« Море сниться. З усіма своїми звуками і запахами, з усією палітрою кольорів у різну пору року. Тільки закрию очі – воно ніби поряд»,- розповідає про свій сон у своїй життєвій історії переселенка з Бердянська Запорожської області Світлана Бакарджиєва. Власну життєву історію переселенки-біженки, Євгенія розповіла під час вистави «Без сорочки» форум-театру «ВПО для ВПО» за підтримки Полтавського батальону небайдужих (про що редакція ZARAZ.INFO писала раніше).
Життєва історія
переселенки Світлани Бакарджиєвої
«Я прокинулася о 4-й ранку від вибуху. Хвилин за 5-10 все повторилося. Я знала вже ці звуки: у 2014-му ми чули їх впродовж 2-х місяців, доки орки намагалися захопити Маріуполь.
З 27 лютого 2022-го Бердянськ під окупацією. І всі оті страшні історії про катівні, підвали,колаборантів, різну наругу – це і про Бердянськ також. Так, як і всюди, куди прийшов «рускій мір», суспільство розділилося на тих, хто не сприйняв це, і тих, кому байдуже. От прямо так і казали – «все одно, хто, аби була робота й не чіпали». Але були й відверті промосковські персонажі: когось надихали якісь спогади молодості (нам же всім тоді навіювали, що Москва – це страшенно круто); у когось буди свої дрібні обрАзи на Україну.
Моя особиста історія – це ще й про те, як «межа» проходить не просто по країні, а по твоїй власній сім’ї. Бо я з доньками жити за таких умов не змогла, а чоловік зі своїми батьками — лишився. Я не стала чекати, доки та орда прийде і забере моїх дітей, молодих дівчат. Відтак, у нас, ніби то, й будинок цілий, а повертатися нам нікуди: як ми зможемо після цього там жити?
Рік тому, у липні, ми виїхали. Пощастило, що знайшли перевізника за більш-менш прийнятну ціну, по 2000 грн за пасажира. Бо знайомі виїжджали по 7000 і більше. Спочатку поїхали до Василькова, але потім старша донька вступила до полтавського кооперативного, то вирішили, що їдемо до Полтави втрьох.
Знаєте, я вважаю, що в тому, що з нами сталося, потроху винні всі ми. Бо часто занадто толерували російську присутність в Україні, дозволяли роками зверхнє ставлення до себе, дозволяли їм вести себе тут, як вдома. Я дуже шкодую, що в 2014-му не вірила розповідям хлопців-«атошників», а слухала тих «мишебратьєв», які завжди жили погано, бо причина не у владі, а в них – відсутність бажань,професійних амбіцій, алкоголізм. Я працювала, в тому числі, і у державній соціальній сфері, тому надивилася тих, хто чекає, що хтось прийде і нагодує із золотої ложки…
За кілька днів від початку активної фази війни з магазинів вже зникли продукти і товари першої необхідності, полиці в аптеках теж моментально спорожніли. Із Запоріжжя волонтери намагалися передавати гуманітарну, але у Василівці все стопорилося – завозити у Бердянськ орки заборонили. І як же гидко було бачити, що ФОП, які пішли співпрацювати з «новою владою», за тиждень вже виставляли гуманітарку у своїх магазинах…
З 3-го березня і майже 8місяців, до листопаду, у місті не було газу. А електромережі просто не витримували навантаження, яке моментально зросло. Аби лагодити електромережу, обленерго треба було передавати запчастини на підконтрольну Україні територію. Але новоприбулі цього не дозволяли: «У них все є, їм нічого не потрібно!» Натомість нам розповідали: «Україна вас покинула, а ми вас рятуємо!»
Полтава прийняла нас добре, але те, що особливо відчутно влітку – відсутність «великої води», до якої ми звикли в Бердянську. Море сниться. З усіма своїми звуками і запахами, з усією палітрою кольорів у різну пору року. Тільки закрию очі – воно ніби поряд. Здається, що це найбільше, чого хочеться – торкнутися цієї рідної солоної води… Хоча… ні, найбільше я таки хочу ПЕРЕМОГИ! Я навіть не уявляю, що я робитиму, коли про неї почую! Мабуть, впаду на коліна і дякуватиму – Богу, нашим захисникам, всім, хто її наближав, всім, хто вірив і щось робив для цього. Всім, хто заплатив за неї таку страшну ціну…” (Дивіться відео).
Читайте/дивіться по темі: «Знайди крила і вилітай!» Історія вчительки-переселенки з Попасної Марини Устенко (Відео)
«Там на шиї у кози моєї не дзвіночок залишився, а серце моє». Історія переселенки Антоніни Горбачової (Відео)
Даний матеріал виготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» у рамках проєкту міжнародної організації «Internews Network»
***
DONATE. Підтримайте незалежну журналістську діяльність редакції ZARAZ.INFO
Отримувач: ГС “ГРОМАДСЬКИЙ IНСТИТУТ РЕГIОНАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ”, ЄДРПОУ/ДРФО 42889473, Рахунок: UA383047950000026002053729142 Призначення платежу: безповоротна фінансова допомога
***
Адреса для листування: zarainfo7@gmail.com