Сьогодня Київ без гучних слів попрощався із Вітольдом Фокіним, який пішов з життя на 93-му році, — відомим українським державним діячем, першим прем’єр-міністром незалежної України, останній з підписантів Біловезьких угод, а також заступником голови Трьохсторонньої Контактної Переговорної групи по Донбасу у 2020 році, внесений до бази українського сайту «Миротворець» 31 серпня 2020 року за «антиукраїнські» позиції.
Його життя тісно перепліталося як з цим регионом, так і з найважливішими подіями сучасної історії України.
Він стояв біля витоків української державності та брав участь у найскладніших політичних та економічних процесах початку 1990-х років. Його ім’я пов’язане не лише з історичними подіями, а й із неоднозначними заявами про конфлікт на Донбасі, які викликали широкий резонанс у суспільстві, і, можливо, якщо би Фокіну вдалося пролобіювати свої рішення в переговорному процесі по Донбасу, то регіональна «маленька» війна», яка прийшла сюди в 2014 році і тривала довгі вісім років, не перетворилася би у «Велику Війну», «повномасштабну» у 2022 році.
«Життя у зв’язці з Донбасом»
Вітольд Фокін знав Донбас не з чужих слів.
Він народився 25 жовтня 1932 року в селі Ново-Миколаївка (нині Новомиколаївка) Дніпропетровської області в сім»ї вчителів. Середню освіту Фокін здобув у школі міста Павлограда, і вже в юності виявляв інтерес до точних наук та техніки, що згодом визначило його професійний вибір.
У 1954 року Вітольд Фокін закінчив Дніпропетровський гірничий інститут (нині Національний технічний університет «Дніпровська політехніка») за спеціальністю «Розробка родовищ корисних копалин». Здобувши диплом гірничого інженера, він був направлений на роботу у сферу вугільної промисловості Донбасу, де й розпочалася його професійна кар’єра.І
з серпня 1954 по серпень 1963 року працював помічником начальника та начальником дільниці на шахті «Центральна-Боківська» (1954—1957), заступником головного інженера та головним інженером шахти № 32—32 біс, начальником шахтоуправління № 32 тресту «Боковоантрацит» (1957—1963) у місті Боково-Антрацит Луганської області. Від серпня 1963 до вересня 1971 року працював заступником начальника комбінату «Донбасантрацит» у Красному Лучі, керуючим тресту «Первомайськвугілля» в Первомайську, головним інженером комбінату «Ворошиловградвугілля» в Стаханові, начальником комбінату «Свердловантрацит» у Свердловську Ворошиловоградської області (нині Довжанськ Луганської області).
Посада прем’єр-міністра України та участь у Біловезьких угодах
У 1971 року Фокін перейшов на роботу до Держплану УРСР, де з 1987 року став його головою.
23 жовтня 1990 року на Вітольда Фокіна було покладено виконання обов’язків голови Ради Міністрів України. 14 листопада того ж року був затверджений на цій посаді. З 18 квітня 1991 року — прем’єр-міністр УРСР. Отримував пропозицію від Михайла Горбачова очолити уряд СРСР, але відмовився. З 24 серпня 1991 року по 1 жовтня 1992 року — прем»єр-міністр України. У часи прем’єрства Фокіна країна перебувала в гострій економічній кризі. 8 грудня 1991 року разом із президентом України Леонідом Кравчуком від імені України підписав Біловезькі угоди про ліквідацію СРСР. Після смерті Геннадія Бурбуліса Вітольд Фокін залишався останнім живим підписантом угод.
Період керівництва Вітольда Фокіна урядом України припав на один із найскладніших етапів у сучасній історії країни. На початку 90-х років Київ зіткнувся з найважчою економічною кризою, викликаною розпадом СРСР, розривом виробничих зв’язків між колишніми радянськими республіками, переходом від планової економіки до ринкової та загальним хаосом в управлінні економічною сферою.
1 жовтня 1992 року Рада висловила недовіру Кабінету міністрів, що призвело до його відставки.
