Запроваджено інститут приватних виконавців судових рішень

В Україні 2 червня 2016 року Верховною Радою України затверджено Закон №1404–VIII «Про виконавче провадження» (далі — Закон), яким, зокрема, запроваджується змішана система виконання судових рішень, інститут приватних виконавців, автоматизація процедур виконання рішень шляхом електронної реєстрації документів, повна фіксація процесуальних рішень та виконавчих дій в автоматизованій системі, а також оптимізація строків проведення виконавчих дій.

Згідно із коментованим Законом, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Так, приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених ст. 3 Закону, крім:

  1. рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;
  2. рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 %, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;
  3. рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;
  4. рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;
  5. рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;
  6. рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;
  7. рішень про виселення та вселення фізичних осіб;
  8. рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;
  9. рішень про конфіскацію майна;
  10. рішень, виконання яких віднесено Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;
  11. інших випадків, передбачених Законом та Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Розділом ІІ Закону визначено строки у виконавчому провадженні (встановлено чіткі і конкретні часові рамки для здійснення певних виконавчих дій та прийняття процесуальних рішень).

Серед іншого, Закон:

  • встановлює вимоги до чіткого фіксування і відображення всіх дій і процедур в рамках виконавчого провадження;
  • спрощує доступ сторін до інформації про хід виконавчого провадження, зокрема, електронним шляхом;
  • вводить нові засоби та інструменти виконавчого провадження, у тому числі реєстр боржників, впровадження електронного обміну інформацією з органами реєстрації і банками, розширення кола активів, на які може бути накладено стягнення;
  • відновлює можливості реалізації заарештованих земельних ділянок в рамках виконавчого провадження.

Також запроваджується інститут судового контролю за виконанням рішень, що забезпечить повноцінну реалізацію особи права на справедливий суд.

Закон передбачає внесення змін до низки законодавчих актів.

Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» — 5 жовтня 2016 року, крім ст.ст. 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через 3 місяці з дня набрання чинності цим Законом.

humruh.pp.ua

Поділитися:
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  
  •  

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *