Рівненської області та заїдуть у село Кам`янка Житомирської області, як і не встановлений факт наявності умислу на залишення території Рівненської області. Наголосив на тому, що тривалість перебування позивачів за межами території Рівненської області є вкрай незначною, що свідчить про випадковий характер зазначеної події, до настання якої призвели безпосередньо дії представників ІНФОРМАЦІЯ_1 . Щодо висновків дисциплінарної комісії з приводу свідомого невикористання позивачами 28.02.2026 відеореєстраторів (бодікамер), представник позивачів пояснив, що враховуючи усталену практику несення служби працівниками поліції, виконання пункту 5 розділу 2 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, в частині здійснення упродовж всього періоду несення служби безперервної відеозйомки, є фактично неможливим через недостатність потужності акумуляторної батареї технічного приладу та її розряджання. При цьому, під час подій, які відбулися 28.02.2026 у с. Кам`янка Житомирської області, відеореєстратор позивача-1 не було увімкнуто, оскільки спочатку не було такої необхідності, з урахуванням потужності акумуляторної батареї пристрою, а в момент, коли ОСОБА_3 доставляли до ІНФОРМАЦІЯ_1 , він не мав змоги його увімкнути. У свою чергу, позивач-2 не вмикав свій відеореєстратор у зв`язку із відсутністю такої необхідності, так як він особисто не брав участі у спілкуванні із ОСОБА_3 . Щодо порушення ОСОБА_1 правил носіння однострою поліцейських представник позивачів пояснив, що у зв`язку із тим, що в автомобілі ТЦК, в якому того дня перебував позивач-1, було досить тепло, останній зняв бушлат, залишив його на кріслі автомобіля та знаходився у флісовій куртці чорного кольору, яка була без розпізнавальних знаків та без шевронів. При цьому, на шиї у ОСОБА_1 знаходився «баф» чорного кольору. Наголосив на тому, що ОСОБА_1 не заборонялось перебувати у автомобілі ТЦК без одягнутого поліцейського бушлата, таких наказів він від керівництва не отримував, а зняв бушлат лише для комфортного пересування автомобілем (через високу температуру повітря у транспортному засобі), що, на його переконання, свідчить про відсутність у діях позивача-1 згаданого вище порушення. Що стосується висновків дисциплінарної комісії ГУНП в Рівненській області з приводу прямого укриття позивачами кримінального правопорушення, вчиненого військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ОСОБА_3 , представник позивачів зауважив про відсутність на даний час обвинувального вироку суду, що набрав законної сили, а отже такі висновки є передчасними та порушують «презумпцію невинуватості». Звернув увагу суду на те, що ОСОБА_2 не бачив факту нанесення працівниками ТЦК тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , якого доставляли до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку із відмовою повідомити свої анкетні дані та надати військово-облікові документи, а також агресивною поведінкою. Водночас, як тільки ОСОБА_2 дізнався про те, що ОСОБА_3 є працівником поліції та йому нанесені тілесні ушкодження, відразу повідомив про дану подію майора поліції ОСОБА_4 , що свідчить про відсутність умислу на укриття цієї події. У свою чергу, ОСОБА_1 не мав змоги зателефонувати на лінію «102» та повідомити про зазначену подію, оскільки ОСОБА_3 поводився агресивно, намагався схопитися за кермо автомобіля, погрожував всім фізичною розправою та намагався вистрибнути з автомобіля, у зв`язку із чим позивач-1 був вимушений тримати його за руку. Разом з тим, як тільки вони прибули до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_1 дізнався, що ОСОБА_3 є працівником поліції та йому нанесені тілесні ушкодження, він відразу повідомив про дану подію майору поліції ОСОБА_4 , що свідчить про відсутність умислу на укриття цієї події. Щодо порушення відповідачем принципу індивідуалізації покарання та надмірної суворості останнього представник позивачів зазначив, що дисциплінарною комісією у висновку службового розслідування не наведено даних, які індивідуалізують застосоване до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення. Натомість, дисциплінарна комісія лише навела загальні відомості, визначені Дисциплінарним статутом, що повинні враховуватись при визначенні виду дисциплінарного стягнення, однак не вказала таких відомостей та не обґрунтувала їх стосовно кожного із поліцейських, щодо яких проводилось службове розслідування. Тому, на його переконання, застосування до поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_2 найсуворішого дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції є необґрунтованим та не відповідає характеру, тяжкості дисциплінарного проступку, а також особі поліцейських, тобто є непропорційним вчиненим ними діянням. З огляду на наведене, вважає, що наказ ГУНП в Рівненській області від 09.03.2026 №502 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» в частині притягнення поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції підлягає скасуванню.

Позивач ОСОБА_1 також підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та суду додатково пояснив, що 28.02.2026 він та ОСОБА_2 були залучені до спільних заходів з представниками ТЦК. Оскільки власних транспортних засобів для виконання цих завдань вони не мали, то пересування здійснювалось на двох різних транспортних засобах (автомобілях) ТЦК, у зв`язку з чим маршрут руху ними особисто не визначався. Вказав, що того дня вони здійснювали рух по лісових дорогах, на яких були відсутні вказівники (таблички) з назвою населених пунктів, тому про факт свого перебування за межами території Рівненської області вони дізнались лише зі слів жителя села Кам`янка Житомирської області, яке знаходиться на відстані не більше 5 км від кордону Рівненської області. Дізнавшись особисто від представників ТЦК про в`їзд на територію вказаного населеного пункту, ним було повідомлено військовослужбовцям про необхідність повернення в Рівненську область. Повідомив, що знає територію, яка обслуговується ним як поліцейським офіцером громади, однак не орієнтується по всіх селах. На запитання суду щодо використання позивачем-1 28.02.2026 пристрою фіксації його місцезнаходження, пояснив, що таким пристроєм є логістичний планшет, який знаходився у його постійному зберіганні (користуванні) та за допомогою якого працівниками поліції здійснюється, зокрема, складання адмінматеріалів, перевірка осіб по базах даних тощо. Водночас, 28.02.2026 після в`їзду на територію села Кам`янка Житомирської області потреба у використанні ним логістичного планшету була відсутня. Після зупинки представниками ТЦК автомобіля з метою перевірки військово-облікових даних одного з жителів села Кам`янка, яким у подальшому виявився працівник поліції ОСОБА_3 , йому було запропоновано повідомити свої персональні дані з метою їх перевірки у базах, на що останній відмовився. У зв`язку з цим, представники ТЦК вийшли з автомобіля, в якому перебував позивач-1, посадили ОСОБА_3 до цього транспортного засобу, на що той добровільно погодився, та вирушили до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою перевірки і з`ясування його облікових даних. Зауважив, що ОСОБА_3 повідомляв представникам ТЦК про наявність у нього бронювання, однак не надавав будь-яких підтверджуючих цей факт документів та відмовлявся називати свої персональні дані. Причини такої поведінки ОСОБА_3 позивачу-1 не відомі. Також пояснив, що під час руху автомобілем до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , зрозумівши, що позивач-1 перебуває без розпізнавальних знаків та увімкненої бодікамери, почав поводитись агресивно, завдавати собі удари руками та погрожувати усім присутнім в автомобілі. Враховуючи таку поведінку ОСОБА_3 , позивач-1 був вимушений тримати його за руку протягом усього часу прямування до відділу ТЦК, що позбавило його можливості здійснити виклик на лінію «102». Прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 завели у приміщення ТЦК, після чого позивач-1 перебував на вулиці, біля будівлі. Через незначний проміжок часу командир роти охорони вказаного відділу ТЦК повідомив, що ОСОБА_3 є працівником поліції, а саме слідчим, про що позивач-1 невідкладно доповів своєму безпосередньому керівнику ОСОБА_4 . На запитання представника відповідача щодо наявності на форменному одязі позивача-1 під час події 28.02.2026 розпізнавальних знаків (погонів, шевронів тощо) пояснив, що того дня усі необхідні розпізнавальні знаки знаходились на його куртці (бушлаті), однак, на флісовій кофті, у якій він перебував в автомобілі ТЦК, згаданих вище розпізнавальних знаків не було. У свою чергу, на запитання представника відповідача, скільки разів позивач-1 брав участь виконанні доручених йому завдань у складі груп оповіщення ТЦК, повідомив, що точну кількість таких випадків він не пам`ятає, однак це відбувалось більше 2-3 разів.

Позивач ОСОБА_2 також підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві, та суду додатково пояснив, що 28.02.2026 він перебував у складі групи оповіщення разом з представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рухаючись в одному з транспортних засобів (автомобілів), належних представникам цього ТЦК, він побачив вказівник (знак) з назвою населеного пункту «Кам`янка», який знаходився на початку села, після чого відразу повідомив представникам ТЦК про необхідність повернутися назад у Рівненську область, оскільки йому заборонено покидати межі останньої. У цей час на узбіччі дороги представники ТЦК побачили автомобіль та громадянина, який ходив біля вказаного транспортного засобу. Зупинившись поблизу цієї особи, працівники ТЦК, які знаходились в іншому з транспортних засобів, вийшли з автомобіля з метою перевірки військово-облікових даних вказаного громадянина, які останній відмовився називати (надавати), не повідомляв про те, що він є працівником поліції, а також почав агресивно себе поводити. Враховуючи такі обставини, працівники ТЦК вирішили доставити його на територію військоммату в селище Рокитне. Після прибуття на територію РТЦК, вони дізналися, що вказаний чоловік є діючим працівником поліції ОСОБА_3 , про що позивач-2 відразу доповів своєму безпосередньому керівнику ОСОБА_4 . На запитання суду, чи добровільно ОСОБА_3 сів до автомобіля представників ТЦК, ОСОБА_2 зазначив, що під час процедури затримання вказаного громадянина він вийшов з автомобіля, однак не підходив безпосередньо до ОСОБА_3 . Після того, як представники ТЦК запропонували ОСОБА_3 проїхати разом з ними до відділу ТЦК, останній добровільно погодився сісти в автомобіль, а тому будь-які заходи фізичного примусу (удари) до нього не застосовувались, як і не використовувались жодні засоби сльозогінної дії, про що безпідставно стверджував ОСОБА_3 під час надання ним пояснень членам дисциплінарної комісії. Після цього позивач-2 повернувся до автомобіля представників ТЦК, на якому вони приїхали у село Кам`янка. На запитання представника відповідача щодо використання позивачем-2 під час події 28.02.2026 виданого йому того дня відеореєстратора (бодікамери), ОСОБА_2 пояснив, що того дня він був одягнений у формений одяг, на якому розміщувались усі необхідні розпізнавальні знаки (шеврони, погони та інші), при цьому бодікамера знаходилась на куртці (бушлаті). Однак, протягом часу, коли він знаходився за межами автомобіля, його куртка (бушлат) з бодікамерою залишались у транспортному засобі, а він перебував у флісовій кофті, на якій також розміщувались усі необхідні розпізнавальні знаки. На запитання представника відповідача, скільки разів позивач-2 брав участь виконанні доручених йому завдань у складі груп оповіщення ТЦК, повідомив, що точну кількість таких випадків він не пам`ятає, однак це відбувалось більше 2-3 разів.

Представник відповідача проти позову заперечила та пояснила суду, що 28.02.2026 невідомі особи, застосувавши аерозольний засіб сльозогінної та дратівливої дії, нанесли декілька ударів по голові та тулубу поліцейському офіцеру громади Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області капітану поліції ОСОБА_3 , який того дня знаходився поза службою за адресою місця свого проживання у селі Кам`янка Олевської територіальної громади Житомирської області. Після цього, ОСОБА_3 посадили до автомобіля представників ТЦК та доставили до другого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 в Рівненській області. Відомості про вказану подію внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 146 Кримінального кодексу України. У ході досудового розслідування було встановлено, що згаданими вище невідомими особами були представники групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу яких входили два працівники поліції ГУНП в Рівненській області, а саме капітан поліції ОСОБА_1 та старший сержант поліції ОСОБА_2 . Дисциплінарною комісією було відібрано пояснення у ОСОБА_3 , у яких останній пояснив, що 28.02.2026 він перебував за адресою місця свого проживання у селі Кам`янка Житомирської області. Коли до нього під`їхало два автомобіля ТЦК та запитали його персональні дані, ОСОБА_3 попрямував до належного йому автомобіля, який був припаркований на узбіччі. У цей час з автомобілів ТЦК вибігло чотири чоловіки, які вибили з рук ОСОБА_3 його телефон та примусово посадили його в один зі своїх транспортних засобів. На прохання ОСОБА_3 повернути йому телефон, а також повідомлення про те, що він є працівником поліції Житомирської області та має бронювання, представники ТЦК не реагували і повезли його у невідомому напрямку. Представник відповідача зауважила на розбіжностях у поясненнях ОСОБА_2 , наданих дисциплінарній комісії та у судовому засіданні, а саме щодо поведінки ОСОБА_3 під час його затримання 28.02.2026 представниками ТЦК та його добровільного поміщення до автомобіля. Щодо поведінки ОСОБА_1 під час вказаних подій, представник відповідача, покликаючись на пояснення ОСОБА_3 , зазначила, що позивач-1 під час руху в автомобілі сидів позаду, без розпізнавальних знаків поліцейського і натягнув на шию «баф». Під час того, як представники ТЦК застосовували по відношенню до ОСОБА_3 аерозольний засіб сльозогінної та дратівливої дії, а також завдавали йому побоїв ОСОБА_1 сидів поряд та тримав за руку потерпілого, що підтверджується матеріалами службового розслідування. Наголосила, що позивачам було достеменно відомо про те, що після проїзду блокпосту, розташованого на межі Рівненської та Житомирської областей, вони виїхали за межі Рівненської області, тобто покинули місце дислокації свого підрозділу поліції. Також зауважила, що після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 представники ТЦК вивели ОСОБА_3 з автомобіля та завдали йому удар ногою у спину, через що той впав на землю, за чим позивачі просто спостерігали, не вживши будь-яких заходів щодо припинення явно протиправних дій представників ТЦК. Крім того, повідомила, що ввечері 28.02.2026, після прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 співробітників ГУНП в Житомирській області з метою вчинення невідкладних слідчих дій, ОСОБА_3 впізнав на місці ОСОБА_1 , оскільки раніше вони разом навчалися у м. Вінниці за програмою підготовки поліцейських офіцерів громад. Більше того, відповідно до пояснень ОСОБА_3 , напередодні подій 28.02.2026, а саме 27.02.2026 вони з ОСОБА_1 спілкувались по телефону, що, на переконання представника відповідача, достеменно свідчить про обізнаність ОСОБА_1 з особою ОСОБА_3 та його перебуванням на службі в поліції. Також зауважила на тому, що незважаючи на видачу позивачам 28.02.2026 бодікамер, при цьому ОСОБА_1 посиленої потужності акумуляторної батареї, що забезпечує можливість її тривалого використання, ні ОСОБА_2 , ні ОСОБА_1 не вмикали (не використовували) їх під час згаданих вище подій, чим грубо порушили вимоги законодавства, яке регламентує порядок використання таких пристроїв. Підсумовуючи свої пояснення, представник ГУНП в Рівненській області звернула увагу суду на свідоме укриття позивачами незаконних діянь представників ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ОСОБА_3 , у яких містились ознаки кримінального правопорушення, що свідчить про грубе порушення ними як вимог чинного тоді законодавства, так і своїх посадових інструкцій поліцейських. Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На запитання представника позивачів з приводу документального підтвердження слів ОСОБА_3 щодо застосування до нього аерозольного засобу сльозогінної та дратівливої дії, пояснила, що такі докази (висновки експертизи) можуть міститися лише в матеріалах відповідного кримінального правопорушення, а дисциплінарна комісія під час проведення службового розслідування оперувала виключно відомостями з пояснень самого ОСОБА_3 . У свою чергу, на запитання представника позивачів з приводу того, чи викликали події, які відбулися 28.02.2026 за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , суспільний резонанс, повідомила, що, дійсно, вказані події викликали суспільний резонанс як серед жителів селища Рокитне Рівненської області, так і серед жителів прилеглих громад Житомирської області.

У судовому засіданні 01.06.2026 оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення і проголошення такого рішення до 11.06.2026.

Розглянувши заяви по суті справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду й вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 09.08.2014 працював в органах внутрішніх справ України (далі ОВСУ), а з 07.11.2015 в органах Національної поліції України (далі НПУ), особистий №0153138; з 31.07.2024, маючи спеціальне звання «капітан поліції», позивач-1 займав посаду поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами відділення поліції №2 Сарненського районного відділу поліції (далі Сарненський РВП) ГУНП в Рівненській області; до дисциплінарної відповідальності притягався 8 (вісім) разів (без урахування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції), водночас, станом на березень 2026 року, не мав діючих дисциплінарних стягнень; по службі характеризувався позитивно, — що підтверджується копією послужного списку ОСОБА_1 від 20.03.2014 (т.2, а.с.203-206) та його службовою характеристикою від 04.03.2026 (т.2, а.с.107).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 28.11.2011 працював в ОВСУ, а з 07.11.2015 в органах НПУ, особистий № НОМЕР_1 ; з 04.01.2021, маючи спеціальне звання «старший сержант поліції», позивач-2 займав посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції (далі СРПП) відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області; до дисциплінарної відповідальності притягався 6 (шість) разів (без урахування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції), водночас, станом на березень 2026 року, не мав діючих дисциплінарних стягнень; по службі характеризувався позитивно, — що підтверджується копією послужного списку ОСОБА_2 від 20.11.2011 (т.2, а.с.194-199) та його службовою характеристикою, виданою у березні 2026 року (т.2, а.с.109).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі ІНФОРМАЦІЯ_5 ) від 27.02.2026 №131 «Про організацію роботи груп оповіщення, мобільних та стаціонарних блокпостів від ІНФОРМАЦІЯ_6 » (далі Наказ №131) вирішено, зокрема, відповідно до розпорядження голови обласної державної адміністрації начальника військової адміністрації від 29.01.2026 №М-1дск «Про заходи загальної мобілізації в Рівненській області у період з 01 по 28 лютого 2026 року», включити до складу груп оповіщення по одному (1) представнику Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області відповідно до графіку (пункт 2).

Пунктами 11, 12 Наказу №131 визначено маршрути для груп оповіщення 8 та 9 відповідно з 07:00 год до 20:00 год 28.02.2026 згідно з додатком до даного наказу.

У пункті 13 Наказу №131 вирішено включити до складу груп оповіщення наступних військовослужбовців, зокрема:

ГРУПА 8 (при ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 ):

— стрільця 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_5 ;

— стрільця 2 відділення взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 сержанта ОСОБА_6 ;

— старшого інструктора ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_7 ;

— штаб-сержанта 3 категорії цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_1 молодшого сержанта ОСОБА_8 ;

ГРУПА 9 (при ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_1 ):

— стрільця-санітара 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_9 ;

— стрільця-санітара 1 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 солдата ОСОБА_10 ;

— водія групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва ІНФОРМАЦІЯ_1 старшого солдата ОСОБА_11 .

Групам оповіщення доручено здійснювати оповіщення військовозобов`язаних згідно із затвердженими маршрутом і графіком.

Суд зауважує, що будь-які маршрути для проведення групами оповіщення заходів з оповіщення військовозобов`язаних за межами території Рівненської області як у Наказі №131, так і в додатку до нього не визначені (відсутні).

У пункті 16 Наказу №131 вирішено плановим завдання для кожної з груп оповіщення вважати не менше 7 (семи) військовозобов`язаних, які підлягають призову на військову службу по мобілізації, не мають права на відстрочку та не заброньовані за підприємствами Національної економіки.

Пунктом 1 додатку до Наказу №131 визначено маршрути для груп оповіщення, а саме громадські місця, місця масового скупчення людей населених пунктів Рівненської області: Сарненська ТГ, Степанська ТГ, Вирівська ТГ, Клесівська ТГ, Немовицька ТГ, Костопільська ОТГ, Рокитнівська ОТГ, Дубровицька ТГ, Висоцька ТГ, Миляцька ТГ, м. Рівне, м. Березне, м. Здолбунів, Рівненська область (т.2, зворот а.с.96, а.с.97).

Враховуючи пункт 2 Наказу №131, та відповідно до затвердженого начальником відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області «Плану вжиття додаткових заходів 28.02.2026 на території обслуговування», 28.02.2026 поліцейські ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заступили в добовий наряд у складі груп оповіщення спільно з представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з «Книги нарядів ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області» від 04.03.2026 (т.2, а.с.90) та узгоджується з матеріалами справи і поясненнями її сторін.

За результатами проведення 28.02.2026 групами 8 та 9 ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу яких входили також поліцейські ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , заходів з оповіщення військовозобов`язаних, з метою повної, всебічної та об`єктивної перевірки відомостей, зазначених в інформаційній довідці УГІ ГУНП в Рівненській області від 01.03.2026 №31/116/46/01-2026 щодо можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП в Рівненській області під час проведення заходів оповіщення військовозобов`язаних 28.02.2026 та з інших питань, відповідно до статей 14, 15, 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та пункту 2 розділу І Положення про дисциплінарні комісії в національній поліції України, затверджених наказом МВС України від 07.11.2018 №893, наказом начальника ГУНП в Рівненській області від 02.03.2026 №445 (далі Наказ №445) вирішено призначити за вказаним фактом службове розслідування у формі письмового провадження (пункт 1), проведення якого доручено дисциплінарній комісії, склад якої визначено пунктом 2 цього Наказу.

У пункті 3 Наказу №445 дисциплінарній комісії доручено у строки, передбачені статтею 26 Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», провести службове розслідування та прийняти рішення у формі висновку.

Зміст Наказу №445 доведено до відома поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом особистого ознайомлення під підпис (т.2, а.с.72-73).

06.03.2026, на підставі наказу ГУНП в Рівненській області від 06.03.2026 №493 «Про відсторонення від виконання службових обов`язків» (далі Наказ №493), ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсторонено від виконання службових обов`язків на період проведення службового розслідування.

Зміст Наказу №493 доведено до відома поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом особистого ознайомлення під підпис (т.2, а.с.74).

За результатами проведення службового розслідування, 09.03.2026 дисциплінарною комісією ГУНП в Рівненській області складено висновок службового розслідування щодо можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими ГУНП в Рівненській області під час проведення заходів оповіщення військовозобов`язаних 28.02.2026 та з інших питань, який того ж дня затверджено начальником ГУНП в Рівненській області (далі Висновок) (т.1, а.с.113-155).

