Об’єднання громад по Сватівськи: інтереси особистостей вище інтересів всіх

В Сватово на прикінці другого тижня травня відбулися громадські слухання стосовно об’єднання громад. Принаймні, саме так офіційно називалися збори, які 11 травня пройшли у Сватівській міській раді. Скоріше ж, люди зібралися тут (чи їх зібрали «по зову» – так говорять), аби побалакати та покричати. Хотілось би звернути увагу, що приміщення де проходили слухання були завішано плакатами.

 

Ще на початку громадських слухань міський голова Євген Рибалко повідомив причини, з яких скликано зібрання. З монологу міського голови стало зрозуміло, що 17 березня 9 депутатів міськради надали подання про об’єднання громади у межах Сватівського району. Пізніше один з депутатів написав заяву з проханням відізвати свій підпис, тож на поданні залишилися автографи 8 міських депутатів.

 

Висуваючи ініціативу об’єднання громади у межах існуючого Сватівського району, депутати міськради керувалися аналітичними розрахунками, які зробили, та великою кількістю підписів громадян «за» дану пропозицію. Проте, повідомив Є. Рибалко, міська рада здійснила перевірку частини підписів на зверненнях від мешканців Сватового і зʼясувала, що у більшості випадків ці підписи можна вважати фіктивними. Адже сватівчани просто не розуміли, за що саме вони ставлять «галочку». Окрім того зазначалося, що частина підписів належить людям, які насправді мешкають у Луганську, Краснодоні чи деінде, частина підписів — дітей 2001 року народження.

 

Міський голова запропонував увімкнути кілька аудіозаписів розмов з громадянами із числа тих, чиї імена були зазначені у списках. Присутні у залі відреагували на пропозицію мера схвально. Було увімкнено аудіозаписи, з яких можна було б зробити досить однозначний висновок: сватівчани дійсно не знали, за що підписувалися. Одні казали, що підписувалися за те, щоб Сватове залишилось Сватовим і не відійшло до Білокуракиного чи Троїцька. Хтось підписувався за те, щоб їхні багатоповерхівки обслуговували комунальні підприємства міськради і не утворювалися ОСББ. Словом, людей вводили в оману, говорив мер.

 

Хтось із залу зробив припущення, що ці аудіозаписи могли збирати так само, як і підписи: зупинили якого Петра, попросили, щоб назвався Іваном і сказав певний текст — та й баста. Але це припущення не було почуте великою аудиторією і потонуло у безлічі голосів присутніх у залі людей.

До того ж депутати порушили процедуру подання загалом. Та як би там не було, проте, зазначив Євген Вікторович, розбиратися з тим, яким шляхом здобуті підписи сватівчан та чи є це правомірним, мають відповідні органи. Громадські слухання неможливі, бо 8 підписів депутатів – не третина голосів, як неможливе і об’єднання Сватівського району в дійсних межах, говорив міський голова.

 

– По-перше, до міської ради надійшло звернення від депутатів районної ради, яке вказує на порушення… Там вказано, хто може бути учасником обговорень, терміни, хто ініціює, вивчає пропозиції, як це робиться… І я в деякій частині з районною радою згоден… Кого ми будемо об’єднувати у межах району, якщо Нижньодуванська громада шукає шляхи об’єднання в інших межах? Батогом будемо людей заганяти?.. Я чув, у Вас є новина для нас, — звернувся до Нижньодуванського селищного голови В. Росляка, що був присутній у залі, Євген Вікторович.

– Так. Вчора, 10 травня, ми прийняли останнє рішення і обʼєдналися з Новочервоним Троїцького району в Нижньодуванську громаду з центром у Нижній Дуванці. Сьогодні, 11 травня, я зробив подання до обласного ЦВК про призначення виборів у нашій громаді, — піднявшись, урочисто заявив Віталій Миколайович та під оплески присів на своє місце.

 

Ця новина стала цілковитою несподіванкою для присутніх, але що сталося — те сталося…

 

Серед іншого, Є. Рибалко наголосив на тому, що Сватівська міська рада вже ініціювала об’єднання громади з центром у Сватовому. За цією ініціативою в єдину громаду пропонувалося об’єднати місто та Гончарівську, Ковалівську, Коломийчиську, Свистунівську, Маньківську, Стельмахівську, Куземівську, Первомайську і Райгородську територіальні громади. Відповідне розпорядження було оприлюднене 30 червня 2016 року і направлене на узгодження до зазначених громад. Проте відповідь надійшла лише від Райгородської сільської ради. Всі інші громади проігнорували пропозицію міської ради.

Міський голова надав можливість присутнім висловити свої думки. Кожен з тих, хто скористався цією пропозицією, говорив все, що думалося і що наболіло. Лунали й цікаві думки та доводи.

 

Приміром, громадський активіст Ю. Ірха висловився у плані того, що в районі зберігати вже нічого, бо потрібно будувати щось нове і міцне.

– Он вже районні депутати раз підняли руки і зберегли школу в селі. Тепер там вчиться 1 дитина, їй шкільним автобусом вчительку возять, вона один урок відчитала та й поїхала… Ото вам і збереження школи… Гроші витрачаються невідомо куди, в повітря. Люди навіть не знають, скільки тих коштів в районі, — говорив Ю. Ірха.

 

Є. Рибалко запитав, чи знає хтось з присутніх у залі, скільки становить річний бюджет району. Попри те, що в залі були присутніми майже всі депутати райради, на питання мера відповіла громадська активістка О. Карауш, зазначивши, що бюджет району складає 19 мільйонів. 

 

Євген Рибалко звернув увагу громадськості на те, що є добра можливість поставити питання щодо районного бюджету безпосередньо голові бюджетної депутатської комісії районної ради, депутату райради В. Лисюку, котрий знаходився у залі. І міський голова, і присутні активісти КІЛЬКА РАЗІВ запитали В. Лисюка: «Скажіть, будь ласка, яким був бюджет району у 2016 році?». Проте районний депутат не дав відповіді на запитання, вимагаючи натомість можливості поставити власне запитання. Коли ж головуючий зібрання наголосив, що запитувати В. Лисюк зможе відразу, щойно надасть власну відповідь щодо районного бюджету. Але Володимир Васильович, напевно, вирішив залишити запитання без відповіді й залишив залу.

 

Серед іншого громадські активісти ділилися враженнями від знайомства з ОТГ Волинської області, закликали до обʼєднання громад за перспективним планом, що передбачає поділ Сватівського району на Сватівську, Нижньодуванську та Містківську ОТГ, висловлювали зауваження і побажання до всіх рівнів влади, що діють на території Сватівщини… Лунало дуже багато претензій та нарікань на роботу райдержадміністрації. Не менше їх було і на адресу районної ради, проте жоден з депутатів райради, присутніх у залі, не відповідав на закиди громадськості, не намагався захистити честь районної ради і хоч якимось чином довести доцільність своєї впевненості в тому, що район потрібно зберегти в його дійсних межах. Хоча  на різноманітних засіданнях та на сесіях районної ради районні депутати поводять себе дуже активно, відстоюючи та доводячи свою думку, тут вони були мовчазними.

 

Єдиним, хто зміг висловити свою думку, був радник голови районної ради О. Рибалкін. Олег Миколайович намагався полишити зібрання, проте громадські активісти не дали йому цього зробити. «Так ось же той, хто може нам відповісти на запитання щодо районної ради!» — вигукнули люди, побачивши радника. О. Рибалкін повернувся до зали, зупинився перед зібранням і виголосив:

 

– Ви хочете, аби я відповів за всю районну раду?.. Я відповім. Якщо хочете знати мою особисту думку, то переконаний, що райради та райадміністрації — це пережитки минулого. Я в цьому переконаний. Але я знаю, що місто Сватове має всю інфраструктуру — школи, лікарні, дороги… І все це будувалося районом. Я нікого ні до чого не закликаю, але вважаю, що потрібно зібратися і порахувати, наскільки вигідним буде об’єднання за перспективним планом для Нижньої Дуванки та для Містків. Для Сватового таке об’єднання, безперечно, є вигідним, бо у місті — все є… Сватівська громада буде найперспективнішою та найспроможнішою, а яку користь це дасть Нижній Дуванці та Місткам — питання. Треба все робити з розумом і в інтересах людей, а не окремих персон.

 

Зібрання ж завершилося досить несподівано та зіжмакано: люди просто потихеньку почали полишати залу, нічого не говорячи. Полишили залу й голови тергромад, що були там присутні. Лише Коломийчиський сільський голова Н. Чунихіна сказала: «Коли я сюди їхала, то думала, що ми проведемо громадські обговорення і врешті почнемо будувати нову громаду. Проте те, що зараз тут відбувається, — справжній балаган. Я відмовляюся брати в ньому участь».

 

Євген Вікторович завершив зібрання, говорячи вже в спини людей, що виходили з зали, словами: «Все! Набалакались, послухали… Бережімо один одного. За мир і працю. Господь нехай благословляє».

 

На тому й розійшлися…

 

 

P.S. Хоч громадських слухань, по суті, й не відбулося, проте саме це зібрання вкотре продемонструвало неспроможність місцевих керівників спільно працювати заради громади. Лаються вони поміж собою, влаштовують таємні зговори, щось ділять… А віз і нині там. Між тим Нижня Дуванка часу не гаяла і, доки всі сварилися, створила ОТГ. Залишається лише побажати, аби дуванчани обрали гідного голову і справи у них пішли вгору. Ми ж поки що продовжуватимемо сваритися, очевидно. А, може, досить вже?..

 

Оксана РАКІТІНА (фото автора)

Газета «Новини Сватівщини»

Поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *