“Вацлав Гавел щоп’ятниці проводив неформальні зустрічі з журналістами, експертами”,-  медіаекспертка Лариса Мудрак

 

“Вацлав Гавел щоп’ятниці проводив неформальні зустрічі з журналістами, експертами”,-  медіаекспертка Лариса Мудрак

Стратегічна радниця з комунікацій Офісу реформ Кабінету міністрів України, медіаекспертка Лариса Мудрак: «Наша біда в тому, що ми не хочемо визнавати реальність. Це більша проблема, ніж війна з Росією».

У листопаді цього року журналісти, які представляють ЗМІ Луганщини і Донеччини провели у Києві дводенний прес-тур організований Українським кризовим медіацентром та Естонським центром східного партнерства. Під час туру журналісти спілкувалися з представниками влади різного рангу і брали участь у майстер-класі з політичних комунікацій, який провела відома медіаекспертка Лариса Мудрак.

Лариса Мудрак

У Лариси, не враховуючи різні освітні курсі у Європі, три ґрунтовні освіти: Київський університет імені Т. Г. Шевченка, Дипломатична академія імені Геннадія Удовенка і Американська літня школа у СанФранциско (International massmedia management institute).

Прослухав теоретичну частину майстер-класу, журналісти долучилися до гри-завдання. Медіаекспертка роздала учасникам картинки на кожній, з яких була написана людська цінність: громада і децентралізація, щастя і діти, свобода і воля, заощадливість, справедливість, самоідентифікація, незалежність, майбутнє з Європою й інші. Із двадцяти картинок потрібно було обрати тільки п’ять, які відповідали б цінностям групи. На перший погляд, просте завдання – учасникам потрібно обрати цінність, яку вони вважають головною в житті. Проте з перших хвилин почалися жваві дискусії – журналістам важко було узгодити між собою і обрати спільні для всіх цінності.

Регіональні журналісти Володимир Лермонтов (Луганщина, інтернет -видання «Паралель-медіа») і Олександр Кульбака (Донеччина, інтернет -видання «Карачун»)

В інтерв’ю «ZARAZ.INFO» Лариса розповіла про політичні комунікації, інформаційну війну, яку спрогнозували аналітики Ради Європи, розформоване Міністерство інформаційної політики. Не могли ми не запитати і про колишнього патрона Лариси Віктора Ющенка, у команді якого вона працювала.

Під час майстер – класу ви докладно розповіли про комунікаційну стратегію «Єдиний голос» («Оne voice»), привели приклади держав, де вона працює. В чому суть цієї стратегії?

Умовно кажучи, «Оne voice» – це методологія донесення головних тез для досягнення конкретної мети. У політиці цю методологію використовують для успішної побудови державних інститутів. У бізнесі – для побудови компанії.

Завдання-гру я запозичила у директорки з комунікацій компанії «Кока-Кола» в Україні Лесі Жулинської. Компанія проводе завдання із співробітниками кожні 3 роки, формуючи внутрішню культуру колективу. Результат – «Кока-Кола» успішна компанія, яка продає свою продукцію у 72 країни світу. Це завдання виконують періодично президенти європейських держав, міністри, депутати, щоб сформувати спільні для команди цінності, яких вона притримуватиметься.

«Оne voice» ґрунтується на успішних практиках західних держав, в яких влада підзвітна громадянському суспільству, а воно, в свою чергу, контролює політиків. Важливо розуміти, що ця стратегія – це не піар і політичний маркетинг, а системне планування роботи у політиці. Вацлав Гавел, наприклад, щоп’ятниці проводив неформальні зустрічі з журналістами, експертами, які йому розповідали про реальні проблеми в країні. Після цих зустрічей влада робила висновки, корегуючи комунікації із громадянським суспільством.

Фундаментом, на якому тримається «Оne voice» є загальнолюдські цінності: чесність, довіра, професіоналізм, вміння вибачитися за помилки й інші. Підживлюють ці цінності вчення Аристотеля, Сковороди та інших філософів, тому тим, хто хоче опанувати «Оne voice» раджу багато читати.

Чому спочатку вибудовують внутрішні комунікації, а вже потім  зовнішні – це принципово?

Так. Якщо ваша команда не розуміє ціль до, якої потрібно спільно йти, братися за зовнішні комунікації немає сенсу. Одна людина на керівній посаді, хоч міністр, голова обласної адміністрації чи територіальної об’єднаної громади без команди націленої на результат нічого не досягне.