У ході службового розслідування дисциплінарною комісією відповідача встановлено, зокрема, таке:

— 01.03.2026 до ГУНП в Рівненській області надійшла інформація про те, що 28.02.2026 невідомі особи, застосовуючи аерозольний засіб сльозогінної та дратівливої дії, нанесли декілька ударів по голові та тулубу поліцейському офіцеру громади Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області капітану поліції ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , жителю с. Кам`янка Олевської ТГ Коростенського району Житомирської області, який перебував поза службою в цивільному одязі, після чого посадили його до автомобіля «Volkswagen T-4» та доставили до ІНФОРМАЦІЯ_6 ;

— відомості за вказаним фактом о 16:00 год 28.02.2026 працівниками СУ ГУНП в Житомирській області внесені до ЄРДР за №12026060000000089 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 146 Кримінального кодексу України; досудовим розслідуванням установлено, що 28.02.2026 близько 11:45 год в с. Кам`янка Олевської ТГ Коростенського району, дві групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , в складі: стрільця-санітара 1-го відділення взводу охорони ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , жителя с-ща Рокитне, Сарненського району, Рівненської області, стрільця 1-го відділення взводу охорони ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , водія групи забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , стрільця 1-го відділення взводу охорони ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , стрільця-санітара 3-го відділення взводу охорони ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , старшого інструктора ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , стрільця-санітара 3-го відділення взводу охорони ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , перебуваючи по АДРЕСА_1 , незаконно позбавили волі ОСОБА_3 , спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я та незаконно доставили його в ІНФОРМАЦІЯ_16 в с. Рокитне, Рівненської області. ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , затримано в порядку статті 208 Кримінального процесуального кодексу України;

— також під час даної події були присутні два поліцейських ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, які входили до складу груп оповіщення, а саме: поліцейський СРПП ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області старший сержант поліції ОСОБА_2 , 26.03.1989 р.н. та поліцейський офіцер громади ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області капітан поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

— у межах службового розслідування комісією опитано поліцейського офіцера громади Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області капітана поліції ОСОБА_3 , який у своїх поясненнях зазначив, зокрема, що 28.02.2026 до 11 години він знаходився на робочому місці, а після закінчення роботи поїхав додому, за адресою: АДРЕСА_1 , с. Кам`янка, вул. Набережна, 46а, Коростенського району, Житомирської області, де переодягнувся у цивільний одяг та займався домашніми справами. Близько 11:45 год ОСОБА_3 помітив, що по вулиці рухаються два невідомі автомобілі, один марки «Volkswagen» моделі «Transporter Т-4» сріблястого кольору, а інший марки «Volkswagen» моделі «Touareg», темного кольору, номерні знаки яких він роздивитись не встиг. Автомобілі зупинились біля його будинку. В той час в автомобілі марки «Volkswagen» моделі «Transporter Т-4» відкрилось вікно, де сиділа невідома йому особа чоловічої статі в цивільному одязі темного кольору, з закритим маскою обличчям типу балаклави, та попросила ОСОБА_3 назвати йому анкетні дані. Зрозумівши, що це можуть бути представники ТЦК, оскільки раніше були випадки, що саме на таких моделях автомобілів пересувалися в даному регіоні представники ТЦК, ОСОБА_3 висловив до вказаної особи прохання представитися, на що йому відмовили та проігнорували вказане запитання. Тоді ОСОБА_3 вирішив піти до свого автомобіля, припаркованого на узбіччі, та взяти свій мобільний телефон, щоб показати вказаним особам додаток Міністерства оборони України «Резерв+» та що він має бронювання (відстрочку від призову під час мобілізації). Надалі ОСОБА_3 підійшов до свого автомобіля, відкривши водійські двері, взяв свій мобільний телефон. В цей час з автомобілів ТЦК вибігло 5 невідомих осіб, 4 з яких в темному цивільному одязі та 1 в камуфляжному, які направились до нього. Підбігши до ОСОБА_3 , невідомі особи вибили у нього з рук мобільний телефон, застосували аерозольний засіб сльозогінної та дратівної дії йому в обличчя, а також нанісши при цьому декілька ударів по голові та тулубу, кинули на землю та потягнули в автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Transporter Т-4». При цьому, ОСОБА_3 повідомляв невідомим особам, що має відстрочку та бронювання, на що останні не реагували. Коли ОСОБА_3 в салон автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Transporter Т-4» та вирушили в напрямку Рівненської області, він відразу сказав, що є діючим працівником Національної поліції та має відстрочку і бронювання, які може надати, якщо йому дадуть доступ до салону його автомобіля та повернуть його мобільний телефон, який перебував у їх розпорядженні. Слова ОСОБА_3 роздратували осіб, до яких він звертався в салоні автомобіля, у зв`язку з чим вони почали докоряти йому, що він «відсиджується» в поліції і не воює за країну та вони вимушені робити це за нього. Також сказали, що примусять його служити та знімуть бронювання. При цьому, один з чоловіків, який був одягнений у камуфляжну форму та сидів з правого боку від ОСОБА_3 , плював йому в обличчя, висловлювався в його бік нецензурними словами та погрожував фізичною розправою. В цей час один з чоловіків, який сидів спереду на пасажирському сидінні розпилював ОСОБА_3 в обличчя на надто близькій відстані аерозольний засіб сльозогінної та дратівної дії, коли ОСОБА_3 тримали за руки інші невідомі особи, які сиділи по обидва боки від нього. Дорікання супроводжувалися нанесенням ударів кулаками, а також стискуванням його шиї руками (придушенням). Коли вони приїхали, то автомобіль зупинився біля невідомого йому приміщення у невідомій місцевості, після чого невідомий чоловік, який сидів праворуч від ОСОБА_3 та був одягнений у камуфляжну форму, вийшов з автомобіля та почав тягнути його за одяг на вулицю, інший невідомий чоловік, який сидів ліворуч від ОСОБА_3 в той час почав виштовхувати його з салону автомобіля. Коли ОСОБА_3 почав виходити з салону автомобіля, то вищевказані чоловіки збили його з ніг та кинули на сніговий покрив, хоча ОСОБА_3 не чинив будь-якого опору. Надалі вищеназвані особи підняли ОСОБА_3 та силоміць завели до невідомого йому приміщення, де йому знову завдали тілесних ушкоджень. Після приїзду до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_3 перевірили дані, з`ясували його особу та те, що він є працівником поліції, і повернули його мобільний телефон. ОСОБА_3 зателефонував зі свого мобільного телефону на лінію «103», оскільки отримав тілесні ушкодження та погано себе почував, а також повідомив про вказану подію заступнику начальника відділення поліції №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області. Після прибуття керівництва ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 було викликано невідомих осіб, які затримували його в с. Кам`янка, з метою встановлення їхніх анкетних даних. У ході спілкування з вказаними особами, які відмовилися називати свої анкетні дані та надавати будь-які пояснення, ОСОБА_3 впізнав ОСОБА_1 ; вони з ним знайомі, оскільки навчалися разом, а саме проходили навчання на базі Харківського національного університету внутрішніх справ, що дислокується в м. Вінниця (навчання за спеціалізацією «Поліцейський офіцер громади») в період з травня по серпень 2023 року, навчалися вони в різних групах однак іноді спілкувались. Також, ОСОБА_3 зазначив, що 27.02.2026 близько 10:30 год він мав телефонну розмову з ОСОБА_1 по робочим питанням. Пояснив, що ОСОБА_1 був одягнений в чорний тактичний одяг без шевронів та знаків розрізнення, через плече була одягнена чорна сумка. Даний поліцейський був присутній під час його затримання та жодних дій не чинив, не представлявся та не фіксував будь-які дії на бодікамеру; в присутності ОСОБА_1 працівники РТЦК застосовували відносно нього фізичну силу, однак поліцейський будь-яких дій щодо припинення правопорушення не вчиняв, а лише спостерігав. Також він перебував в автомобілі, в якому ОСОБА_3 доставляли до РТЦК, сидів позаду і всіляко намагався прикрити своє обличчя (натягнув горловину кофти на обличчя закривши рот та ніс одягом і опустив шапку на очі), увесь час по дорозі мовчав, у зв`язку з чим ОСОБА_3 відразу його не впізнав. Як стало відомо пізніше ОСОБА_3 , в іншому автомобілі також перебував працівник поліції, однак він його не бачив (т.2, а.с.111-112);

— щодо інформації, викладеної ОСОБА_3 у своїх поясненнях, дисциплінарною комісією виявлено окремі суперечності у його показах, а саме: (1) щодо застосування сльозогінного газу, так як судово-медичне обстеження не підтверджує наявність наслідків дії вказаної речовини у ОСОБА_3 ; (2) крім слів самого ОСОБА_3 , відсутні об`єктивні дані, які б підтверджували, що він висловлював під час затримання свою приналежність до Національної поліції; (3) ОСОБА_3 пояснює, що впізнав ОСОБА_1 у приміщенні ТЦК, хоча ОСОБА_1 до приміщення ТЦК не заходив та не знав у лице ОСОБА_3 , хоча, дійсно, напередодні 27.02.2026 спілкувався з останнім по робочих питаннях телефоном;

— поліцейському офіцеру громади відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області капітану поліції ОСОБА_1 видано на постійне носіння та зберігання: (1) нагрудну відеокамеру підвищеної міцності Motorola VB-400 із серійним номером 860697, однак в ході моніторингу в системі для збору, збереження та аналізу відеоінформації за допомогою цифрових нагрудних відеокамер підвищеної міцності Motorola VB-400 встановлено, що відеофайли джерела «BK_0153138_Primak E.V._POG» з нагрудної відеокамери підвищеної міцності ОСОБА_1 за 28.02.2026 в системі відсутні (т.2, а.с.82, 83); (2) логістичний пристрій (планшет) марки «Lenovo Tab M8»;

— за результатами проведеного аналізу логів дій та конектів в інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (ІПНП) поліцейського офіцера громади ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_1 установлено, що останній у період часу з 16:42 год по 18:26 год здійснив 11 (одинадцять) пошукових запитів по ІП «Особа, «АМТ», «АРМ», серед зазначених пошукових запитів по ІП «Особа» — ОСОБА_3 , не перевірявся; окрім цього, у результаті моніторингу ІП «Геопортал» та «Треки патрулів» ІПНП, досліджено маршрут руху планшетного пристрою, вхід до якого було здійснено капітаном поліції ОСОБА_1 , та встановлено, що 28.02.2026 об 11:32 год зазначений планшетний пристрій залишив межі Рівненської області в напрямку Житомирської області, об 11:39 год планшетний пристрій заїхав у с. Кам`янка Коростенського району Житомирської області, об 11:40 год планшетний пристрій припинив рух в районі провулку Рокитнівського, об 11:41 год планшетний пристрій розпочав рух в напрямку виїзду з раніше зазначеного населеного пункту, об 11:45 год планшетний пристрій залишив межі с. Кам`янка, об 11:51 год планшетний пристрій повернувся на територію Рівненської області (т.2, а.с.75, 76-78, 79-81, 93);

— поліцейському СРПП ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області старшому сержанту поліції ОСОБА_2 28.02.2026 було видано нагрудний відеореєстратор, про що зроблено відповідний запис в журналі отримання (т.2, а.с.92); логістичний пристрій (планшет) не видавався у зв`язку із відсутністю вільних пристроїв (т.2, а.с.94);

— за результатами проведеного аналізу логів дій за 28.02.2026 щодо конектів, пошукових запитів та перегляду інформації в ІПНП поліцейським СРПП ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 установлено, що такі не здійснювалися (т.2, а.с.75);

— у межах службового розслідування дисциплінарною комісією опитано поліцейського ОСОБА_2 , який у своєму поясненні зазначив, що 28.02.2026, відповідно до вказівки керівництва відділення поліції, він був залучений до роботи спільної мобільної групи поліцейських та ТЦК з оповіщення військовозобов`язаних. Перед заступанням на чергування, близько 09:30 год, йому та поліцейському ОСОБА_1 керівництвом проведено цільовий інструктаж, під час якого наголошено на дотриманні законності під час несення служби, дотриманні заходів особистої безпеки, а також наголошено на перевірці осіб, які ухиляються від військової служби. Вказав, що на чергування він заступив у форменному одязі з вогнепальною зброєю та засобами індивідуального захисту (бронежилет, каска, ПР, БР, газовий балончик). Після проходження інструктажу ОСОБА_2 спільно з капітаном поліції ОСОБА_1 направились до приміщення ТЦК у селищі Рокитне, по прибуттю до якого вони розділись на дві групи, а саме ОСОБА_2 сів до автомобіля працівників ТЦК марки «Volkswagen» моделі «Touareg» чорного кольору, а ОСОБА_1 сів до автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Transporter Т-4» сірого кольору. Після цього вони двома групами на двох автомобілях виїхали з території ТЦК і направились у напрямку стаціонарного блокпосту, який розташований на автодорозі «Р07» на межі Рівненської та Житомирської областей. Не доїжджаючи до вказаного блокпосту, вони вирішили поїхати лісовими дорогами, оскільки була інформація, що їх можуть використовувати громадяни, які ухиляються від мобілізації для об`їзду блокпосту. Рухаючись лісовою дорогою, вони виїхали до населеного пункту с. Кам`янка Житомирської області, що засвідчувалось наявним дорожнім знаком з назвою цього населеного пункту. ОСОБА_2 , розуміючи, що вони виїхали за межі Рівненської області, де він не має власних повноважень, звернувся до працівників ТЦК та попросив їх повернутись назад. В цей час, на початку села, біля узбіччя дороги вони побачили чоловіка у цивільному одязі, який ходив біля свого автомобіля. Після чого обидва автомобіля зупинились, водій першого автомобіля «Volkswagen» моделі «Transporter Т-4» (військовослужбовець), не виходячи з автомобіля, почав спілкуватись з громадянином, саму розмову ОСОБА_2 не чув, оскільки на той момент перебував в салоні другого автомобіля «Volkswagen» моделі «Touareg», який був позаду в декількох метрах. У подальшому, даний громадянин підійшов до свого автомобіля, з водійської сторони взяв мобільний телефон і почав фільмувати дії працівників ТЦК. Після чого з автомобіля «Volkswagen» моделі «Transporter Т-4» вийшло два працівники ТЦК і за допомогою сили, не завдаючи йому тілесних ушкоджень, спробували посадити вказаного громадянина до свого автомобіля. Даний чоловік почав пручатись і в цей час водій автомобіля «Volkswagen» моделі «Touareg», в якому перебував ОСОБА_2 , вийшов, щоб допомогти працівникам ТЦК посадити громадянина до іншого з автомобілів. Побачивши, що відбувається, ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, в якому перебував, та майже відразу побачив, що громадянина вже посадили до автомобіля ТЦК, тому сів назад. Після цього, два автомобіля ТЦК направились на виїзд з с. Кам`янка Житомирської області у напрямок селища Рокитне Рівненської області. Зауважив, що під час подій в с. Кам`янка капітан поліції ОСОБА_1 перебував в салоні автомобіля, до якого посадили громадянина, та з нього не виходив, допомогу працівникам ТЦК не надавав. Працівник ТЦК, який керував автомобілем, у якому їхав ОСОБА_2 , повідомив йому, що вказаний громадянин відмовився надавати їм свої анкетні дані та документи, почав поводитись агресивно, тому працівниками ТЦК було прийнято рішення доставити його до адміністративної будівлі ТЦК в селищі Рокитне. В подальшому, коли вони перші прибули до приміщення ТЦК, то дізнались, що громадянин, якого затримано в с. Кам`янка, є діючим працівником поліції Житомирської області. На той момент другий автомобіль із затриманим громадянином ще не прибув до ТЦК. Коли до ТЦК прибув автомобіль «Volkswagen» моделі «Transporter Т-4» з затриманим громадянином, ОСОБА_2 перебував на території близько в 30 метрах від вхідних дверей. Автомобіль ТЦК зупинився біля вхідних дверей і працівники ТЦК завели затриманого всередину будівлі, самого затриманого ОСОБА_2 не бачив. Після цього ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 та повідомив, що затриманий громадянин дійсно є працівником поліції, про що ОСОБА_2 відразу повідомив майору поліції ОСОБА_4 та доповів про подію. Також ОСОБА_2 повідомив, що йому не відома інформація про застосування відносно вказаного громадянина фізичної сили з боку працівників ТЦК. В той час, коли його затримували працівники ТЦК в с. Кам`янка Житомирської області, фізична сила працівниками застосовувалась щодо нього лиш для того, щоб посадити до автомобіля і лише через те, що даний громадянин пручався. При цьому, ОСОБА_2 не бачив, щоб працівники ТЦК наносили йому удари або поводились з ним будь-яким протизаконним чином. ОСОБА_2 також зауважив, що йому зі слів ОСОБА_1 стало відомо, що перебуваючи в салоні автомобіля «Volkswagen» моделі «Transporter Т-4» по дорозі до селища Рокитне, вказаний громадянин продовжував пручатись, наносив собі удари, намагався схватитись під час руху за кермо автомобіля. Крім того, вказав, що він особисто та ОСОБА_1 під час зазначених подій перебували у форменному одязі зі знаками розрізнення (жетони, шеврони, погони), будь-яких сторонніх предметів (балаклав) не використовували. На момент зазначених подій у ОСОБА_2 в наявності перебувала службова бодікамера, але враховуючи зазначені обставини, а також те, що він особисто не приймав участі у спілкуванні з затриманим громадянином, бодікамеру не використовував; у ОСОБА_1 також була бодікамера, але ОСОБА_2 не відомо, чи використовував він її під час зазначених подій (т.2, а.с.114);

— у межах службового розслідування дисциплінарною комісією опитано поліцейського ОСОБА_1 , який у своєму поясненні зазначив, що 28.02.2026 близько 09:20 год вони зі старшим сержантом поліції ОСОБА_2 прибули до ВП №2 Сарненського РВП на інструктаж, оскільки відповідно графіку затвердженого керівництвом підрозділу поліції того дня були задіяні спільно з працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 до оповіщення населення під час проведення мобілізації. Після закінчення інструктажу, близько 10:00 год, вони спільно з представниками ТЦК вирушили на оповіщення, старшим групи був військовий ( ОСОБА_2 знаходився в іншому авто працівників ТЦК «Volkswagen» марки «Touareg»). Рухались вони на автомобілі марки «Volkswagen» моделі «Transporter Т-4» сірого кольору. При цьому, ОСОБА_1 перебував в однострої, з розпізнавальними знаками поліції, шевронами та спеціальним жетоном, який був розміщений на бушлаті. В зв`язку з тим, що в автомобілі було досить тепло, ОСОБА_1 зняв бушлат, залишив його на кріслі автомобіля та знаходився у флісовій куртці чорного кольору, яка була без розпізнавальних знаків та без шевронів. Разом з тим, на шиї у ОСОБА_1 знаходився «баф» чорного кольору. Під час руху авто, ОСОБА_1 не звертав уваги, куди вони їхали; лише в момент, коли вони зупинились, ОСОБА_1 запитав старшого групи ОСОБА_8 , де вони знаходяться, та останній повідомив, що в с. Кам`янка. У зв`язку з цим, ОСОБА_1 одразу зрозумів, що вони перебували в Житомирській області та не встиг нічого сказати представникам ТЦК, оскільки всі вони одразу вийшли з автомобіля та направились до невідомого йому громадянина, який стояв на узбіччі (як вже пізніше було встановлено, ним виявився ОСОБА_3 ). ОСОБА_1 залишився в авто. Через невеликий проміжок часу (секунд 30), працівники ТЦК взяли ОСОБА_3 під руки та посадили в автомобіль поруч із ОСОБА_1 . В цей час та в подальшому ОСОБА_1 знаходився в чорній флісовій куртці, без будь яких розпізнавальних знаків та з одягнутим «бафом» на обличчі. Під час руху транспортного засобу вони не розмовляли, ОСОБА_1 ОСОБА_3 не впізнав. Під час руху до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 намагався вхопитися за кермо та вистрибнути з авто, внаслідок чого водій зупинив автомобіль. Між громадянином та працівниками ТЦК виникла шарпанина, під час якої останні нанесли ушкодження потерпілому (наносили удари в районі обличчя, тримали за шию, руку). Все це відбувалось в автомобілі, з якого ніхто не виходив. Також, під час руху до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 неодноразово погрожував всім фізичною розправою та зазначив, що має бронювання, однак причину бронювання та свої особисті дані на той момент не повідомляв. Також намагався сам собі нанести тілесні ушкодження, в зв`язку з чим ОСОБА_1 тримав його ліву руку. При в`їзді до селища Рокитне, ОСОБА_3 ще раз спробував вискочити з авто, після чого працівники ТЦК знову нанесли останньому тілесні ушкодження. В подальшому, після доставлення ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , керівництво ТЦК повідомило ОСОБА_1 , що вказаний громадянин є поліцейським, про що ОСОБА_1 одразу повідомив майору поліції ОСОБА_4 . Крім того, пояснив, що по ІПНП ОСОБА_3 він не перевіряв, оскільки той не називав своїх особистих даних протягом всього часу прямування до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дізнавшись його дані, ОСОБА_1 одразу повідомив своє керівництво. З приводу телефонної розмови з ОСОБА_3 . ОСОБА_1 зазначив, що 27.02.2026 в них дійсно була така розмова по телефону, у якій ОСОБА_3 запропонував йому зайняти його посаду, оскільки має намір переводитись в іншу службу. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що три роки тому вони разом з ОСОБА_3 навчались на ПОГ в м. Вінниця, однак візуально він його не пам`ятав та номера телефону його не мав, зв`язків вони не підтримували. Щодо використання бодікамери під час подій 28.02.2026 ОСОБА_1 пояснив, що за час перебування з ОСОБА_3 він не використовував службову бодікамеру, оскільки в ситуації, яка тоді склалася, забув її увімкнути. Про факт побиття ОСОБА_3 працівниками ТЦК на лінію «102» не повідомляв, оскільки в ситуації, яка склалася, не мав можливості це зробити (т.2, а.с.113);

— у межах службового розслідування дисциплінарною комісією також опитано окремих працівників і керівництво Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, начальника УПД ГУНП в Рівненській області, пояснення яких зафіксовані у змісті Висновку (т.1, а.с.125-133; т.2, а.с.116-117, 118-119, 120-121, 122-127, 128-132, 133, 134, 135, 136);

— дисциплінарною комісією досліджено надану для врахування під час проведення службового розслідування медичну документацію №171/0, Акт судово-медичного обстеження від 28.02.2026 №38, проведеного ОСОБА_3 на підставі направлення начальника слідчого відділення ВП №2 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області від 28.02.2026., та встановлено, що під час подій 28.02.2026 працівники ТЦК, без участі поліцейських, затримали ОСОБА_3 та із застосуванням сили помістили до автомобіля «Volkswagen» моделі «Transporter Т-4», спричинивши йому легкі тілесні ушкодження, які призвели до короткочасного розладу здоров`я;

— дисциплінарною комісією досліджено посадову інструкції поліцейських СРПП ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, затверджену 08.01.2026, з якою старший сержант поліції ОСОБА_2 ознайомлений особисто під підпис (т.2, а.с.98-101);

— дисциплінарною комісією досліджено посадову інструкцію поліцейського офіцера громади СВГ ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, затверджену 27.08.2024, з якою капітан поліції ОСОБА_1 ознайомлений особисто під підпис (т.2, а.с.102-106);

— за результатами проведення службового розслідування дисциплінарною комісією ГУНП в Рівненській області встановлено у діях капітана поліції ОСОБА_1 та старшого сержанта поліції ОСОБА_2 порушення службової діяльності (дисциплінарні проступки), причинами допущення яких визначено особисту недисциплінованість, неналежне та безвідповідальне ставлення позивачів до виконання покладених на них службових обов`язків;

— під час визначення видів дисциплінарних стягнень дисциплінарною комісією враховано характер дисциплінарних проступків, обставини, за якими вони були вчинені, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби, а також обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейського, а саме його попередня бездоганна поведінка, високі показники виконання повноважень, вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку;

— за наслідками проведення службового розслідування дисциплінарною комісією ГУНП в Рівненській області запропоновано, зокрема:

(2) відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, вважати такими, що знайшли своє підтвердження;

(3) за порушення службової дисципліни, пунктів 3, 4 статті 7, пунктів 1, 2 частини 1, частини 3 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 10, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, абзацу 22 пункту 6 розділу І, абзацу 6 пунктом 11 розділу І, пункту 4 розділу VI Правил носіння однострою поліцейських, затверджених наказом МВС України від 19.08.2017 №718, пункту 2 розділу І, пункті 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, пунктів 2.4., 2.17., 2.26. розділу ІІ посадової інструкції поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, затвердженої 27.08.2024 начальником ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області майором поліції О. Назаренком, що виразилося у самостійному залишенні місця дислокації підрозділу поліції (Рівненської області), свідомому невикористанні пристрою, призначеного для запису, зберігання та відтворення відеоінформації (відеореєстратора), порушенні правил носіння однострою поліцейських та неповідомленні за скороченим номером на спецлінію 102 про дії, які порушують права та честь людини, недотриманні Присяги поліцейського, керуючись статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію», статтями 11, 12, 13, 19, 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, капітану поліції ОСОБА_1 (0153138), поліцейському офіцеру громади сектору взаємодії з громадами відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» — оголосити дисциплінарне стягнення, у виді звільнення зі служби в поліції;

(4) за порушення службової дисципліни, пунктів 3, 4 статті 7, пунктів 1, 2 частини 1, частини 3 статті 18, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 3, 10, 11 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, пункту 2 розділу І, пункті 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026, пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, пунктів 2.2., 2.11., 2.12., абзацу 8 пункту 2.33., 2.45., 2.46., 2.56. розділу ІІ посадової інструкції поліцейського СРПП ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, затвердженої 08.01.2026 начальником ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області підполковником поліції О. Назаренком, що виразилося у самостійному залишенні місця дислокації підрозділу поліції (Рівненської області), свідомому невикористанні пристрою, призначеного для запису, зберігання та відтворення відеоінформації (відеореєстратора) та неповідомленні за скороченим номером на спецлінію «102» про дії, які порушують права та честь людини, недотриманні Присяги поліцейського, керуючись статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію», статтями 11, 12, 13, 19, 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, старшому сержанту поліції ОСОБА_2 (0051963), поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» — оголосити дисциплінарне стягнення, у виді звільнення зі служби в поліції.

З урахуванням змісту Висновку, 09.03.2026 начальником ГУНП в Рівненській області видано оскаржуваний наказ №502 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» (далі Наказ №502), яким, зокрема, до капітана поліції ОСОБА_1 та старшого сержанта поліції ОСОБА_2 застосовано дисциплінарні стягнення у виді звільнення зі служби в поліції (пункти 1 та 2).

Зміст Наказу №502 доведено до відома поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_2 09.03.2026 шляхом особистого ознайомлення під підпис (т.1, а.с.65-73).

На підставі Наказу №502, 09.03.2026 начальником ГУНП в Рівненській області видано оспорювані накази «По особовому складу» №91о/с та №92о/с (далі Наказ №91о/с та Наказ №92о/с відповідно), якими поліцейських ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відповідно звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Зміст наказів №91о/с та №92о/с доведено до відома ОСОБА_2 та ОСОБА_1 09.03.2026 шляхом особистого ознайомлення під підпис (т.1, а.с.157, 156).

Вважаючи застосоване відповідачем дисциплінарне стягнення непропорційним вчиненим позивачами діянням, а пункти 1, 2 Наказу №502 та видані на їх підставі накази №91о/с і №92о/с протиправними, представник позивачів звернувся з суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма Основного Закону України означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених останнім, вчиняти дії, не виходячи за межі визначених законом прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише установлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Спеціальним нормативно-правовим актом, яким врегульовано правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус посад поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, є Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон №580-VIII).

У свою чергу, сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначені Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі Дисциплінарний статут).

Частиною першою статті 3 Закону №580-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Основні обов`язки поліцейського визначені статтею 18 Закону №580-VIII, відповідно до пунктів 1 3 частини першої якої поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Вказані норми кореспондуються з положеннями частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України (пункт 1); знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки (пункт 2); поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень (пункт 3); (…) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника (пункт 5); утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України (пункт 6); (…) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень (пункт 11); дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення (пункт 12); сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції (пункт 13) (…).

За правилами частини першої статті 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».

При цьому, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга статті 19 Закону №580-VIII).

У розумінні, наведеному у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (частина друга статті 1 Дисциплінарного статуту).

За визначенням, наведеним у статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Поняття дисциплінарного стягнення та його види наведено у статті 13 Дисциплінарного статуту.

Так, частиною третьою означеної статті установлено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Водночас, застосування до поліцейського інших видів дисциплінарних стягнень, не передбачених цим Статутом, забороняється (частина п`ята цієї статті).

А положеннями частин першої та другої вказаної статті передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

Відповідно до частини першої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

За приписами частин другої четвертої статті 14 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, медіа (далі — повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою (частина шоста статті 14 Дисциплінарного статуту).

У разі вчинення поліцейським більше двох дисциплінарних порушень проводиться одне службове розслідування (…) (частина сьома вказаної статті).

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Дисциплінарного статуту, проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії, що формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування.

Частиною п`ятнадцятою цієї ж статті визначено, що за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.

За правилами частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Вимоги аналогічного змісту установлені в частині восьмій цієї статті також і для керівника поліцейського під час визначення виду дисциплінарного стягнення, яке підлягає застосуванню щодо останнього.

Обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність поліцейського, регламентовані відповідно нормами частин четвертої і шостої статті 19 Дисциплінарного статуту.

При цьому, суд зауважує, що з огляду на положення частини п`ятої означеної статті, перелік обставин, які пом`якшують відповідальність поліцейського, не є вичерпним, на відміну від переліку обставин, що обтяжують таку відповідальність, який будь-якому доповненню не підлягає.

Частиною дев`ятою статті 19 Дисциплінарного статуту імперативно визначено, що за кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.

Разом з тим, в разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (частина сьома цієї ж статті).

Порядок виконання дисциплінарних стягнень установлений статтею 22 Дисциплінарного статуту.

Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX Дисциплінарний статут доповнено розділом V «Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану». Вказані зміни набрали чинності 01.05.2022.

Так, частиною першою статті 26 Дисциплінарного статуту передбачено, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження.

Статтею 29 Дисциплінарного статуту визначено особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, згідно з частиною першою якої, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частиною другою вказаної статті врегульовано, що дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого звільнення зі служби в поліції.

Дисциплінарні проступки такі, як перебування поліцейського на службі у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння, а також залишення місця несення служби без поважних причин, не можуть бути віднесені до незначних дисциплінарних проступків.

На виконання приписів частини десятої статті 14, частини сьомої статті 15 Дисциплінарного статуту, з метою належної організації заходів, спрямованих на зміцнення службової дисципліни в діяльності органів та підрозділів Національної поліції України, запобігання надзвичайним подіям за участю поліцейських, упорядкування питань призначення, проведення службових розслідувань за фактами порушення поліцейськими службової дисципліни, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807) затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок №893).

Цим Порядком визначено процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.

За правилами пункту 1 розділу ІІ Порядку №893 службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Повноваження голови та членів дисциплінарної комісії визначаються статтею 15 Дисциплінарного статуту та Положенням про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 (пункт 6 розділу ІV Порядку №893).

Службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку (пункт 4 розділу V Порядку №893).

У разі, якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення. (…) Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19 22 Статуту (пункт 1 розділу VІІ Порядку №893).

Виконання таких дисциплінарних стягнень, як звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь та звільнення зі служби в поліції, шляхом видання наказів по особовому складу покладається на підрозділи кадрового забезпечення (служби персоналу) територіальних органів поліції, установ та закладів поліції, а також ЗВО (пункт 3 розділу VІІ Порядку №893).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Аналізуючи наведені вище положення законодавства, яке регулює спірні правовідносини в межах цього адміністративного спору, суд зазначає, що служба в поліції є особливо відповідальною і законодавчо регламентованою діяльністю уповноважених на те осіб (поліцейських), в основу якої закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Службова дисципліна поліцейського полягає у виконанні (дотриманні) ним законодавчих та підзаконних нормативних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, які такими актами передбачені; базується на високій свідомості та зобов`язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників, вживати заходів щодо припинення протиправних дій осіб, які їх вчиняють. Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника поліції з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед їх вичерпного переліку, установленого частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту.

Водночас, адміністративний суд, у силу вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.

У постанові від 26.01.2022 у справі №620/39721 Верховний Суд виснував, що правова оцінка правильності й обґрунтованості рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися, насамперед, на такому:

— чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлений Конституцією і законами України;

— чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;

— чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;

— чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) з учиненим діянням.

Спір в межах цієї адміністративної справи виник у зв`язку із застосуванням до позивачів дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII, а тому, в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує наведені вище висновки Верховного Суду.

Повертаючись до обставин даної справи, суд зазначає, що службовим розслідуванням, проведеним у період з 02 до 09 березня 2026 року дисциплінарною комісією ГУНП в Рівненській області, встановлено порушення службової дисципліни, зокрема, поліцейським СРПП ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області старшим сержантом поліції ОСОБА_2 та поліцейським офіцером громади ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції ОСОБА_1 .

При цьому, допущені позивачем-1 порушення виразилися у самостійному залишенні ним місця дислокації підрозділу поліції (Рівненської області), свідомому невикористанні пристрою, призначеного для запису, зберігання та відтворення відеоінформації (відеореєстратора), порушенні правил носіння однострою поліцейських, неповідомленні за скороченим номером на спецлінію «102» про дії, які порушують права та честь людини, а також недотриманні Присяги поліцейського.

У свою чергу, допущені позивачем-2 порушення виразилися у самостійному залишенні ним місця дислокації підрозділу поліції (Рівненської області), свідомому невикористанні пристрою, призначеного для запису, зберігання та відтворення відеоінформації (відеореєстратора), неповідомленні за скороченим номером на спецлінію «102» про дії, які порушують права та честь людини, а також недотриманні Присяги поліцейського.

Оцінюючи обґрунтованість встановлених комісією дисциплінарних проступків позивачів, зокрема, в частині самостійного залишення ними місця дислокації підрозділу поліції (Рівненської області), суд враховує, що відповідно до частини першої статті 13 Закону №580-VIII, систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліції; 2) територіальні органи поліції.

Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (частина перша статті 15 Закону №580-VIII).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України і триває дотепер.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Додаткові повноваження поліції, зокрема, під час дії воєнного стану регламентовані статтею 24 Закону №580-VIII, частиною п`ятою якої визначено, що за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов`язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як установлено судом із матеріалів справи, станом на 28.02.2026 позивачі були працівниками та займали відповідні посади у відділенні поліції №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, тобто проходили службу у територіальному органі поліції, місцем дислокації (розташування) і територією обслуговування якого є Сарненський район Рівненської області, що не є спірними обставинами у справі та визнається її сторонами.

Викладене кореспондується зі змістом належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посадових інструкцій поліцейських, а саме: пунктами 1.3, 2.1, 2.3 посадової інструкції поліцейського офіцера громади СВГ ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, затвердженої 27.08.2024, з якою позивач-1 ознайомлений особисто під підпис (т.2, а.с.102-106); пунктами 2.1, 2.7, 2.33 посадової інструкції поліцейських СРПП ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, затвердженої 08.01.2026, з якою позивач-2 також ознайомлений особисто під підпис (т.2, а.с.98-101).

За обставинами справи, з урахуванням наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.02.2026 №131 «Про організацію роботи груп оповіщення, мобільних та стаціонарних блокпостів від ІНФОРМАЦІЯ_1 у Рівненській області» (Наказ №131), та відповідно до затвердженого начальником ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області «Плану вжиття додаткових заходів 28.02.2026 на території обслуговування», 28.02.2026 поліцейські ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заступили в добовий наряд у складі груп оповіщення спільно з представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з «Книги нарядів ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області» від 04.03.2026 (т.2, а.с.90) та узгоджується з матеріалами справи і поясненнями сторін (їх представників).

При цьому, суд зауважує, що в пункті 13 та додатку до Наказу №131 групам оповіщення доручено здійснювати заходи з оповіщення військовозобов`язаних лише згідно із затвердженими графіком і маршрутом, який обмежувався конкретним переліком територіальних громад і міст Рівненської області, а також територією області в цілому.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що, здійснюючи 28.02.2026 заходи з оповіщення військовозобов`язаних, 8 та 9 групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , до складу яких входили капітан поліції ОСОБА_1 та старший сержант поліції ОСОБА_2 , з використанням належних працівникам ТЦК двох транспортних засобів, а саме автомобілів марки «Volkswagen» моделей «Transporter Т-4» і «Touareg», залишили межі Рівненської області та прибули до села Кам`янка Коростенського району Житомирської області, де здійснили мобілізаційні заходи щодо громадянина ОСОБА_3 , жителя вказаного населеного пункту, який є поліцейським офіцером громади Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області та має спеціальне звання «капітан поліції».

У ході службового розслідування дисциплінарною комісією з`ясовано, що на постійному користуванні у капітана поліції ОСОБА_1 знаходився логістичний пристрій (планшет) марки «Lenovo Tab M8», що підтверджено ним у своїх письмових пояснення дисциплінарній комісії та усних пояснень суду під час проведення судового засідання.

У результаті моніторингу ІП «Геопортал» та «Треки патрулів» ІПНП, досліджено маршрут руху планшетного пристрою, вхід до якого було здійснено капітаном поліції ОСОБА_1 , та встановлено, що 28.02.2026 об 11:32 год зазначений планшетний пристрій залишив межі Рівненської області в напрямку Житомирської області, об 11:39 год планшетний пристрій заїхав у с. Кам`янка Коростенського району Житомирської області, об 11:40 год планшетний пристрій припинив рух в районі провулку Рокитнівського, об 11:41 год планшетний пристрій розпочав рух в напрямку виїзду з раніше зазначеного населеного пункту, об 11:45 год планшетний пристрій залишив межі с. Кам`янка, об 11:51 год планшетний пристрій повернувся на територію Рівненської області (т.2, а.с.75, 76-78, 79-81, 93).

Суд критично оцінює твердження позивача ОСОБА_1 щодо відсутності у нього обізнаності з приводу виїзду групи оповіщення 28.02.2026 за межі Рівненської області через рух лісовими дорогами та відсутність будь-яких вказівників (знаків) з назвами населених пунктів, оскільки під час судового розгляду справи позивач ОСОБА_2 визнав, що рухаючись в одному з транспортних засобів (автомобілів), належних представникам ТЦК, він побачив вказівник (знак) з назвою населеного пункту «Кам`янка», який знаходився на початку цього села.

Також суд вважає необґрунтованими твердження позивачів щодо неможливості їх невідкладного повернення до Рівненської області під час здійснення заходів оповіщення 28.02.2026 по причині здійснення ними таких заходів з використанням належних представникам ТЦК автомобілів, оскільки, як стверджували ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у своїх усних та письмових поясненнях, вжиті ними дії з метою повернення до місця дислокації підрозділу поліції обмежились лише відповідним повідомленням (проханням) представникам ТЦК про необхідність повернення на територію Рівненської області, що виявилось недієвим.

Натомість, суд звертає увагу на можливість та обов`язок (відповідно до посадових інструкцій) позивачів у подібній ситуації (обстановці) повідомити про її хід своїх безпосередніх керівників та/або керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 (на підставі Наказу №131 якого діяли групи оповіщення) та/або зателефонувати за скороченим номером на спецлінію «102» задля фіксації порушення представниками ТЦК визначеного Наказом №131 маршруту руху груп оповіщення, чого у даному випадку позивачами зроблено не було.

Наведене, на переконання суду, свідчить про відсутність у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 28.02.2026 (під час їх участі у заходах з оповіщення військовозобов`язаних) непереборних обставин, які унеможливлювали невідкладне повернення позивачів до місця дислокації підрозділу поліції, в якому вони проходили службу (Рівненська область), а також спростовує викладене за змістом позовної заяви твердження представника позивачів про невстановлення у ході службового розслідування факту наявності у поліцейських умислу на залишення території Рівненської області.

Доказів протилежного матеріали справи не містять та стороною позивачів не доведено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення поліцейськими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 маршруту руху, визначеного Наказом №131 для 8 і 9 груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою здійснення 28.02.2026 заходів з оповіщення військовозобов`язаних, а також про безпідставне залишення позивачами як поліцейськими місця дислокації свого підрозділу поліції (Рівненської області), що свідчить про недотримання ними службової дисципліни та обґрунтованість дисциплінарного проступку, виявленого за наслідками службового розслідування.

Ще однією підставою для притягнення позивачів до дисциплінарної відповідальності, згідно з Висновком, послугувало свідоме невикористання поліцейськими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації (відеореєстраторів), з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Закону №580-VIII, поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, як фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулює Інструкція із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018 №1026, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.01.2019 за №28/32999 (далі Інструкція №1026).

За правилами пункту 2 розділу І Інструкції №1026, застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення;

2) охорони громадської безпеки та власності;

3) забезпечення безпеки осіб;

4) забезпечення публічної безпеки і порядку.

Змістом пунктів 3, 4 та 5 розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що портативні відеореєстратори та карти пам`яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації (Журнал обліку) (додаток 1), який зберігається в органі, підрозділі поліції.

Під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.

Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Забезпечення належного виконання вимог Інструкції №1026 є обов`язком поліцейського в силу приписів пункту 2 розділу VII цієї Інструкції.

Як встановлено у ході службового розслідування та підтверджується матеріалами справи, при заступанні у наряд 28.02.2026 поліцейському СРПП ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області старшому сержанту поліції ОСОБА_2 відповідальною особою цього відділення поліції було видано нагрудний відеореєстратор, про що зроблено відповідний запис в журналі отримання, який засвідчено особистим підписом позивача-2 (т.2, а.с.92); логістичний пристрій (планшет) не видавався у зв`язку із відсутністю вільних пристроїв (т.2, а.с.94).

Що стосується поліцейського офіцера громади ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_1 , то для постійного носіння та зберігання йому було видано нагрудну відеокамеру підвищеної міцності Motorola VB-400 (т.2, а.с.83, 93).

Означені обставини (факти) визнано та підтверджено й самими позивача у наданих ними усних і письмових поясненнях.

Однак, в ході моніторингу в системі для збору, збереження та аналізу відеоінформації за допомогою цифрових нагрудних відеокамер підвищеної міцності Motorola VB-400 дисциплінарною комісією ГУНП в Рівненській області встановлено, що відеофайли джерела «BK_0153138_Primak E.V._POG» з нагрудної відеокамери підвищеної міцності Motorola VB-400, яка перебувала у розпорядженні ОСОБА_1 , за 28.02.2026 в системі відсутні (т.2, а.с.82, 83).

Відеозаписи подій, які відбулися 28.02.2026 у с. Кам`янка Житомирської області за участі груп оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 , з нагрудного відеореєстратора (бодікамери), виданого ОСОБА_2 , також відсутні.

У судовому засіданні, під час надання суду пояснень з приводу обставин даної справи, як позивач ОСОБА_1 , так і позивач ОСОБА_2 визнали той факт, що під час подій, які відбулися 28.02.2026 у с. Кам`янка Житомирської області, вони не використовували свої бодікамери, покликаючись при цьому на відсутність такої потреби ( ОСОБА_2 ) та відсутність можливості увімкнути пристрій ( ОСОБА_1 ).

Наведене, на переконання суду, саме по собі підтверджує порушення позивачами як поліцейськими вимог пункту 2 розділу І і пункту 5 розділу ІІ Інструкції №1026, оскільки, незважаючи на початок виконання ними 28.02.2026 службових обов`язків, пов`язаних зі здійсненням заходів оповіщення військовозобов`язаних у складі груп оповіщення, зокрема під час перевірки персональних даних та наступного затримання ОСОБА_3 представниками ТЦК, включення портативних відеореєстраторів не відбулось.

Разом з тим, суд звертає увагу, що за змістом позовної заяви представник позивачів вказав, що відеореєстратор ОСОБА_1 не було увімкнуто останнім, оскільки спочатку не було такої необхідності, з урахуванням потужності акумуляторної батареї, а в момент, коли ОСОБА_3 доставляли до ІНФОРМАЦІЯ_1 , він не мав змоги його увімкнути.

Суд критично оцінює такі твердження представника позивачів, оскільки матеріалами справи достеменно підтверджено, що під час подій 28.02.2026 у розпорядженні ОСОБА_1 знаходилась нагрудна відеокамера підвищеної міцності (потужності) Motorola VB-400, які видавались для постійного носіння та зберігання саме поліцейським офіцерам громад.

Більше того, виходячи зі змісту пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , наданих під час судового розгляду цієї справи, суд дійшов висновку про порушення позивачами також і приписів пункту 4 розділу ІІ Інструкції №1026 в частині вимог до місця (способу) закріплення портативних відеореєстраторів поліцейськими, яким є форменний одяг, а саме на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. Водночас, як визнали позивачі, 28.02.2026, під час перевірки персональних даних та наступного затримання ОСОБА_3 представниками ТЦК, їхні [позивачів] бодікамери були закріплені на флісових куртках (бушлатах), які знаходились у транспортних засобах (окремо), а самі позивачі були одягнені у флісові кофти чорного кольору.

Отже, під час подій 28.02.2026, які відбулись у с. Кам`янка Житомирської області, портативні відеореєстратори (бодікамери) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 хоч і були закріплені ними на своєму форменному одязі (флісових куртках (бушлатах)), однак у спосіб, який не забезпечував можливості здійснення належної (якісної) відеофіксації ходу виконання поліцейськими своїх службових обов`язків.

Викладене дозволяє суду стверджувати, що невключення позивачами під час подій 28.02.2026 бодікамер, призначених для фіксації виконання службових обов`язків, здійснено ними свідомо та цілеспрямовано, незважаючи на відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали або унеможливлювали вчинення позивачами таких дій.

З цих же підстав суд відхиляє викладені у позовній заяві твердження представника позивачів щодо невстановлення в ході службового розслідування умисного та свідомого неувімкнення позивачами відеореєстраторів саме в період виникнення події із ОСОБА_3 .

Наведене у своїй сукупності дає суду підстави для висновку про порушення поліцейськими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 приписів і вимог Інструкції №1026 під час подій, які відбулись 28.02.2026 у с. Кам`янка Житомирської області за участю поліцейського ОСОБА_3 , що свідчить про обґрунтованість висновків дисциплінарної комісії ГУНП в Рівненській області про наявність у діяннях позивачів порушень службової дисципліни (дисциплінарних проступків), які полягають у свідомому невикористанні ними пристроїв, призначених для запису, зберігання та відтворення відеоінформації (відеореєстраторів).

Окремою підставою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідачем слугувало також порушення позивачем-1 правил носіння однострою поліцейських під час подій 28.02.2026, яке представник позивачів вважає безпідставним, покликаючись на відсутність заборони (наказу) керівництва позивача-1 перебувати в автомобілі ТЦК без одягнутого поліцейського бушлата з метою комфортного пересування таким транспортним засобом та через високу температуру повітря у ньому. Крім того, стверджує про відсутність будь-яких негативних наслідків перебування позивача-1 без форменного бушлата.

У свою чергу, позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні суду пояснив, що час події 28.02.2026 усі необхідні розпізнавальні знаки (погони, шеврони тощо) були наявні та знаходились на його куртці (бушлаті), однак на флісовій кофті, у якій він перебував в автомобілі ТЦК, згаданих вище розпізнавальних знаків не було, що узгоджується зі змістом письмових пояснень позивача-1, наданих ним у ході службового розслідування (т.2, а.с.113).

Водночас, представник відповідача у судовому засіданні наголосила на порушенні ОСОБА_1 правил носіння однострою поліцейських, оскільки під час затримання і наступного транспортування ОСОБА_3 до приміщення ТЦК у Рівненській області позивач-1 перебував без розпізнавальних знаків поліцейського.

Аналізуючи наведені вище доводи сторін та обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до частини першої статті 5-1 Закону №580-VIII, ознаками належності до поліції є, зокрема, однострій поліцейських, спеціальний жетон та службове посвідчення поліцейського.

Статтею 20 цього ж Закону встановлено, що поліцейські мають єдиний однострій. Поліцейський отримує однострій безоплатно. На однострої поліцейського розміщується спеціальний жетон.

Поліцейському заборонено знімати з однострою чи приховувати спеціальний жетон, а також будь-яким іншим чином перешкоджати прочитанню інформації на ньому або фіксуванню її за допомогою технічних засобів.

Правила носіння та норми належності однострою поліцейських затверджує Міністр внутрішніх справ України.

В силу приписів пункту 12 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення.

Наказом МВС України від 19.08.2017 №718 (у редакції наказу МВС України від 11.05.2022 №287), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.09.2017 за №1122/30990, затверджені Правила носіння однострою поліцейських, які визначають порядок та умови використання предметів однострою, розміщення на ньому державних нагород, відомчих заохочувальних відзнак, знаків розрізнення та нагрудного знака поліцейськими, у тому числі відрядженими (прикомандированими) до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, інших органів державної влади, установ та організацій, закладів, органів місцевого самоврядування, а також здобувачами вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі Правила №718).

Відповідно до пункту 2 розділу І Правил №718:

— знаки розрізнення поліцейського — знаки розрізнення на однострої (нарукавний знак «Поліція», нарукавні знаки органів (структурних підрозділів поліції), погони), що визначають приналежність до держави, відповідних органів (структурних підрозділів) поліції та спеціальні звання поліцейського;

— спеціальний жетон поліцейського — спеціальний жетон з індивідуальним номером поліцейського є нагрудним знаком, що закріплюється за поліцейським у встановленому законодавством порядку (далі — спеціальний жетон);

— спеціальний однострій — однострій, що використовується поліцейськими під час виконання службових обов`язків (завдань), проведення спеціальних заходів (операцій), тренувань (навчань), на заняттях та інших заходах, що мають офіційний характер.

