«Фестиваль думок». Досвід чехів у екологічній політиці
У Сєвєродонецьку втретє, починаючи з 2017 року, пройшов «Фестиваль думок». Раніше його організовували благодійний фонд «Восток-SOS» та естонська організація «Mondo» за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Естонії. Цього року добавився ще один співорганізатор Чеський центр у Києві і програма стала більш насиченою.
Організатори сфокусували увагу на 25 важливих для громади темах, обговорювати які були запрошені понад 100 спікерів із Чехії, Естонії, Німеччини, Польщі та інших країн.
Ідея фестивалю виникла в країнах Балтії. Там люди зрозуміли, що вирішити проблеми, спілкуючись в соціальних мережах, неможливо. Набагато ефективніше зустрітися на публічному майданчику і обговорити проблему у колі зацікавлених людей. Мета такої зустрічі – це привернути увагу суспільства до проблеми і знайти людину, яка може вплинути на її вирішення.
У Латвії із 2015 року проходе схожий із «Фестивалем думок» фестиваль спілкування «LAMPA», який цього літа відвідало понад 20 тисяч людей. Важливий принцип фестивалю «LAMPA», якого притримуються учасники — це вміння вести діалог. Прообразом «Фестивалю думок» є суспільно-політичний фестиваль «Almedalsveckan» у Швеції із сорока п’яти річною традицією. Цікаво, що на сайті «Almedalsveckan» можна знайти перелік усіх відомих політиків із 1968 року, які брали участь у фестивалі.
«Зараз –Інфо» публікує скорочений варіант дискусії «Боротьба за чисте повітря в Чехії: приклади, успіхи, завдання» спікерами, якої були один із засновників чеської екологічної громадської організації «Арніка» Мартін Скальський та тренер Всеукраїнської освітньої програми «Розуміємо права людини» Олександр Войтенко.
За сприяння ГО «Арніка», троє вчених із наукового факультету Карлового університету у Празі провели екологічні лекції для представників громадянського суспільства у Києві, Кривому Розі і Запоріжжі.
Мартін Скальський:
Дякую організаторам фестивалю за запрошення. Я вперше у Сєвєроднецьку і маю можливість детальніше узнати про це місто.
Я працюю у ГО «Арніка», головний офіс якої знаходиться у Празі. ГО «Арніка» має представництва майже по всій Чехії. В Україні останні три роки ми займаємося екологією у напрямку очищення повітря. Можливо, для вашого міста – це не є головною проблемою. Але для міст, в яких я побував Запоріжжя, Маріуполь, Кривий Ріг – це гостра проблема.
В Україні наша діяльність фінансується Національним фондом демократії США і Міністерством закордонних справ Чехії у рамках програми «Transition Promotion Program», яка створена для обміну досвідом із українськими партнерами та підтримки громадських ініціатив.
У 15 років я став волонтером однієї з місцевих громадських екологічних організацій. Мені хотілося внести свій вклад у розбудову нової демократичної держави. Економіка Чехії за комуністичного правління розвивалася в напрямках видобутку вугілля, металургії, хімічної промисловості. Ці галузі створювали навантаження на екологію. У Північній Моравії з цієї причини важко було дихати.
У нас екологічні проблеми вплинули на перехід від комуністичного режиму до демократії. Перші вуличні протести у Чехословаччині, які припали на кінець 80-х років були викликані поганою екологічною ситуацією. Спочатку люди вимагали, щоб влада почала опікуватися екологією, політичні вимоги з’явилися пізніше.
Після зміни комуністичного режиму в парламент прийшли нові люди. Вони почали приймати закони, які регулюють екологію. Потім дійшла черга до економіки.
Слухач:
Чим займається ГО «Арніка» в Україні?
Мартін Скальський:
У 2018 році фахівці із Празького хіміко-технологічного університету у співпраці з ГО «Арніка» і місцевими громадськими організаціями досліджували зразки грунту, донних відкладень, піску з дитячих майданчиків і курячих яєць. Звіт про це дослідження, яке проводилося у Харкові, Маріуполі, Дніпрі, Кривому Розі і Запоріжжі є основною нашою роботою за минулий рік. У звіті можна порівняти результати дослідження, насамперед, вміст важких металів у грунті з чеськими гігієнічними стандартами якості.
До таких досліджень потрібно підключати медиків, щоб вони визначали вплив шкідливих речовин на організм людини і робили висновки. У нас в промисловому місті Острава медична академія більше двох років досліджувала вплив забруднюючого середовища на організм людей. Медики спостерігали за здоров’ям 8 тисяч людей, брали у них аналізи, проводили діагностування. Учасниками дослідження були й поліцейські. Вони безпосередньо хоч і не працюють на підприємствах, проте знаходяться у місті, дихають забрудненим повітрям. Висновки медиків були невтішні. У людей, які тривалий час проживають на забрудненій території відбуваються генетичні зміни.
Слухач:
Чому екологічна проблема стала головною для Чехословаччини?
Мартін Скальський:
Тому що якість повітря була в той час жахливою. Це позначалося на здоров’ї людей. Зимою випадав чорній сніг, повітря було схоже на туман. Кислотні опади знищили велику площу зелених насаджень. Інформація про наявність у повітрі шкідливих речовин приховувалася від суспільства. Чиновники боялися говорити правду. Люди писали листи у міністерства, але відповіді не отримували. Байдужість влади спровокувала перші вуличні протести.
Слухач:
Наскільки розвинуті були екологічні технології у той час?
Мартін Скальський:
У 80-х роках минулого століття використовувалися застарілі технології очищення води і повітря. Скільки насправді попадало шкідливих речовин у навколишнє середовище, можливо, знали робітники промислових підприємств, які там працювали і чиновники.
Я хотів би сфокусувати вашу увагу, що на підприємствах Кривого Рогу, Маріуполя використовуються технології, які були у нас у 80-х роках. Це жахливо. Технології, які країни Євросоюзу запровадили у себе 20-30 років тому назад, в Україні тільки започатковуються.
Слухач:
Скільки у Чехії промислових підприємств, які забруднюють навколишнє середовище?
Мартін Скальський:
У нас є два великі заводи, які за виробничими потужностями приблизно такі, як Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча. Компанія «АрселорМіттал», яка працює у Кривому Розі має представництва у багатьох країнах, в тому числі і Чехії. Думаю, що великих підприємств, які створюють навантаження на навколишнє середовище у Чехії близько 50.
У вас країна більше і таких підприємств відповідно також більше. Точну кількість назвати не можу. Проблема у тому, що в Україні немає державного реєстру таких підприємств. Немає де подивитися статистику викидів забруднюючих речовин. У Чехії можна зайти на урядовий сайт і подивитися, скільки таких підприємств, дізнатися про їх викиди.
Слухач:
Чи є тенденція щодо скорочення промислових підприємств у Чехії?
Мартін Скальський:
Після мирної революції у 1989 році деякі підприємства закрилися. Точними цифрами я не володію. Великі підприємства були приватизовані. Між власниками підприємств і робітниками виникла гостра дискусія щодо розміщення виробництва поблизу міст. У разі скорочення підприємств робітники втрачали роботу. Залишати підприємства з морально застарілими технологіями було не можна, тому що це вело до екологічного лиха. Наприклад, у Чехії металургійні підприємства за умови модернізації їх обладнання ніколи не будуть безпечними для довкілля.
З того часу під тиском громадськості та прийняттям перших законів, які міняли старі екологічні нормативи на нові, власники підприємств змушені були інвестувати у природоохоронні технології мільярди крон. Інформація про концентрацію забруднюючих речовин, яка раніше приховувалася від людей стала відкритою. Це спонукало людей цікавитися якістю питної води, повітря і контролювати владу.
На жаль, в Україні цього немає. Наші спеціалісти проводять семінари для української громади, розповідають про моніторинг повітря. У країнах ЄС уряд створює моніторингові станції, які контролюють якість повітря. У Чехії люди можуть зайти на онлайн – базу станції і звідти отримати інформацію про якість повітря. Станції сертифіковані, перевіряються спеціальними лабораторіями. Станція коштує близько 50 тисяч євро, її закуповує державний гідрометеорологічний інститут, який підпорядковується Міністерству навколишнього середовища.
Влада контролює показники повітря. Прага потерпає від забруднення автотранспортом. Коли концентрація шкідливих речовин у повітрі перевищує допустимий рівень, то мерія перекриває дорогу і власники машин переходять у метро.
Слухач:
Чи цікавилися ви, який склад повітря у Сєвєродонецьку?
Мартін Скальський:
У Сєвєродонецьку ми ще поки не вимірювали склад повітря. Утім я раджу місцевим жителям звертатися до міської ради, писати туди листи, щоб влада дала відповідь на це питання. Якщо у листі не буде конкретної відповіді, можете його направити нам і юристи, хіміки з ГО «Арніка» допоможуть. Якщо будуть від громадських організацій проекти, направлені на вирішення проблеми чистоти повітря, ми їх підтримаємо грантами. Багато, що залежить від активності людей, їх бажання відстоювати своє право на чисте повітря і воду.
У Сєвєродонецьку ми плануємо найближчим часом установити сенсори для вимірювання складу повітря. Ми спеціально розробили недорогі сенсори, які визначатимуть концентрацію основних хімічних речовин і пилу. За результатами вимірювання можна буде написати звіт і викласти його в мережу, щоб люди знали якість повітря. Тоді стане зрозуміло в якому напрямі далі проводити роботу. На нас лягає проблема, як уберегти сенсори від крадіїв і вандалів.
Ми зацікавлені установити і дорогі професійні моніторингові станції, які детально визначатимуть склад повітря. Проте установлювати їх доцільно у тісній співпраці з місцевою владою чи Державною екологічною інспекцією, яка мала б втілювати наші напрацювання в українські реалії. Приміром, у Маріуполі влада міста зацікавилася нашою роботою і купуватиме для себе станції. Налагодити співпрацю з екологічною інспекцією нам, на жаль, не вдалося — вона працює формально.
Олександр Войтенко:
Згідно Закону «Про звернення громадян» кожен житель міста, може, звернутися із питанням якості повітря до органів влади або відповідних служб. Вони мають дати відповідь упродовж 10 днів. Як буде визначати склад повітря міськрада, враховуючи, що відповідальні за екологію структури у нас працюють незадовільно – це вже інше питання, але відповідь має бути.
Саме держава повинна визначати ефективну екологічну політику. Певна річ, що до простих робітників не буде прислухатися власник сєверодонецького «Азоту», скільки вони йому не писали б. Проте робітники мають вимагати у держави, щоб вона проводила контроль за екологічною безпекою. Як примусити державу це робити? Українці можуть звертатися у Європейський суд із прав людини. Є конкретні приклади, коли Європейський суд із прав людини зобов’язав Україну сплатити громадянам збитки за моральну шкоду завдану незадовільною екологічною політикою.
Слухач:
Як далеко пішла Чехія із роздільним сортуванням відходів?
Мартін Скальський:
Законодавство у сфері поводження з відходами Чехії побудоване на принципах і вимогах директив ЄС.
Приблизно років 20 тому у нас була проведена насичена інформаційна кампанія, метою якої було роз’яснити людям, що потрібно сортувати відходи. Роз’яснювальною роботою займалися громадські організації разом із державними структурами.
Зараз сортувати відходи стало популярно серед людей.
Люди мають зрозуміти, що головне це – не сортувати відходи, а робити все можливе, щоб їх не було. Тобто, викинути пластикову пляшку у відповідний контейнер це — добре, але краще її не купувати.
Слухач:
Чи бере ваша організація участь у подоланні глобальної екологічної кризи?
Мартін Скальський:
Так. У світі поступово накопичуються тверді відходи і важливо, щоб держави домовилися між собою, як їх утилізувати. Спеціалісти ГО «Арніка» у минулому році проводили моніторинг утилізації країнами ЄС
електронних відходів із старих телевізорів, комп’ютерів, телефонів та інших пристроїв. У електронних відходах із часом відбуваються окислювальні процеси, які вивільняють у навколишнє середовище небезпечні речовини.
Виявилося, що електронні відходи з Євросоюзу потрапляють у країни Західної Африки та Південно-Східної Азії начебто для подальшої переробки. Насправді ці відходи накопичуються на величезних звалищах і забруднюють довкілля. Зараз на рівні світових держав йде дискусія, щодо прийняття спільних правил, які забезпечать контроль електронних відходів. Ймовірно, контроль здійснюватиметься за допомогою міжнародного транспорту. Це нова проблема про яку раніше, ніхто не говорив.
Роман Назаренко