Громадська діяльність та повернення у політику
Після виходу з політики Вітольд Фокін займався громадською діяльністю, очолював Міжнародний фонд гуманітарних та економічних зв’язків України з РФ та Луганське земляцтво у Києві.
***
«Надійшла сумна звістка про смерть першого Прем’єр-міністра незалежної України, Почесного члена Луганського земляцтва, доброї та щирої людини Вітольда Павловича Фокіна. Я познайомився з ним особисто після обрання Головою нашого земляцтва, — написав в соцмережі Вадим Горан, колишній житель Краснодону. — Я був здивований його високим рівнем інтелекту, освіти, мудрості та людяності. У 2015 року він написав українською мовою вільний переказ Пушкінської поеми «Руслан і Людмила».
Я в захваті слухав фактично новий літературний твір, який у свої 83 роки на той час, він розповідав не заглядаючи до книги. Луганське земляцтво організувало презентацію цієї книги в Українському домі у Києві, тоді я зрозумів що саме через культури та мистецтво необхідно розвивати любов до рідної мови. Пам’ятаю наші довгі розмови про причини війни, яка розпочалася у 2014 році на Донбасі, шляхи її припинення. Ця війна була великою білью в його душі. Наприкінці грудня минулого року в мене була остання розмова з Вітольдом Павловичем. На мою пропозицію про допомогу, він відмовився, сказав, що іншим людям зараз набагато гірше, ніж йому. Незважаючи на важку хворобу, він був незламним духом….
Покойся із миром шановний Вітольде Павловичу!»
***
Однак, не можна не згадати, що у серпні 2020 року Фокін повернувся до публічної політики, став першим заступником голови української делегації у Тристоронній контактній групі (ТКГ) у переговорному процесі по Донбасу.
Треба зазначити, що його включення в команду відбулося в той момент, коли під тиском радикально налаштованих членів команди переговори знову зайшли у глухий кут. Війна тривала вже довгі 6 років і кінця їй не було видно.
В той час головред видання «Страна» Ігор Гужва писав: «Лед тронулся в отношении Донбасса. Вся эта история, безусловно, очень важная. И не только в плане срыва масок. Фокин стал ледоколом, прорубающим путь идее компромиссного мира на Донбассе. Впервые за все время после начала войны ее озвучило официальное лицо — один из руководителей украинской делегации в ТКГ. Рано или поздно эта идея станет господствующей в обществе, и никакие демарши националистов не смогут помешать. Не исключено, что это произойдет после еще одной смены власти, но точно произойдет. И Фокин сделал такую перспективу на один шаг ближе».
Мова йшла про пошук компромісу, і тому активно обговорювалися форми цього компромісу. Зокрема, йшлося і про створення «вільної економічної зони» на території Донбасу, що , начебто, дало би можливість залучити ресурси зовнішніх інвесторів для відновлення зруйнованої інфраструктури населених пунктів Донецької та Луганської областей. В тому числі і російських, які і заподіяли ці руйнування. Тобто, це означало би компроміси і припинення військових дій.Однак радикальні націоналісти зірвали можливість таких домовленостей.
До речі, «вільна економічна зона» таки була створена. Спочатку на території «ДНР» та «ЛНР».
Ось до речі, Федеральний закон РФ прийнятий Державною Думою 20 червня 2023 року і схвалений Радою Федерації 21 червня 2023 року, про який мабуть мало хто знає в Україні.
Довідка Державно-правового управління при президенті РФ:
«Федеральним законом на територіях Донецької Народної Республіки, Луганської Народної Республіки …на термін до 31 грудня 2050 року створюється вільна економічна зона.
Відповідно до Федерального закону на території вільної економічної зони діє особливий правовий режим здійснення учасниками вільної економічної зони, що реалізують інвестиційні проекти, підприємницької та іншої діяльності, а також застосовується митна процедура вільної митної зони.
Зокрема, особливий правовий режим передбачає особливості здійснення містобудівної діяльності та землекористування, особливий режим оподаткування та оподаткування страховими внесками відповідно до законодавства Російської Федерації про податки та збори, а також можливість надання субсидій на з метою реалізації інвестиційних проектів.»
Заяви Фокіна про конфлікт на Донбасі
Вітольд Фокін неодноразово висловлював свої погляди на конфлікт на Донбасі, які викликали в тому числі і негативний резонанс в українському суспільстві.
Він стверджував, що ситуація почалася через спроби «постмайданної» влади «провчити п’ятимільйонний індустріальний Донбас за бажання говорити рідною мовою».
Фокін також говорив, що жителі Донбасу захищають свої права та не є сепаратистами чи українофобами.
На його думку, конфлікт вигідний Заходу, бо лише в такому разі ЄС та США підтримують Україну. «Якщо настане мир, інтерес до України пропаде».
Колишній прем’єр виступав за прямі переговори з представниками самопроголошених республік Донбасу та скасування блокади регіону: «Блокада Донбасу завдає шкоди лише Україні, а Росія цю дрібницю навіть не помічає». Він критикував закон про реінтеграцію Донбасу, ухвалений за екс-президента України Петра Порошенка, вважаючи його таким, що суперечить Мінським угодам.
Фокін стверджував, що Донбас «не приповзе в Україну на колінах» і закликав українську владу до негайних переговорів: «Без Донбасу я Україну не бачу. Потрібно негайно знімати блокаду і сідати за стіл переговорів». При цьому він був упевнений, що РФ Донбас не потрібний через відсутність економічного потенціалу регіону.
Призначення Фокіна в ТКГ викликало подив у багатьох спостерігачів, оскільки його погляди різко суперечили офіційній позиції Києва та лідера України Володимира Зеленського, який відмовлявся вести прямі переговори із сепаратистами.
Подібні кроки вже робилися раніше: у червні 2014 року Порошенко направив до Донецька делегацію зі своїх соратників.
Колишній народний депутат Володимир Олійник писав, що всі політичні скандали не наближають мир на Донбасі:
«МИРУ НЕ БУДЕ. Єрмак заявив, що Фокін має піти з ТКГ. Читайте не Єрмак, а Зеленський. Така миттєва реакція, на вчорашній виступ Фокіна, свідчить про те, що куратори відшмагали слуг за «крамольні» промови про мир. Яструби війни будуть усувати будь-кого, хто говорить про мир».
Журналіст Василь Апасов також написав про те, що влада не зацікавлена в реальному вирішенні проблеми, а лише створює імітацію діяльності:
«Чий Крим, Фокін? Вітольда Фокіна сьогодні вирішили зацькувати під час комітету з місцевого самоврядування. Народний депутат від фракції «Голос», за трагічним збігом обставин заступника голови комітету, Лозінський вирішив провести публічну розправу. Від Фокіна вимагали вибачень, питали «Чий Крим?»… Якщо ви запрошуєте людину, яка має свою думку та пропозиції, то тепер захищайте її. Або віддайте ТКГ на відкуп Тищенку та грантоїдам, вони швидко доведуть ситуацію до логічного завершення…».
Міністр внутрішніх справ Арсен Аваков виступив із розгромною заявою, назвавши Фокіна «мерзотником».
А народний депутат Ірина Геращенко пішла далі:
«Європейська Солідарність» звертається до СБУ та ГБР з вимогою негайно відкрити кримінальне провадження за фактом державної зради, ст.110-111 КК України щодо В.Фокіна, який відверто працює на країну-агресора, а не мирне врегулювання».
Зрештою ТКГ ні до чого не призвела — Київ відмовився від компромісів і ситуація зайшла в глухий кут. Деструктивні дії на пермовинах у Мінську, спроба обдурити супротивників, затягування з вирішенням проблем і нескінченні імітації дій стали однією з причин сьогоднішньої віни, сповзання до якої Вітольд Фокін хотів зупинити.