Поліцейські забезпечуються одностроєм згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.06.2020 №434 «Про затвердження норм належності однострою поліцейських», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.2020 за №568/34851 (пункт 4 розділу І Правил №718).

Приписами пункту 8 розділу І Правил №718 поліцейських зобов`язано: носити однострій відповідно до вимог цих Правил; утримувати однострій у зразковому стані; бережно ставитися до однострою та запобігати його пошкодженню й забрудненню.

При цьому, контроль за зовнішнім виглядом поліцейських, наявністю, станом предметів однострою та за дотриманням поліцейськими вимог цих Правил здійснюється керівниками (заступниками керівників, уповноваженими особами від керівництва) органів (підрозділів) поліції, ЗВО під час проведення ними стройових оглядів, інструктажів, занять (пункт 11 розділу І Правил №718).

Змістом письмових пояснень поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується, що вранці 28.02.2026, перед заступанням в наряд (на чергування), заступником начальника ВП начальником СВГЗ ВП №2 Сарненського РВП майором поліції Тітом А.М. проведено для них цільовий інструктаж, під час якого націлено на дотриманні законності під час несення служби, дотриманні заходів особистої безпеки, а також наголошено на перевірці осіб, які ухиляються від військової служби.

Згідно з пунктом 9 розділу І Правил №718, однострій поділяється:

1) за призначенням на: урочистий та спеціальний;

2) за сезоном носіння на: літній та зимовий.

Пунктом 3 розділу IV цих Правил визначено, що під час виконання службових обов`язків (завдань), проведення спеціальних заходів (операцій), тренувань (навчань), на заняттях та заходах, що мають офіційний характер, носиться спеціальний однострій.

Перелік знаків розрізнення поліцейських та платформ ідентифікаційних закріплений у пункті 1 розділу VI Правил №718, до якого належать, зокрема:

1) нарукавний знак «Поліція» на лівому рукаві предметів однострою, нарукавний знак органів (підрозділів) поліції — на правому рукаві (пришивається або кріпиться на платформах);

5) платформа ідентифікаційна нашивна із зазначенням індивідуального номера поліцейського розміщується на предметах спеціального однострою: на рукавах куртки спеціальної, куртки утеплювальної від куртки спеціальної (…); на рукавах куртки костюма (куртка, брюки) утепленого (…);

6) платформа ідентифікаційна металева із зазначенням прізвища поліцейського на предметах однострою розміщується справа на грудях (у місці, передбаченому конструкцією), наприклад: над нагрудною кишенею (сорочка костюма (сорочка, брюки) (сорочка, брюки) жіночий) або під написом «ПОЛІЦІЯ».

Комплексний аналіз наведених вище норм і правил дає підстави для висновку, що однострій поліцейських є однією з основних ознак належності особи до поліції, має єдину форму та є обов`язковим для носіння поліцейськими під час виконання ними службових обов`язків (завдань). На однострої поліцейського, за винятком визначених законодавством випадків, в обов`язковому порядку розміщується спеціальний жетон та знаки розрізнення поліцейського (нарукавний знак «Поліція», нарукавні знаки органів (структурних підрозділів поліції), погони) та спеціальні звання поліцейського). Водночас, за порушення правил носіння однострою поліцейського може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом та Порядком №893.

Повертаючись до обставин цієї адміністративної справи, суд зазначає, що матеріалами службового розслідування достеменно встановлено, що під час подій 28.02.2026, які відбулись у с. Кам`янка Житомирської області, поліцейський офіцер громади ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області капітан поліції ОСОБА_1 перебував на службі та виконував покладені на нього керівництвом службові обов`язки по оповіщенню військовозобов`язаних у складі групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, в силу вимог статті 20 Закону №580-VIII та Правил №718, під час виконання таких службових обов`язків позивач-1 повинен був перебувати у спеціальному однострої, на якому мали розміщуватися спеціальний жетон та знаки розрізнення поліцейського (нарукавний знак «Поліція», нарукавні знаки органів (структурних підрозділів поліції), погони) та спеціальні звання поліцейського), необхідні та достатні для ідентифікації його особи як поліцейського.

Крім того, пунктом 2.26. розділу ІІ посадової інструкції позивача-1 передбачено, що дотримання правил носіння однострою та знаків розрізнення є одним з основних завдань та обов`язків поліцейського офіцера громади.

Натомість, матеріалами справи та поясненнями ОСОБА_1 , наданими ним у судовому засіданні, підтверджується, що 28.02.2026, рухаючись в автомобілі представників ТЦК у напрямку до с. Кам`янка Житомирської області, під час перебування у вказаному населеному пункті, під час затримання представниками ТЦК поліцейського ОСОБА_3 , а також протягом усього часу повернення групи оповіщення на територію Рівненської області позивач-1 перебував, зокрема, у флісовій куртці чорного кольору без знаків розрізнення його як поліцейського та без належного йому спеціального жетону.

А тому, суд погоджується з твердженням представника відповідачів про порушення ОСОБА_1 правил носіння однострою поліцейських під час події 28.02.2026.

Більше того, встановлені вище фактичні обставини справи, на переконання суду, можуть свідчити про бажання ОСОБА_1 унеможливити його ідентифікацію (впізнання) як поліцейського, зокрема, ОСОБА_3 , щодо якого представниками ТЦК того дня здійснено незаконне затримання.

Суд констатує, що поліцейським забороняється носити однострій без спеціального жетона та знаків розрізнення, крім визначених законодавством випадків, на що прямо вказують норми абзацу другого частини третьої статті 20 Закону №580-VIII та пункт 3 розділу ІІ Правил №718.

Що стосується згаданих вище доводів представника позивачів, то такі не заслуговують на увагу суду, оскільки ані ОСОБА_1 , ані його представником не доведено у ході розгляду даної справи наявність визначених законом випадків та/або рішень вищого керівництва, які б дозволяли позивачу перебувати 28.02.2026 під час виконання ним службових обов`язків у форменному одязі без спеціального жетона та знаків розрізнення поліцейського на ньому.

Суд наголошує, що у період дії на території держави правового режиму воєнного стану дотримання працівниками поліції вимог спеціального законодавства, яке регламентує діяльність Національної поліції України, є особливо важливим для громадян та забезпечує підтримання публічної безпеки і порядку.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим висновок ГУНП в Рівненській області про наявність у діях капітана поліції ОСОБА_1 порушення службової дисципліни (дисциплінарного проступку), яке виразилось у порушенні ним правил носіння однострою поліцейських під час подій 28.02.2026.

Оцінюючи обґрунтованість притягнення позивачів до дисциплінарної відповідальності за неповідомлення ними за скороченим номером на спецлінію «102» про дії, які порушують права та честь людини, і недотримання Присяги поліцейського, суд враховує таке.

Згідно з Висновком службового розслідування, 28.02.2026, близько 11:45 год, в районі провулку Рокитнівського у с. Кам`янка Олевської ТГ Коростенського району Житомирської області група оповіщення з автомобіля «Volkswagen T-4» помітила поліцейського офіцера громади Коростенського РУП капітана поліції ОСОБА_3 , який перебував поблизу домогосподарства, після чого працівники ТЦК, без участі поліцейських, затримали ОСОБА_3 та із застосуванням сили помістили до автомобіля «Volkswagen T-4», спричинивши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я, що засвідчено медичною документацією №171/0 та Актом судово-медичного обстеження ОСОБА_3 від 28.02.2026 №38, які надані дисциплінарній комісії для врахування під час проведення службового розслідування.

Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_1 , 28.02.2026, перебуваючи у с. Кам`янка Житомирської області, представники ТЦК вийшли з автомобіля, в якому перебував позивач-1, посадили ОСОБА_3 до транспортного засобу, на що той добровільно погодився, та вирушили до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою перевірки і з`ясування його облікових даних. Під час руху автомобілем до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , зрозумівши, що позивач-1 перебуває без розпізнавальних знаків та увімкненої бодікамери, почав поводитись агресивно, завдавати собі удари руками та погрожувати усім присутнім в автомобілі. Враховуючи таку поведінку ОСОБА_3 , позивач-1 був вимушений тримати його за руку протягом усього часу прямування до відділу ТЦК, що позбавило його можливості здійснити виклик на лінію «102».

Суд критично оцінює такі пояснення позивача-1, оскільки останні суперечать не лише Висновку дисциплінарної комісії відповідача, але й особистим письмовим поясненням поліцейського ОСОБА_1 , наданих ним у ході службового розслідування, а саме про те, що 28.02.2026, перебуваючи у с. Кам`янка Житомирської області, працівники ТЦК взяли ОСОБА_3 «під руки» та посадили в автомобіль поруч із ОСОБА_1 ; під час руху до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 намагався вхопитися за кермо та вистрибнути з авто, внаслідок чого водій зупинив автомобіль; між громадянином та працівниками ТЦК виникла шарпанина, під час якої останні нанесли ушкодження потерпілому (наносили удари в районі обличчя, тримали за шию, руку); також, під час руху до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 намагався сам собі нанести тілесні ушкодження, в зв`язку з чим ОСОБА_1 тримав його ліву руку; при в`їзді до селища Рокитне, ОСОБА_3 ще раз спробував вискочити з авто, після чого працівники ТЦК знову нанесли йому тілесні ушкодження.

У свою чергу, ОСОБА_2 у судовому засідання суду пояснив, що 28.02.2026, під час процедури затримання ОСОБА_3 , він вийшов з автомобіля, однак не підходив безпосередньо до вказаного громадянина. Після того, як представники ТЦК запропонували ОСОБА_3 проїхати разом з ними до відділу ТЦК, останній добровільно погодився сісти в автомобіль, а тому будь-які заходи фізичного примусу (удари) до нього не застосовувались, як і не використовувались жодні засоби сльозогінної дії, про що безпідставно стверджував ОСОБА_3 під час надання ним пояснень членам дисциплінарної комісії.

Разом з тим, у своїх письмових поясненнях дисциплінарній комісії поліцейський ОСОБА_2 повідомив, що 28.02.2026, перебуваючи у с. Кам`янка Житомирської області, з автомобіля «Volkswagen» моделі «Transporter Т-4» вийшло два працівники ТЦК і за допомогою сили, не завдаючи громадянину, яким у подальшому виявився ОСОБА_3 , тілесних ушкоджень, спробували посадити його до свого автомобіля. Даний чоловік почав пручатись і в цей час водій автомобіля «Volkswagen» моделі «Touareg», в якому перебував ОСОБА_2 , вийшов, щоб допомогти працівникам ТЦК посадити громадянина до іншого з автомобілів. Побачивши, що відбувається, ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, в якому перебував, та майже відразу побачив, що громадянина вже посадили до автомобіля ТЦК, тому сів назад. Після цього, два автомобіля ТЦК направились на виїзд з с. Кам`янка. Також ОСОБА_2 зазначив, що йому не відома інформація про застосування відносно вказаного громадянина фізичної сили з боку працівників ТЦК. В той час, коли його затримували працівники ТЦК в с. Кам`янка Житомирської області, фізична сила працівниками застосовувалась щодо нього лиш для того, щоб посадити до автомобіля і лише через те, що даний громадянин пручався. При цьому, ОСОБА_2 не бачив, щоб працівники ТЦК наносили йому удари або поводились з ним будь-яким протизаконним чином.

Наведене свідчить про наявність розбіжностей і суперечностей між усними та письмовими поясненнями позивача-2 у вказаній частині, а також про неузгодженість пояснень ОСОБА_2 із письмовими поясненнями ОСОБА_1 та Висновком дисциплінарної комісії відповідача за результатами проведення службового розслідування, а тому такі пояснення суд розцінює як недостовірні.

Що стосується обставин з приводу застосування до ОСОБА_3 (згідно з його письмовими поясненнями) аерозольного засобу сльозогінної та дратівливої дії, то суд не бере їх до уваги, оскільки, відповідно до Висновку службового розслідування, судово-медичне обстеження не підтвердило наявність наслідків дії такої речовини у ОСОБА_3 .

Отже, долученими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджується, що затримання поліцейського офіцера громади Коростенського РУП капітана поліції ОСОБА_3 , яке здійснено 28.02.2026 представниками ІНФОРМАЦІЯ_1 на території с. Кам`янка Житомирської області, у присутності поліцейських ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області Примака Е.В. та ОСОБА_2 , супроводжувалось заподіянням йому [поліцейському ОСОБА_3 ] тілесних ушкоджень, які у своїй сукупності класифіковані як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

В контексті викладеного суд звертає увагу, що статтею 2 Закону №580-VIII визначено основні завдання поліції, якими є надання поліцейських послуг у сферах, зокрема, (1) забезпечення публічної безпеки і порядку та (2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.

За статтею 7 цього Закону, під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації (частина перша).

Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції (частина друга).

Здійснення заходів, що обмежують права та свободи людини, має бути негайно припинене, якщо мета застосування таких заходів досягнута або немає необхідності подальшого їх застосування (частина третя).

Частиною четвертою означеної вище статті передбачено, що поліцейським за будь-яких обставин заборонено сприяти, здійснювати, підбурювати або терпимо ставитися до будь-яких форм катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.

У разі виявлення таких дій кожен поліцейський зобов`язаний негайно вжити всіх можливих заходів щодо їх припинення та обов`язково доповісти безпосередньому керівництву про факти катування та наміри їх застосування. У разі приховування фактів катування або інших видів неналежного поводження поліцейськими керівник органу протягом доби з моменту отримання відомостей про такі факти зобов`язаний ініціювати проведення службового розслідування та притягнення винних до відповідальності.

У разі виявлення таких дій поліцейський зобов`язаний повідомити про це орган досудового розслідування, уповноважений на розслідування відповідних кримінальних правопорушень, вчинених поліцейськими.

Наведене кореспондується з положеннями пункту 6 розділу ІІ Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08.02.2019 №100, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.03.2019 за №223/33194 (далі Порядок №100), відповідно до якого поліцейський незалежно від місця свого перебування в разі виявлення або отримання інформації про кримінальне правопорушення та іншу подію чи звернення до нього громадян із заявою (повідомленням) невідкладно повідомляє про це за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» і зобов`язаний ужити заходів щодо запобігання правопорушенню, його припинення, рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, та охорони місця події.

Крім того, частиною першою статті 17 Закону №580-VIII визначено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

При цьому, зміст присяги працівника поліції закріплено у частині першій статті 64 Закону №580-VIII, а саме: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки».

Суд повторно зазначає, що за приписами частини першої статті 18 Закону №580-VIII, поліцейський зобов`язаний, зокрема, (1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; (3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

А частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону №580-VIII, зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Викладене кореспондується зі змістом належних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посадових інструкцій поліцейських, а саме: пунктами 2.4, 2.17 посадової інструкції поліцейського офіцера громади СВГ ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, затвердженої 27.08.2024, з якою позивач-1 ознайомлений особисто під підпис (т.2, а.с.102-106); пунктами 2.2, 2.11, 2.12, 2.46, 2.56 посадової інструкції поліцейських СРПП ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області, затвердженої 08.01.2026, з якою позивач-2 також ознайомлений особисто під підпис (т.2, а.с.98-101).

Аналіз змісту наведених вище законодавчих норм дозволяє стверджувати, що забезпечення дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння у їх реалізації, надання допомоги та запобігання вчиненню правопорушень є ключовими завданнями працівників поліції, що покладені в основу діяльності цього органу.

Однак, враховуючи наявні у справі матеріали та встановлені судом фактичні обставини, слід дійти висновку, що під час подій 28.02.2026, які супроводжувались заподіянням представниками ТЦК легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, поліцейському офіцеру громади Коростенського РУП капітану поліції ОСОБА_3 , поліцейські ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які цього дня перебували при виконанні своїх службових обов`язків у складі груп оповіщення військовозобов`язаних та мали при собі зброю і спецзасоби, не вжили належних та достатніх заходів з метою припинення (недопущення) порушення прав і свобод громадянина ОСОБА_3 , який є також працівником поліції.

Стороною позивачів не надано суду будь-яких доказів виконання ними приписів пункту 6 розділу ІІ Порядку №100, зокрема, в частині невідкладного повідомлення за скороченим номером екстреного виклику поліції «102» про факт порушення представниками ТЦК прав та свобод поліцейського ОСОБА_3 .

При цьому, суд критично оцінює пояснення ОСОБА_1 щодо відсутності у нього можливості повідомити на спецлінію «102» про факт побиття представниками ТЦК ОСОБА_3 по тій причині, що під час руху в автомобілі останній пручався та вів себе агресивно, а тому позивач-1 був вимушений тримати його за руку.

Суд зауважує, що відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 , 28.02.2026, під час руху в автомобілі ТЦК, в якому знаходились одночасно представники ТЦК, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , представники ТЦК неодноразово наносили удари по голові та тулубу поліцейського ОСОБА_3 , а позивач у цей час, замість вчинення дій з метою недопущення та запобігання протиправної поведінки представників ТЦК, навпаки, тримав ОСОБА_3 за руку, чим фактично міг перешкоджати останньому у здійсненні заходів самозахисту, а також сприяти незаконній поведінці представників ТЦК.

Викладене у своїй сукупності свідчить про порушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обов`язків поліцейських, передбачених їх посадовими інструкціями, статтею 7, частиною першою статті 18 Закону №580-VIII, частиною третьою статті 1 Дисциплінарного статуту і пунктом 6 розділу ІІ Порядку №100, а також про недотримання ними Присяги працівника поліції, зміст якої визначений частиною першою статті 64 вказаного Закону, що підтверджує наявність у діях позивачів дисциплінарних проступків, які виразилися у неповідомленні за скороченим номером на спецлінію «102» про дії, які порушують права та честь людини.

На переконання суду, дисциплінарна комісія ГУНП в Рівненській області дійшла вірного висновку про те, що причинами виявлених у ході службового розслідування дисциплінарних проступків позивачів стали їх особиста недисциплінованість, а також неналежне і безвідповідальне ставлення до виконання покладених на них службових обов`язків поліцейських.

Також, на виконання приписів частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення видів дисциплінарних стягнень, що запропоновані для застосування до кожного з позивачів, дисциплінарною комісією враховано характер дисциплінарних проступків кожного з позивачів, обставини, за яких вони вчинені, ступінь їх вини, особу кожного з поліцейських, попередню поведінку позивачів, їх ставлення до служби, а також обставини, що пом`якшують відповідальність поліцейських, а саме їх попередня бездоганна поведінка, високі показники виконання повноважень, вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарних проступків.

А тому, викладені у позовній заяві та повторно заявлені суду у ході розгляду справи доводи представника позивачів щодо неврахування дисциплінарною комісією наявності пом`якшуючих обставин під час визначення видів дисциплінарних стягнень позивачам є безпідставними та спростовуються змістом Висновку службового розслідування.

Крім того, суд не погоджується з твердженнями представника позивачів щодо порушення дисциплінарною комісією принципу індивідуалізації дисциплінарних стягнень, визначених для ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки з аналізу змісту Висновку службового розслідування судом достеменно встановлено, що у ході проведення такого розслідування комісією детально досліджено обставини подій, які відбулись 28.02.2026 на території Рівненської та Житомирської областей за участі згаданих вище поліцейських, роль та поведінку кожного з них у настанні відповідних негативних наслідків таких подій, службову діяльність кожного з позивачів, ставлення до служби і посадові інструкції; забезпечено можливість надання комісії особистих письмових пояснень з приводу вказаних подій, а також враховано обставини, що пом`якшують відповідальність кожного з поліцейських.

Таким чином, Висновок службового розслідування містить обґрунтовані відомості щодо наявності в діяннях позивачів складу дисциплінарних проступків, їх характер та наслідки, що настали у зв`язку з цим; належних та допустимих доказів, які свідчать про факти порушення позивачами вимог спеціального законодавства, яке регламентує діяльність поліції, та своїх посадових обов`язків; наявність вини позивачів; обставини, що пом`якшують їх відповідальність; попередню поведінку кожного з поліцейських та їх ставлення до служби; виду дисциплінарних стягнень, які запропоновані для застосування до кожного з позивачів з урахуванням кількості, ступеня і характеру тяжкості їх дисциплінарних проступків.

За правилами частин сьомої, восьмої статті 19 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

З огляду на зміст Висновку службового розслідування та встановлені дисциплінарною комісією дисциплінарні проступки поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 09.03.2026 начальником ГУНП в Рівненській області обґрунтовано та правомірно видано оскаржуваний Наказ №502, пунктами 1 та 2 якого до капітана поліції ОСОБА_1 та старшого сержанта поліції ОСОБА_2 застосовано найсуворіші дисциплінарні стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Що стосується доводів представника позивача про безпідставне застосування до позивачів найсуворішого виду «покарання» у вигляді звільнення зі служби в поліції, суд зазначає таке.

Законодавством, яке регламентує спірні правовідносини в межах даної адміністративної справи, установлено обов`язок осіб, які проходять службу в органах поліції, неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання.

Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.

При цьому, законодавством регламентовано спеціальний режим органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану.

Особа, яка заступає на службу до органів поліції та приймає відповідну Присягу, бере на себе зобов`язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює вищенаведені підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими він не може нехтувати за жодних обставин.

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Між тим, суд зауважує, що, в силу норми абзацу 4 частини другої статті 29 Дисциплінарного статуту, такий дисциплінарний проступок, як залишення місця несення служби без поважних причин, не може бути віднесений до незначних дисциплінарних проступків.

Більше того, відповідно до усталеної практики Верховного Суду у такій категорії справ, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20).

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправними та скасування пунктів 1 та 2 наказу начальника ГУНП в Рівненській області від 09.03.2026 №502 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

З аналогічних підстав не підлягають задоволенню судом також і позовні вимоги про визнання протиправними і скасування наказів ГУНП в Рівненській області від 09.03.2026 №91о/с та №92о/с «По особовому складу», якими поліцейських ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично звільнено зі служби в поліції, оскільки такі організаційно-розпорядчі акти видані відповідачем виключно на підставі пунктів 1 та 2 Наказу №502 у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивачів зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту, що обумовлено приписами пункту 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII.

Аналізуючи позовні вимоги щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області з 09.03.2026, поновлення ОСОБА_2 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції ВП №2 Сарненського РВП ГУНП в Рівненській області з 09.03.2026, а також стягнення з ГУНП в Рівненській області на користь позивачів середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд звертає увагу на похідний характер цих вимог від основної позовної вимоги про визнання протиправними і скасування пунктів 1, 2 Наказу відповідача №502, наказів відповідача №91о/с та №92о/с, підставність та обґрунтованість якої [основної позовної вимоги] не знайшли свого підтвердження і спростовані у ході розгляду даної справи по суті. Наведене є самостійною та достатньою підставою для відмови судом у задоволенні позову у цій частині.

Інші доводи та аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи по суті.

Положеннями частини першої статті 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Також, згідно з пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

За правилами частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на усе вищевикладене, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали даної адміністративної справи, матеріали службового розслідування, виходячи з встановлених фактичних обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що спірні накази видані відповідачем як суб`єктом владних повноважень у межах повноважень, порядку та спосіб, встановлені Конституцією і законами України; у діяннях позивачів як поліцейських дійсно є склад дисциплінарних порушень; у відповідача були встановлені законом підстави для застосування до позивачів відповідних дисциплінарних стягнень, а застосований вид таких стягнень є пропорційним (співмірним) з учиненими ними діяннями, — що свідчить про відповідність оскаржуваних наказів критеріям, визначеним у статті 2 КАС України, та відсутність правових підстав для їх скасування судом.

Натомість, доводи та аргументи позивачів і їх представника, якими останні обґрунтовували протиправність оспорюваних наказів відповідача, не знайшли свого підтвердження за наслідками розгляду справи по суті, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки за наслідками вирішення справи по суті суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач — ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Позивач — ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач — Головне управління Національної поліції в Рівненській області (вул. Хвильового, буд. 2, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 40108761)

Повне судове рішення складено 11 червня 2026 року.

Суддя С.А. Борискін