“Ми жебраки!”: ВПО з Лисичанська та Сєвєродонецька про місяць без виплат на проживання та нові проблеми

З 1 березня 2024 року було скасовано виплати частині внутрішньо переміщених осіб. Люди, які залишили все, запитують, як існувати далі – без житла, без гідних доходів, без певних перспектив у майбутньому.

Зокрема, ВПО з Лисичанська та Сєвєродонецька у березні вже відчули, що впоратися навіть без 2000 гривень, складніше. Про що міркують лисичани та сєвєродончани – розповідає Час Пік.

Виплат для всіх ВПО більше немає

З березня допомогу від держави продовжили отримувати лише деякі категорії переселенців. Автоматично виплати продовжили для пенсіонерів, чий дохід не перевищує 9 444 грн, а також для осіб з інвалідністю, дітей-сиріт та інших уразливих категорій. Деякі ВПО (наприклад, непрацездатні особи, які не отримують соціальну допомогу, або сім’ї, у яких є діти до 14 років на дистанційному навчанні, де один із батьків не працює) можуть претендувати на продовження виплат. Для цього необхідно наново зібрати документи та подати заяву. Проте практика показала, що все не так просто.

Чи все так просто з поданням заяв?

Якщо у 2022 році виплати призначалися всім переселенцям, то зараз потрібне дотримання багатьох умов. Лисичани та сєвєродончани в одному з регіональних чатів повідомляють про труднощі, які виникають під час подачі документів. Причому, як зазначається, у кожному регіоні свої правила.

“ВПО у Київській області з 2022. Стою в нашому Сєвєродонецькому центрі зайнятості на обліку, у ЦНАПі відмовилися приймати документи, вимагають, щоб на облік до місцевого центру зайнятості ставала (хоча за законом маю право стояти в будь-якому центрі зайнятості України, не обов’язково за місцем фактичного проживання)”,

“Інвалідність ІІІ групи, цукровий діабет на інсуліні, виплати не подовжили – за критеріями не проходжу”, – ось приклади, коли людям відмовляють у виплатах.

Користувачі мережі скаржаться на відсутність “прозорості” та встановлених вимог, переліку документів, які можуть варіювати. Так, за словами ВПО з Луганщини, у деяких регіонах для подання повторної заяви чоловікам необхідно надавати документи з військкомату. З низки регіонів надходять скарги на те, що батькам, чиї діти навчаються дистанційно, все ж таки відмовляють у виплатах. Зокрема, виникають проблеми у матерів-одиначок. Навіть якщо жінка зароблятиме 10 000 гривень, на які вижити самостійно з дитиною та без свого житла не так просто, у виплатах відмовляють. У людей дуже багато питань, багато нерозуміння, але ще більше – невдоволення.

Чи дійсно виплати є важливими для ВПО?

Лисичани та сєвєродончани гостро відчули, що без виплат важче орендувати житло, оплачувати комунальні послуги. Альтернативи ніякої немає, ситуація довкола напружена, у тому числі – економічна. І багато хто боїться буквально залишитися на вулиці.

“Вражає, чому взагалі треба доводити працюєш чи не працюєш, щоб отримати ці копійки? Я працюю і працював усі ці роки, але свого житла у мене тепер немає і я щомісяця башляю 9000 + комунальні, мені ці 2000 хоч комуналку перекривали (без опалення), а тепер я раптом став багатим та успішним і допомоги не потребую? Якби житлом забезпечили – питань немає, а так – це, як то кажуть, якась ганьба. За мірками соціальних служб, я заробляю багато, більше ніж середня ЗП по країні, але після оплати за житло я живу на копійки, навіть в АТБ касиру більше платять, ніж у мене залишається”,

“Сім’ї з 4 осіб, яка втратила все, цих грошей вистачало на оренду квартири. У них взяли і забрали навіть це”,

“Знімаю квартиру в Житомирі. Плачу 12 тисяч. Працюю. Багато. Дитина школяр. За вирахуванням квартплати – ми жебраки!”, – діляться своїми історіями ВПО у мережі.

І таких історій дуже багато – не лише від ВПО з Луганської області. Багато людей не розуміють, як жити далі і що на них чекає в майбутньому.

Які перспективи?

Багато переселенців дуже похмуро оцінюють своє майбутнє. Насамперед через те, що придбання житла для більшості людей – недозволена розкіш. Робити заощадження теж не виходить, оскільки те, що можна було б відкладати, йде на оренду житла.

“А тепер залишилося ще тільки уявити, що буде на пенсії, без власного житла та можливості якось відкладати”, – міркують ВПО про те, що може бути з ними через роки.

Ситуація стає ще похмурішою, коли люди починають міркувати про необхідність їхати: або в окупацію, де є своє житло, або за кордон, де є можливість отримувати допомогу в рази більше і більше заробляти.

“Прикро одне, в інших країнах приймають українських біженців, дають безкоштовно квартири, платять виплати, дають гуманітарку. А з нас “останні труси” хочуть зняти”

“Однією рукою забирати ті жалюгідні 2000 грн у переселенців, а іншою – махати нашим людям, які за кордоном, і звати їх назад? Так воно так не працює”, – пишуть ВПО у мережі.

Також висловлюється припущенням про те, що все більше людей, які залишаються без державної підтримки, прагнутимуть вивозити дітей за кордон. Чим це відгукнеться для України вже за кілька років – залишається лише здогадуватися.

Чи є альтернативи в уряду?

Наразі альтернативи для ВПО замість скасованих виплат не пропонується. Проте в уряді розмірковують про новий вид допомоги ВПО – субсидії на аренду житла. Пілотний проєкт, як анонсували у Мінсоцполітики, може бути реалізований протягом двох років. Як працюватиме програма – поки що невідомо. Про повернення виплат у тому вигляді, в якому вони були до 1 березня, не йдеться. І, на жаль, тисячі ВПО не мають можливості чекати реалізації пілотних проєктів, адже виживати треба тут і зараз.

Гера Кисмет