Наскільки реально втілити стратегію в територіальних об’єднаних громадах?

Я оптимістка щодо втілення «Оne voice» в об’єднаних громадах. Півтора роки консультую в напрямку політичних комунікацій проект «Добре», який охоплює 75 об’єднаних громад. Голови об’єднаних громад більш успішно опановують стратегію, ніж політики, тому що частіше спілкуються з людьми.

 

У 2011-2014 рр. ви були представницею від України в Керівному комітеті Ради Європи з питань медіа та інформаційного суспільства (CDMSI). У 2012 році представники комітету обговорювали документ «Прогноз розвитку інформаційного суспільства», в якому експерти попереджали про насування глобальної пропаганди і знецінення ролі медіа у світі. За логікою, якщо цей та інші документи були оприлюднені на сайті CDMSI, Україна мала б бути готовою у 2014 році до агресивної російської пропаганди. Проте вона застала нас зненацька. Чому так сталося?

На жаль, ті, хто відповідає у нас за інформаційну безпеку в державі не читають прогнози. Ми живемо в провінції і постійно відстаємо від Європи.

Президентка Латвії Вайра Віке-Фрейберг очолювала на той час у Раді Європи групу високого рівня, до якої входили 12 колишніх президентів і прем’єрів із бездоганною репутацією. Ці люди закінчили свою каденцію без кримінальних переслідувань і користувалися високою довірою у своїх країнах. Основне завдання групи це – робити прогнози щодо майбутнього розвитку Європи і світу. Аналітики протягом року досліджували ситуацію у різних країнах, щоб потім зробити загальний звіт.

Були визначені 3 головні проблеми: порушення міжнародного права (йшла війна у Сирії), екологія і продовольство (перенаселення Планети) та інформаційні загрози (некерований інтернет).

Аналітики продовжили працювати над завданням і через 3 місяці у Страсбурзі презентували новий прогноз із іншим розташуванням проблем по їх нагальності. Перше місце зайняли інформаційні загрози, друге –міжнародне право, третє – екологія і продовольство. Досвідчені експерти говорили, що світ найближчим часом опиниться перед загрозою шалених інформаційних війн проти, яких не було протидії. У прогнозі йшлося про переоцінку ролі медіа у світі, що вони, підпадаючи під вплив бізнесу, зникатимуть. Біля мене сидів професор Лондонського університету, який 12 років пропрацював у комітеті. Після презентації прогнозу схвильований професор сказав мені: «Це кінець світу». Була осінь 2012 року.

Україна зазнає більших втрат від того, що постійно відстає від Європи чи інформаційної війни з боку Росії?

Наша біда в тому, що ми не хочемо визнавати реальність. Це більша проблема, ніж війна з Росією.

Чому Міністерство інформаційної політики, на вашу думку, було не потрібно для держави?

Ми вільні люди, які живуть у насиченому інформаційному полі. Регулювати його за допомогою міністерства недоцільно і нерозумно. Ми не Китай і не Росія – в українців інша ментальність. Українці свободолюбна нація – це доведено історією Гетьманщини і останніми трьома Майданами.

Які досягнення у міністерства за п’ять років? Їх немає. Мій досвід роботи у європейських структурах, США дозволяв ще у 2014 році спрогнозувати такий результат. Міністерство, на жаль, займалося, в тому числі, і «ботофермами», які користі державі не принесли.

Команда Юрія Стеця досягла певного успіху у рекламі, але для цього потрібно було створити за європейським зразком Міністерство комунікації і реклами, а не вигадувати незрозумілу структуру.

Ви у свій час 5 років очолювали головну службу інформаційної політики Секретаріату Президента України Віктора Ющенка. Його команді не вдалося реалізувати свою програму. Сам він це пояснює декількома причинами. Одна з них – це забагато свободи, яку отримало незріле розрізнене громадянське суспільство. Скажіть, Віктор Андрійович у житті щира людина?

Так. Я ніколи не ідеалізувала Ющенка. Як і звичайна людина він піддавався різним впливам, його оточували «любі друзі», які хотіли заробляти, а не займатися політикою. Проте, як особистість він робив на своїй посаді все можливе для розвитку України. Це Президент, який у порівнянні з іншими, не створив великого бізнесу і не став олігархом. Ющенко живе в Україні, будує музей української нації за свої кошти у Старих Безрадичах і підтримує там місцеву громаду.

Розмову вів  Назаренко Роман

Поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *