АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА НАПОЛЯГАЄ, ЩО КИЇВ ЗАСЛУГОВУЄ НА ПОВНУ І НЕПОХИТНУ ПІДТРИМКУ ВАШИНГТОНА, АЛЕ ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО АМЕРИКАНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО НЕ ПОВИННЕ ОБГОВОРЮВАТИ СПОСОБИ ЗАКІНЧЕННЯ КРОВОПРОЛИТТЯ
Гарячі і подекуди неприємні дебати про те, як закінчити війну в Україні, посилилися після того, як український контрнаступ не виправдав сподівань, а американська підтримка продовження допомоги почала слабнути. Опитування CNN, опубліковане 4 серпня, показало, що серед лібералів 69% підтримують збільшення фінансування, а серед консерваторів — лише 31%.
Прихильники перемир’я кажуть, що повна військова перемога однієї зі сторін малоймовірна. Вони стверджують, що чим швидше закінчиться кривава бійня і руйнування, тим швидше Україна зможе почати будувати демократичну, процвітаючу державу. І це стане моральною перемогою над Росією, — пише New York Times в редакційній статті.
Яструби стверджують, що припинення вогню фактично винагородить російську агресію значними територіальними здобутками. Тому лише рішуча військова перемога над Росією може змусити Владіміра Путіна чи його наступників відмовитися від майбутніх захоплень територій. Дебати ускладнюються заявою Дональда Трампа про те, що в разі його обрання він закінчить війну «за 24 години», а також протестом проти продовження допомоги Україні з боку інших кандидатів у президенти від Республіканської партії. Це дає Росії сильний стимул не вести переговори до виборів 2024 року.
«Будь-які розмови про припинення вогню або переговори є передчасними. Жодна зі сторін не готова до переговорів, і США не в змозі змусити їх сісти за стіл. Путін, який вирішив розв’язати цю війну, міг би закінчити її сьогодні, просто відкликавши свої війська. Проте він продовжує претендувати на майже п’яту частину території України і не виявляє жодної зацікавленості у припиненні вогню. Він із самого початку зробив ставку на те, що час розмиє прихильність Заходу до України, і, швидше за все, сприйме будь-який поштовх до припинення вогню як підтвердження того, що його стратегія працює«, — йдеться в статті.
І поки Росія не готова до переговорів, до них не готовий і український президент Володимир Зеленський, чия публічно проголошена мета — вигнати росіян з усієї української території включно з Кримом і Донбасом. Будь-які територіальні поступки російському загарбнику — табу для Зеленського і українців, і вони не погодяться на припинення вогню, яке Путін зміг би використати для перегрупування і нового нападу.
Момент, коли обидві сторони дійдуть висновку, що їм більше немає чого вигравати на полі бою, був би передумовою для переговорів. Але такий момент все ще здається дуже далеким. Позиція президента Джо Байдена з самого початку війни, яку поділяють союзники Америки, полягає в тому, щоб дати Україні зброю і ресурси для самозахисту. І коли прийде час, вона буде займати «якомога сильнішу позицію за столом переговорів».
«Я не буду тиснути на український уряд, щоб він пішов на будь-які територіальні поступки, ні приватно, ні публічно«, — неодноразово повторював президент США.
New York Times визнає, що ставить під сумнів деякі конкретні рішення Байдена, такі як постачання українській армії касетних боєприпасів. Але видання погоджується з ним, що було б «неправильно і проти усталених принципів» чинити тиск на іншу країну, щоб вона вела переговори щодо своєї суверенної території.
Україна заслуговує на повну підтримку проти неспровокованого вторгнення Росії, і в національних інтересах США — очолити своїх союзників по НАТО, продемонструвавши, що вони не потерплять реваншистських амбіцій Путіна. Це демонстрація відданості Америки демократії та лідерству, на яку дивляться інші потенційні агресори.
«Тверда підтримка України, однак, не суперечить відкритій дискусії про масштаби і ступінь американської підтримки, а також про те, як може закінчитися війна. Навпаки, зобов’язання такого масштабу і наслідків вимагають дебатів, щоб виправдати суспільну підтримку, особливо в сьогоднішніх умовах різкого розколу в політиці«, — пише New York Times.
Розбіжності незабаром стануть випробуванням, коли на розгляд Конгресу буде винесено запит на додаткове фінансування у розмірі 40 мільярдів доларів, з яких 24 мільярди призначені для України, і вони, безсумнівно, стануть більш виразними в міру того, як президентські перегони набиратимуть обертів.
Адміністрація Байдена вже встановила певні обмеження щодо підтримки України в цьому конфлікті, і необхідно постійно звіряти підтримку з цими обмеженнями. Наприклад, адміністрація справедливо наполягає на тому, що вона не буде допомагати Україні в атаках на Москву або в будь-який інший спосіб, який може втягнути НАТО в пряму війну з Росією.
«Але є й інші питання, над якими треба попрацювати. Чи масований розгром російських військ підштовхне Росію до розгортання тактичної ядерної зброї? Якими будуть наслідки надання союзниками по НАТО дозволу на постачання Україні винищувачів F-16? Хоч винищувачі значно посилять здатність України протистояти російським ракетним атакам, ці високотехнологічні літаки представляють собою якісну ескалацію військового потенціалу України. Тому НАТО доведеться ретельно обміркувати, які з летальних можливостей винищувачів включити в угоду«, — пише американська газета.
Байдену і його радникам слід також бути більш відвертими з американською громадськістю щодо того, чого вони не знають про тривалість конфлікту і його результат. Війни непередбачувані, і ця війна прийняла багато несподіваних поворотів: від самого російського вторгнення до успіху України у відсічі початковому натиску Росії. Зовсім недавно заколот ватажка найманців «Вагнера» Євгенія Прігожина і його подальша загибель в авіакатастрофі викрили тріщини в армії Путіна, а також рівень безжальності, який йому потрібен для підтримки свого режиму страху. Зараз з’явилися повідомлення про те, що Росія готує новий наступ.
Адміністрація також зобов’язана не допустити, щоб Україна похитнулася у своїй відданості демократії і боротьбі з корупцією, особливо у військових установах і промисловості. Українські антикорупційні групи, журналісти та інші групи громадянського суспільства виконують хоробру і важливу роботу, притягаючи до відповідальності своїх лідерів, і ці інституції заслуговують на подальшу підтримку з боку США.
Відкрита дискусія про війну та її перебіг не повинна стати сигналом про слабкість чи брак волі для Путіна. Це те, що президент Байден і лідери обох партій можуть чітко пояснити російському лідеру.
«Зараз, безумовно, не час вагатися. Зараз, коли Україна мужньо захищає свій суверенітет і підриває здатність Росії загрожувати НАТО, не час розслаблятися«, — заявив нещодавно один з лідерів Республіканської партії Мітч МакКоннелл, закликаючи своїх колег підтримати продовження допомоги Україні.
МакКонел і спікер Палати представників Кевін МакКарті можуть продовжувати доносити цю думку до своїх колег у Конгресі незалежно від того, що лунає в кулуарах. Як нагадала Ніккі Гейлі під час перших республіканських дебатів Вівеку Рамасвамі, коли той виступив проти будь-якої подальшої допомоги Києву, Україна — «проамериканська країна, яка була атакована бандитом».
Найближчим завданням Байдена є збереження підтримки не лише з боку Конгресу і американської громадськості, але й з боку союзників.
Лідери G7 виступили в липні з рішучою заявою, в якій підтвердили свою «непохитну відданість стратегічній меті збереження вільної, незалежної, демократичної та суверенної України», яка буде «здатна захистити себе і стримувати майбутню агресію». Кожна країна заявила, що розпочне переговори з Україною щодо конкретних, довгострокових домовленостей у сфері безпеки. Ці зобов’язання мають важливе значення для запобігання різким коливанням у громадській думці або змінам в уряді, які можуть кардинально вплинути на підтримки Києва з боку західних союзників.
Зрештою, неможливо сказати, скільки часу знадобиться для того, щоб мирні переговори з’явилися на горизонті. Обов’язок Америки полягає в тому, щоб допомогти Україні досягти цього моменту сильною і вільною, а підтримка може бути забезпечена лише завдяки відкритій дискусії та поінформованості громадськості.